Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №204/10164/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/10164/25

Провадження № 2/204/706/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 солідарно на його користь заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення у загальному розмірі 121 447,10 грн., з яких: 113 887,50 грн. – сума основного боргу за період з жовтня 2016 року по липень 2025 року; 830,71 грн. – сума 3% річних за період з липня 2018 року по січень 2022 року; 6 728,89 грн. – інфляційне збільшення суми боргу за період з липня 2018 року по січень 2022 року; а також судові витрати у розмірі 3 028 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що між Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 , як відповідальним квартиронаймачем склалися фактичні відносини з приводу надання послуг водопостачання. Згідно рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Споживачі, тобто зареєстровані особи, зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до розрахунку сума заборгованості відповідачів за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якому відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.07.2025 року складає 113 887,50 грн., яка утворилась за період з жовтня 2016 по липень 2025 року. Відповідачі по справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому несуть солідарну відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг. Позивачем було направлено на адресу відповідачів досудове повідомлення з метою врегулювання спору, однак відповіді або заперечення на нього позивач від відповідачів не отримав. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду для стягнення з відповідачів вказаної вище суми заборгованості, а також 3% річних та інфляційне збільшення.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

11 листопада 2025 року від відповідача ОСОБА_6 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення відмовити у повному обсязі та застосувати строк позовної давності. Зокрема, відповідач наголосив суду на тому, що 13.02.2018 року ОСОБА_4 було подаровано ОСОБА_6 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 . Згодом, 22.01.2019 року ОСОБА_6 подарував свою 1/5 частину вказаної вище квартири ОСОБА_7 . Враховуючи, що позивач нарахував заборгованість у розмірі 113 887,50 грн. за період з жовтня 2016 року по липень 2025 року, вимоги в частині стягнення боргу з ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, у зв`язку із тим, що останній не був зареєстрований у вказаній квартирі, а лише невеликий проміжок часу був її незареєстрованим співвласником, послугами водопостачання та водовідведення не користувався. Окрім того, посилаючись на ч.1 ст.257 ЦК України, якою встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки, відповідач ОСОБА_6 вказує, що позивач звернувся до суду лише 29.09.2025 року, а тому заборгованість може пред`явити до відповідачів лише за період з 29.09.2022 року по 29.09.2025 року у якому ОСОБА_6 вже не був співвласником вищевказаної квартири.

08 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача – ОСОБА_8 до суду подано додаткові пояснення по справі. Так, представник зазначає, що нарахування за даною адресою здійснювалися у період з 01.10.2016 року по 23.02.2019 року за показниками лічильника обліку холодної води, а з 24.02.2019 року по 31.07.2025 року за встановленою нормою та затвердженими тарифами, та відповідно до кількості зареєстрованих осіб (у зв`язку із розпломбуванням лічильника). Окрім зареєстрованих осіб у вказаній вище квартирі, керуючись ст.ст. 319, 322 ЦК України та п. 6 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Позивачем також заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , який, відповідно до Довідки про склад сім`ї, є незареєстрованим співвласником даного житлового приміщення, що несе солідарний обов`язок оплати комунальних послуг. Так, позивач наголошує, що споживач послуг має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору, відповідно до п. 7 ч. 45 № 690 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які набрали чинності 13.08.2019. Крім того, згідно Правил № 690 Споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача. Одночасно із цим, ОСОБА_6 не подавалося відповідної заяви до Позивача про тимчасову відсутність одного з членів сім`ї та заяви про опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру та не бажання користування послугами водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим позивач вважає, що нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалося правомірно та з дотриманням законодавства у сфері водопостачання та водовідведення.

10 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_6 подав до суду додаткові пояснення до відзиву в яких зазначає, що голові правління ОСББ, головному квартирозйомнику ОСОБА_1 та позивачу було відомо, що ОСОБА_6 жодного дня не був зареєстрованим за вказаною адресою, не користувався послугами, які надає позивач. Окрім того, відповідач наголошує, що з 22.01.2019 року перестав бути співвласником вказаної квартири, а тому вимоги позивача заявлені до ОСОБА_6 як до неналежного відповідача.

Інші відповідачі своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, не скористались, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно та всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2021 року № 75/11 (а.с.12).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач – це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 (з 24.04.1989 року), ОСОБА_2 (з 24.04.1989 року), ОСОБА_3 (з 11.12.1997 року), ОСОБА_4 (з 17.03.2000 року) та ОСОБА_5 (з 17.07.2006 року) значяться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 21.12.2022 року. Окрім того, за вказаною адресою містяться відомості про незареєстрованого співвласника квартири – ОСОБА_6 (а.с.4).

З довідки на особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 позивачем відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.7).

У статті 67 Житлового кодексу Української РСР закріплено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №939 від 18 вересня 2018 року встановлені норми та перелік тарифів питного водопостачання для населення м. Дніпра, які діяли з 02 серпня 1996 року по 12 травня 2017 року, після чого були внесені зміни до таблиці тарифів з 30 травня 2014 року по 22 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).

Згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право не платити за комунальні послуги (крім постачання теплової енергії) у разі їхнього невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності у житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів. Факт такої відсутності має бути підтверджено.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 дійсно з 24.07.2017 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.31,19).

Одночасно із цим, судом враховується, що 13.02.2018 року ОСОБА_4 передано безоплатно у власність ОСОБА_6 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування посвідченого 13 лютого 2018 року державним нотаріусом Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В. та зареєстровано в реєстрі за №3-43 (а.с.40).

Згідно договору дарування частки квартири, посвідченого 22 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №89, ОСОБА_6 безоплатно передав у власність ОСОБА_7 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.39).

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_6 з 13.02.2018 року по 22.01.2019 року був співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ст. 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Судом враховується також, що споживач послуг має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору, відповідно до п. 7 ч. 45 № 690 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які набрали чинності 13.08.2019 (Далі - правила № 690).

Крім того, згідно Правил № 690 Споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до п. 1 пп. 1.2. Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей, за період їх тимчасової відсутності, від оплати за послуги холодного і гарячого водопостачання та водовідведення, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 26.02.2013 № 82 (далі - Рішення № 82) та № 3884 від 20.12.2004 (далі - Рішення № 3884), наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім`ї, за період тимчасової відсутності, мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення при дотриманні певних умов.

Судом встановлено, що від відповідача ОСОБА_6 не надходило на адресу КП «Дніпроводоканал» ДМР жодних заяв про вибір моделі договірних відносин або відмови від надання централізованого водопостачання та водовідведення, або відсутності певний час за місцем житлового нерухомого майна, що перебуває у його власності та/або повідомлення про зміну складу співвласників квартири, тому суд дійшов висновку, що усі відповідачі є користувачами послуг КП «Дніпроводоканал» ДМР та є належними відповідачами по справі.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов`язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Згідно п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2015 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно довідки на особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритого за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , виданої 16.07.2025 року співробітником КП «Дніпроводоканал» ДМР ОСОБА_9 , вбачається, що заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення починаючи з жовтня 2016 року по червень 2018 року склала 8 741,91 грн. (а.с.7).

Відповідно до розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що за період з липня 2018 року по липень 2025 року включно загальна сума заборгованості відповідачів перед Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначена кількість зареєстрованих – 5 осіб, складає 113 887,50 грн. – сума основного боргу; 830,71 грн. – сума 3% річних та інфляційне збільшення – 6 728,89 грн. (а.с.8-11).

Заперечень щодо відомостей, викладених у рахунках від відповідачів не надходило. Так, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами у розумінні вимог ст.ст.76-81 ЦПК України, не спростований.

Обставина фактичного споживання відповідачами вказаної послуги з водопостачання та водовідведення не оспорювалась. Будь-яких платіжних документів, що підтверджують повну сплату означеного боргу, або власних розрахунків суми заборгованості з боку відповідачів суду подано не було.

Крім того, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З наведеного вбачається наявність встановленого законом обов`язку споживачів сплачувати за одержані комунальні послуги, оскільки відповідачі зареєстровані у житловому приміщенні за вказаною вище адресою, де позивачем надаються послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Вказаний обов`язок поширюється на всіх осіб, що зареєстровані чи проживають за адресою надання послуг, є солідарним і його виконання може бути заявлене до будь-кого з солідарних боржників окремо чи до усіх разом.

Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2019 року у справі №756/10344/14 (провадження №61-33329св18).

Таким чином судом встановлено, що відповідачами було порушено право позивача на отримання плати за послуги з водопостачання та водовідведення, а тому, вимоги позивача є такими, що грунтуються на законі.

Одночасно з цим, вимога відповідача ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності, не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов`язок відповідачів сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на підставі показників лічильника (індивідуального чи загальнобудинкового) на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що даний позов пред`явлений до суду 29 вересня 2025 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 1).

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.

Станом на 12 березня 2017 року, за встановлених вище строків оплати послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, були пропущені щомісячні платежі. Відповідно, позовна давність позивачем не пропущена відносно щомісячних платежів, нарахованих починаючи з березня 2017 року.

Виходячи з викладеного, строки позовної давності відносно заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою по АДРЕСА_1 у період з березня 2017 року по липень 2023 року включно (згідно змісту позовних вимог) в розмірі 113 887,50 грн (сума основного боргу) – 1 810,50 грн (сума боргу за період жовтень 2016 – березень 2017) = 112 077, 00 грн - позивачем не пропущена.

Вимога позивача про стягнення з відповідачів інфляційного збільшення та 3% річних, підлягає також задоволенню у зв`язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачів інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу».

26 квітня 2017 року Верховний Суд України, у справі №3-1522гс16, сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов`язання, згідно якої внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи викладене, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягають стягненню за період часу з липня 2018 року по січень 2022 року, в межах заявлених позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, три відсотки річних у сумі — 830,71 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у сумі 6 728,89 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення підлягають частковому задоволенню у сумі 119 636,60 грн., з яких: 112 077,00 грн. – сума основного боргу за період з березня 2017 року по липень 2025 року; 830,71 грн. – сума 3% річних за період з липня 2018 року по січень 2022 року; 6 728,89 грн. – інфляційне збільшення суми боргу за період з липня 2018 року по січень 2022 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачів на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 982,85 грн., в рівних частинах у сумі 497,14 грн з кожного, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 625 ЦК України, Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та керуючись ст.ст.2, 4, 13, 76-82, 89, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у сумі 119 636 грн. 60 коп., з яких: 112 077 грн. 00 коп. – сума основного боргу за період з березня 2017 року по липень 2025 року; 830 грн. 71 коп. – сума 3% річних за період з липня 2018 року по січень 2022 року; 6 728 грн. 89 коп. – інфляційне збільшення суми боргу за період з липня 2018 року по січень 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 497 грн. 14 коп. у рівних частинах з кожного.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ – 03341305, місцезнаходження: 49001, м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.21-А),

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ),

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ),

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ),

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ),

Відповідач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_4 ),

Відповідач: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ).

Суддя Н.В. Токар