Рішення від 24 грудня 2025 р. у справі №199/5474/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/5474/24

(2/199/366/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

25.12.2025

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Євсюкова П.А.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що в результаті дорожньо- транспортної пригоди 22.03.2024 р., винуватцем якої є відповідач, було пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль «BMW 540» р/н НОМЕР_1 , який станом на 22.02.2024 р. перебував у користуванні ОСОБА_3 . Загальний розмір збитку був визначений в розмірі 1 240 981,14 грн. відповідно до висновку №9781/3 від 10.04.2024 р.; вартість послуги з оцінки вартості матеріального збитку склала 8 000,00 грн. Цивільно - правова відповідальність винуватця ДТП (відповідача) була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», та страховиком на користь потерпілої було виплачено стразове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн.

На підставі письмових розписок про отримання коштів ОСОБА_4 в рахунок відшкодування шкоди від відповідача отримано:

30.03.2024 р. - 300 дол. США (еквівалент 11790,00 грн.);

10.04.2024 р. - 500 дол. США;

14.05.2024 р. - 12 000,00 грн.;

29.06.2025 р. - 10 000,00 грн.

Тобто, відповідач станом на час пред`явлення позивачем позову частково сплатив збиток: в розмірі 52 000,00 грн.

Предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між сумою виплаченого страхового відшкодування та розміром завданого матеріального збитку: 1 032 181,14 коп., про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000,00 грн. з підстав, наведених у позовній заяві (через хвилювання за пошкоджений автомобіль позивач перебувала у негативному емоційно - психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, адже автомобіль був єдиним засобом пересування) та про розподіл судових витрат.

В окремо поданій суду заяві представник позивача просив суд про розгляд справи у його відсутності. просив суд врахувати часткове добровільне відшкодування відповідачем збитку, про що надав письмові докази - квитанції про переказ коштів: 01.04.2025 р. - 4200,00 грн., 30.04.2025 р. - 4200,00 грн., 31.05.2025 р. - 4200,00 грн., 30.06.2025 р. - 4200,00 грн., у липні 2025 р. - 4200,00 грн., 31.08.2025 р. - 4150,00 грн., 30.09.2025 р. - 4150,00 грн., 31.10.2025 р. - 4200,00 грн., 30.11.2025 р. - 4200,00 грн., усього 37 700,00 грн.

Відповідач в окремо поданій суду заяві долучив копії розписок та докази про поповнення картки ОСОБА_1 на часткове відшкодування збитків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, позивач є власником а/м БМВ р/н НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Кухтіна Г.О. від 10.05.2024 р. визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено и на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119038276).

Як встановлено даною постановою судді, 22 березня 2024 р. о 20 годині 00 хвилин в м. Дніпро, на проспекті Слобожанський, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом KIA СІД, д.н.з. НОМЕР_2 , на регульованому світлофорним об`єктом перехресті вул. Теплична виконуючи маневр повороту ліворуч, при увімкненому зеленому сигналу світлофора, не надав переваги у русі та допустив зіткнення з автомобілем БМВ, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який слідував у зустрічному напрямку, на зелений сигнал світлофора. В наслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. 16.6 Правил дорожнього руху України сталося ДТП, були пошкодженні автомобілі та причинені тілесні пошкодження водію БМВ, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та пасажирці ОСОБА_5 .

Вартість завданого матеріального збитку визначена в розмірі 1 240 981,14 грн., про що наданий висновок №9781/3 від 10.04.2024 р. №9781/3 судового експерта - авто товарознавця (а.с. 28 - 89).

Цивільно - правова відповідальність винуватця ДТП (відповідача) була застрахована в ПРАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом (а.с. 16); розмір виплаченого страховиком страхового відшкодування становить 156 800,00 грн.(а.с. 18).

Станом на час пред`явлення позивачем позову відповідач відшкодував збиток в розмірі 52 000,00 грн.; за час судового розгляду загальна сума відшкодованого відповідачем позивачу збитку становить 37700,00 грн., тобто відповідач відшкодував збиток в розмірі 89 700,00 грн., невідшкодованими залишається 994 471 (дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 14 коп.

Правовідносини між учасниками справи виникли з зобов`язання по відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, винуватцем ДТП.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст.ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу: відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

За ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, виходячи зі змісту приписів чинного ЦК України, саме на кредитора покладається тягар доказування розміру збитків.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Вимоги щодо допустимості доказів визначені статтею 78 ЦПК України.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та заявлений розмір завданої майнової шкоди, а отже і розмір пред`явлених вимог майнового характеру, позивач надав суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази про факт спричинення 26.11.2022 р. шкоди та її розмір.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц, зазначено наступне: відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абз. 2 та 4 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст. 453 ЦК, статей 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність". Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну.

Особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Відповідно до п. 14 Постанови № 4 від 01.03.2013 р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» «При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Як встановлено судом, для визначення розміру збитку, завданого внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля, позивач замовила автотоварознавче дослідження, за результатами якого наданий висновок 10.04.2024 р. (а.с. 28 - 89).

Згідно висновку судового експерта - автотоварознавця від 10.04.2025 р., матеріальний збиток, заподіяний позивачу в результаті його пошкодження при ДТП, складає 1 240 981,14 грн. (а.с. 38).

Вартість відновлювального ремонту становить 1 755 206,69 грн. (а.с. 38).

Вочевидь, що вартість відновлювального ремонту (1 755 206,69 грн.) значно перевищує розмір матеріального збитку в результаті пошкодження а/м при ДТП (1 240 981,14 грн.).

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо ТЗ вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю ТЗ до та після ДТП, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП.

Про стягнення витрат на евакуацію позивач не заявляла позовну вимогу.

Отже, вартість збитку становить 1 080 181,14 грн.

Розмір виплаченого страхового відшкодування становить 156 800,00 грн.(а.с. 18).

Враховуючи викладене, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 994 471 (дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 14 коп., яка становить різницю між вартістю матеріального збитку, визначеного у висновку від 10.04.2024 р., та частковим відшкодуванням відповідачем збитку.

Стосовно вимоги позову про відшкодування моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд погоджується із доводами позивача щодо того, що в результаті пошкодження належного йому майна відповідачем, позивач зазнала душевних страждань.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Випадки, встановлені ч. 2 ст. 1167 ЦК України, в даній справі відсутні.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною другою статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з вищенаведеного, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Вина відповідача у завданні позивачу моральної шкоди відповідачем не спростована.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин та характеру порушення (позивач зазнала душевних страждань у зв`язку із пошкодженням її майна, яке є єдиним засобом пересування), виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, для суду наявні підстави для стягнення на користь позивача з відповідача на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, 40 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 10401,81 грн.(а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача(п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, для суду наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн., які пов`язані з залученням спеціаліста з визначення розміру завданого матеріального збитку.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.ст. 12, 13, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ст. 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо - транспортної пригоди, 994 471 (дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судові витати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 11 613 (одинадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 01 коп., та в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., які пов`язані з відшкодуванням витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку.

Дата складення повного судового рішення 05.01.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї