Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №210/7897/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/7897/25

Провадження № 2/210/714/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2025 року до суду звернувся адвокат Шелудько А.О. з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі115 533,12 грн спричинену внаслідок ДТП, суму франшизи у розмірі 1 500,00 грн, грошові кошти у розмірі 15 000 грн, у якості відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, витрати пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи які складають 7 500,00 грн, витрати зі сплати судового збору за звернення до суду вказаним позовом у розмірі 4239,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 30.05.2025 року о 13:20 м. Кривий Ріг вул. Святогеоргіївська 9 водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ SKODA KODIAQ ДНЗ АЕ690ОВ не був уважним, не стежив за дорожньої обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху щоб постійно контролювати рух авто, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з ТЗ SUBARU ДНЗ НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих не має. Постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18.06.2025 у справі № 210/4072/25 про адміністративне правопорушення визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. в дохід держави.

Автомобіль «SubaruWRX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 ,що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 1248. У встановлені законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки позивач звернулася до Страхової компанії ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про виплату на його користь страхового відшкодування, оскільки, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована. Відповідно до інформації АТ Комерційний банк «Приватбанк» Позивачу 02.10.2025 сплачено 155 000,00 грн. страхової виплати.

Згідно висновку експерта № 145/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку від 19.08.2025вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «SubaruWRX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , складає 199 186,49 грн. з ПДВ на запасні частини та матеріали, 174 815,74 грн. без ПДВ. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «SubaruWRX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 складає 270 533,12 грн. Отже, загальний розмір майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 270 533,12 грн. Відповідачем ОСОБА_2 на сьогоднішній день майнова та моральна шкода відшкодована не була. Таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню на користь Позивача з боку винуватця дорожньо-транспортної пригоди становить 115 533,12 грн. У зв`язку з чим, посилаючись на вимоги ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін.

31 грудня 202 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він не погоджується з позовними вимогами, оскільки згідно вимог діючого законодавства він повинен відшкодувати матеріальну шкоду причинену ним дорожньо-транспортною пригодою, яка складає 174 815,74 грн з урахуванням процентного зносу автомобіля «Subaru WRX» реєстраційний знак НОМЕР_1 який на момент ДТП складав 40 %. У висновку судового експерта Рейнюк О.В. при визначені матеріального збитку експертом бралась вартість пошкоджених вузлів та деталей з сайту офіційного дилера «Subaru» на момент складання товарознавчої експертизи і не використовувався процентний знос деталей який складає 40 %. Крім того, експертом було грубо порушені мої права, оскільки будь-яких повідомлень про проведення експертом огляду пошкодженого транспортного засобу він не отримував.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить стягнути з нього 270 533,12 грн але ні чим ні якими квитанціями, чеками, актами дефектної відомості та іншими документами які б підтверджували їх придбання на ремонт автомобіля позивача не надано.

06 січня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник посилаючись на Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/209 просив суд позов задовольнити.

Крім того відповідач зазначив, що позивачем не обґрунтовано вартість моральної шкоди та не підтверджено сплату позивач витрат на правову допомогу у заявленому розмірі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог п. п. 8, 9 ч.2ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

За частинами 1, 5, 6 ст.81, ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу SUBARU WRX, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 . (а.с. 9)

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №22186103, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_1 стосовно транспортного засобу SUBARU WRX, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 застрахована в ПЗУ Україна. (а.с. 11)

30.05.2025 року о 13:20 м. Кривий Ріг вул. Святогеоргіївська 9 водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ SKODA KODIAQ ДНЗ АЕ690ОВ не був уважним, не стежив за дорожньої обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху щоб постійно контролювати рух авто, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з ТЗ SUBARU ДНЗ НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих не має.

Постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18.06.2025 у справі № 210/4072/25 про адміністративне правопорушення визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. в дохід держави

Відповідно до поліса №22210015 від 16.07.2024 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб ОСОБА_2 було застраховано у ПрАТ №Страхова компанія «Арсенал Страхування». Строк дії полісу - з 00 год. 00 хв. 17.07.2024 до 16.07.202 року включно. За цим полісом страхова сума за шкоду, заподіяну майну становила - 160 000 грн., розмір франшизи - 1600,00 грн.

Відповідно до висновку експерта №145/25 транспортно-товарознавчої експертизи складеного 19 серпня 2025 року судовим експертом Рейнюк Олександром Віталійовичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля SUBARU WRX, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , складає: 270 533,12 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяної з технічної точки зору власнику автомобіля SUBARU WRX, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , складає: 199 186,49 грн з ПДВ на запасні частини та матеріали, 174 815,74 грн без ПДВ. (а.с. 13 - 50)

Відповідно до квитанції №67774MONOBINT6GM від 16.10.2025 на рахунок ОСОБА_1 надійшло безготівкове зарахування Приватне акціонерне товариство «Стархова компанія «Арсенал Страхування» у розмірі 155 000,00 грн, з призначенням платежу страх виплата ОСОБА_1 Акт №109 01018125-1 від 02.10.2025 р. (а.с. 58)

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт дорожньо-транспортної пригоди, вина відповідача ОСОБА_2 та факт отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 155 000 грн.

Предметом спору є недостатність суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до ст.22, ст.1166, ст.1188 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст.1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20).

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів.

Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).

Відповідно до вимог п.8.2 цієї методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - ЕЗ), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 1.02.2018 у справі №910/22886/16.

Таким чином, на страховика покладений обов`язок в межах ліміту страхування відшкодувати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 (провадження № 61-26508св18) зроблено правові висновки щодо відшкодування величини втрати товарної вартості транспортного засобу, які полягають у такому. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Згідно розрахунку страхового відшкодування від 19 серпня 202 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля SUBARU WRX, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , складає 270 533,12 грн.

Коефіцієнт фізичного зносу становить 0,41.

Вартість завданого власнику автомобіля SUBARU WRX, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу на момент пошкодження становить 199 186,49 грн.

Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (тобто без урахування коефіцієнту фізичного зносу) становить 270 533,12 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 199 186,49 грн (без вирахуванням франшизи), то різниця, яку мав би сплатити відповідач становить 71346,63 грн, оскільки відповідальність за відшкодування повних збитків не покладена на страховика.

У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) зроблено висновок, що відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме ОСОБА_2, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведеного вбачається, що обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу і за обставин даної справи у страховика відповідача не виникло обов`язку щодо повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.

Різниця між виплаченою позивачу страховиком відповідача сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, зумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, зокрема, врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Тому саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Аналогічні по суті висновки, окрім наведеної постанови ВС від 15 жовтня 2020 року (справа №755/7666/19, провадження №61-10010св20), містить і ряд постанов Верховного Суду, зокрема постанова ВС від 16 лютого 2022 року у справі №709/370/20, де було відкрито касаційне провадження з метою формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах.

Таким чином, врахувавши вартість страхового відшкодування яке було сплачено ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 155 000,00 грн, суму стягнення матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача становить 115 533,12 грн. (270 533,12 грн - 155 000,00 грн)

Суд зауважує, що, заперечуючи проти визначеної оцінювачем суми матеріального збитку, відповідач не надав доказів іншого розміру завданої шкоди.

У постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16 Верховний Суд зазначив, що посилання заявника у касаційній скарзі на необхідність позивачем відремонтувати автомобіль та надати акт виконаних робіт у підтвердження понесених збитків суперечить положенням статті 22 ЦК України відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи тощо.

Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18 зазначив, що посилання апеляційного суду як на підставу відмови у стягненні шкоди у визначеному позивачем розмірі на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими. Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що належними доказами на підтвердження заподіяних збитків є лише документи щодо понесення фактичних витрат на ремонт транспортного засобу.

Європейський суд з прав людини вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Позивачка реалізувала своє право, передбачене п. 34.4 ст. 34 Закону і звернулась до судового експерта автотоварознавця Рейнюк О.В. з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку.

Суд відхиляє доводи відповідача про невідповідність даного висновку вимогам Методики, наявність неточностей та необґрунтованості, оскільки представник відповідача не заявляв клопотання про проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що про час та місце проведення огляду транспортного засобу експертом Гарькавий К.В. та страхова компанія ПрАТ Ск «Арсенал Страхування» повідомлялись належним чином, що спростовує твердження відповідача про його необізнаність про проведення авто товарознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає докази, які наявні у матеріалах справи достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування та для ухвалення рішення у справі.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тобто, франшиза це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку.

Таким чином суд вважає, що з відповідача урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про страхування»на користь позивача підлягають стягненню матеріальна шкода в сумі 115 533,12 грн. та франшизи відповідно до полісу страхування становить 1500,00 грн.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно до п. п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що захист порушеного права забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з порушенням її прав. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

З матеріалів справи встановлено порушення прав позивача шляхом завдання майнової шкоди. Завдання майнової шкоди призвело до душевних страждань, пов`язаних із пошкодженням транспорту, що належить позивачу. Суд погоджується з доводами позивача, що у зв`язку із пошкодженням транспорту позивач зазнав душевних страждань, переживань та негативних емоцій. Суд також погоджується із тим, що в результаті пошкодження майна позивача, останній зазнав зміни звичного укладу його життя, пов`язаного із тривалою неможливістю використання пошкодженого транспорту, а винуватець ДТП не відшкодовує завдану матеріальну шкоду.

До того ж позивач витрачає зусилля на відновлення своїх прав, а тому суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню.

Разом з тим, визначаючись щодо розміру відшкодування моральної шкоди, судом враховується характер порушення прав позивача, його наслідки та інші обставини справи, а тому суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом у розмірі 5 000 грн., що буде відповідати розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до рахунку-факторингу №152 від 15.07.2025 року та вартість проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля «SubaruWRX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по визначенню вартості матеріального збитку, вартості відновлювального ремонту - 7500 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача понесені останніми та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 4239,20 грн. сплачені за звернення до суду з вказаним позовом.

Стосовно витрат на правову допомогу, то слід зауважити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником надано: Договір про надання правничої допомоги від 15.10.2025, довідку за підписом адвоката А.Шелудько відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату за надання правчниої допомоги за договором від 15.10.2025 - 15 000,00 грн., квитанція про сплату коштів.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідачки витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 15 000,00 грн. Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства … Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони … Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 8 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивачки.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 11, 14, 22, 1166, 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 4, 12, 76-81, 89, 95, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТПу розмірі 115 533,12 грн.(сто п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні 12 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , суму франшизи у розмірі 1 500,00 грн. (одну тисячу п`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , у якості відшкодування моральну шкоду 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати, пов`язані з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) та витрати пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи які складають 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , сплачений судовий збір за звернення до суду з вказаним позовом в розмірі 4239,20 грн. (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять гривень 20 копійок).

В іншій частині в задоволенні позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович