Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №948/802/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/802/25 Номер провадження 33/814/183/26Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Плаксюк І.Ю., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бульбах Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бульбах Н.М., на постанову Машівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні ним адміністративного правопорушення за таких обставин.

24 серпня 2025 року о 19 годині 21 хвилині водій ОСОБА_1 на 2 км автодороги Машівка-Базилівщина Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував електроскутером, обладнаним електродвигуном, із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, та відмовився від проходження огляду на стан названого сп`яніння на місці зупинки й у закладі охорони здоров`я.

В апеляційній скарзі адвокат Бульбах Н.М. просить скасувати постанову Машівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обґрунтованим показанням ОСОБА_1 щодо обставин події, наданим у судовому засіданні, не врахував те, що: ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та висунута йому поліцією вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не ґрунтувалась на вимогах законодавства, оскільки потужність його електроскутера не перевищує 3 кВт, він не підлягає обов`язковій державній реєстрації, не має реєстраційного свідоцтва, керування ним дозволено без відповідного водійського посвідчення, а тому цей електроскутер прирівнюється до велосипеда та не є механічним транспортним засобом, а також ПДР України не містить визначення поняття «електроскутер» як одного з видів транспортних засобів; поліцією було висунуто ОСОБА_1 вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не в найближчому закладі охорони здоров`я, яким є КНП «Машівська лікарня Машівської селищної ради Полтавської області», розташована в сел. Машівка Полтавського р-ну Полтавської обл., а в медичному закладі «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», який знаходиться в м. Полтава; ОСОБА_1 не вживав алкоголь, не мав ознак алкогольного сп`яніння, вживав ліки, вимогу про направлення його на огляд до не найближчого закладу охорони здоров`я вважав незаконною, у зв`язку з чим, не мав обов`язку щодо проходження огляду на вказану вимогу та його відмова від здійснення медичного огляду була цілком обґрунтованою; зважаючи на викладене вище, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», проте не відмовлявся від проходження відповідного огляду в КНП «Машівська лікарня Машівської селищної ради Полтавської області».

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (в попередньому судовому засіданні), на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433048 24 серпня 2025 року о 19 годині 21 хвилині водій ОСОБА_1 на 2 км автодороги Машівка-Базилівщина Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував електроскутером, обладнаним електродвигуном, із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, та відмовився від проходження огляду на стан названого сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу й у закладі охорони здоров`я (а.с.2).

Факт керування ОСОБА_1 електроскутером, обладнаним електродвигуном, та його зупинки поліцією в апеляційній скарзі не оспорюється і підтверджено ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим, наведені в апеляційній скарзі та ОСОБА_1 і його представником у судовому засіданні апеляційного суду посилання про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, позбавлені підстав.

Так, наведені в протоколі обставини об`єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 24 серпня 2025 року о 19 годині 21 хвилині ОСОБА_1 на 2 км автодороги Машівка-Базилівщина Полтавського р-ну Полтавської обл. керував електроскутером, обладнаним електродвигуном, і був зупинений поліцією. Після зупинки ОСОБА_1 поліцією повідомлено про наявність підстав уважати, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння з ознаками такого стану у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Однак ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу (алкотестера «Драгер»), який здійснюється поліцейським, так і в територіально наближеному закладі охорони здоров`я, в якому наявна можливість здійснення такого огляду (КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради»). При цьому, поліцейський мотивував свою вимогу щодо проходження огляду в названому закладі охорони здоров`я, вказавши, що в медичному закладі в сел. Машівка Полтавського р-ну Полтавської обл. огляд на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в робочі дні, в той час як 24 серпня 2025 року припадало на вихідний день (неділю). Остаточна позиція ОСОБА_1 полягала в категоричній відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння незалежно від його виду та місця здійснення, а саме ОСОБА_1 зазначив, що не буде проходити огляд на стан названого сп`яніння «ніде», що було обумовлено мотивами особистого характеру (08:49-08:53 хвилини відеозапису «0000000_Z00000_20250824192245_0006»). При цьому, поліцейським роз`яснено ОСОБА_1 : що за відмову особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавстом порядку передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП; права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.6).

Отже, наведені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів не встановлено.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та висунута йому поліцією вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не ґрунтується на вимогах законодавства з посиланням на те, що електроскутер не є механічним транспортним засобом, а також ПДР України не містить визначення поняття «електроскутер» як одного з видів транспортних засобів, є неспроможними.

За змістом диспозиції суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є особа, яка керувала транспортним засобом.

Особи, які керують транспортними засобами, з електричними двигунами, є повноцінними учасниками дорожнього руху, й вони з метою забезпечення безпеки дорожнього руху мають дотримуватися вимог ПДР України.

Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. До транспортних засобів, зокрема, відноситься мопед, тобто двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

За змістом п.2.13 ПДР України до категорії А1 належать такі транспортні засоби: мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

При цьому, в ст.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» наведено визначення електричного колісного транспортного засобу, яким є дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Використання ж електроскутера для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного скутера, характеристика електроскутера як транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, електроскутер, обладнаний електродвигуном, яким керував ОСОБА_1 , у повному обсязі відповідає наведеним вище критеріям транспортного засобу й відповідно належить до категорії транспортних засобів, оскільки має 2 колеса та електродвигун, за допомогою якого він приводився ОСОБА_1 в рух, а ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому, з огляду на викладене вище, аргументи ОСОБА_1 і його представника про те, що потужність керованого ОСОБА_1 електроскутера не перевищує 3 кВт, він не підлягає обов`язковій державній реєстрації, керування ним дозволено без відповідного водійського посвідчення, не спростовує факт того, що даний електроскутер є транспортним засобом, обладнаним електродвигуном, і за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння особа, яка ним керувала, підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 було висунуто поліцією вимогу щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не в найближчому медичному закладі, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови та встановлення відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, позбавлені підстав, оскільки остаточна позиція ОСОБА_1 полягала в категоричній відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння незалежно від його виду та місця здійснення, а саме ОСОБА_1 зазначив, що не буде проходити огляд на стан названого сп`яніння «ніде», що було обумовлено мотивами особистого характеру (08:49-08:53 хвилини відеозапису «0000000_Z00000_20250824192245_0006»), а тому відсутні підстави вважати, що місце проведення огляду вплинуло на його остаточну позицію, додатково враховуючи також те, що він відразу ж відмовився і від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу.

Окрім того, частиною 3 ст.266 КУпАП унормовано, що в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» належить до переліку закладів охорони здоров`я, яким надано право проведення огляду осіб (водіїв) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженого в порядку, визначеному ч.3 ст.266 КУпАП, а також є одним із територіально наближених медичних закладів із відповідною спеціалізацією від місця, де був зупинений ОСОБА_1 поліцією.

Водночас положення п.7 розділу І, п.9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, щодо направлення на огляд водія до найближчого закладу охорони здоров`я, виходячи з їх змісту та призначення, мають на меті не встановлення територіальної віддаленості до найближчого закладу охорони здоров`я, а спрямовані на забезпечення доставлення особи до медичного закладу в межах двохгодинного строку, покликані оптимізувати діяльність щодо проведення оглядів із метою її найбільш ефективної та результативної організації.

У розумінні приписів процесуального законодавства здійснення медичними закладами своїх повноважень у не передбачений законодавством спосіб як підстава для визнання результатів цих оглядів недійсними означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до компетенції медичного працівника конкретного закладу охорони здоров`я. Нормативна вимога проведення оглядів уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій медичними працівниками з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб. Якщо медичний працівник закладу охорони здоров`я в ході здійснення огляду виконує функції, прямо передбачені законодавством, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених законодавством» чи здійсненням огляду «не відповідно до встановленого порядку» й мати наслідком автоматичне визнання результатів огляду недійсними.

До того ж, вирішуючи питання про вплив тих чи інших обставин на значення отриманих результатів, суд насамперед повинен з`ясувати вплив цих обставин на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Водночас ОСОБА_1 і його представником не зазначено й перевіркою матеріалів провадження не встановлено факт неможливості здійснення огляду в одному з територіально наближених (а не в найбільш наближеному) медичних закладів, розташованому в населеному пункті в межах району (Полтавського р-ну), де було зупинено ОСОБА_1 , того, яким чином здійснення огляду в названому закладі охорони здоров`я вплинуло би з негативного боку для ОСОБА_1 на результати огляду чи можливість та процедуру його проходження, можливість ефективного використання ОСОБА_1 своїх прав. Відповідно ж до п.9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, саме на поліцейського (а не безпосередньо на осіб, які керували транспортними засобами) покладено обов`язок забезпечення доставки осіб до закладу охорони здоров`я для проведення огляду протягом визначеного законодавством строку.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком особи, яка керувала транспортним засобом, у той час як мотиви відмови особистого характеру від проходження цього огляду не впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння з ознаками такого стану у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. На місці події поліцейський повідомив ОСОБА_1 про виявлення в нього цих ознак алкогольного сп`яніння в контексті наявності підстав для проведення його огляду на стан названого сп`яніння (а.с.6). Наявність у ОСОБА_1 наведених вище ознак алкогольного сп`яніння зафіксовано й у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на медичний огляд (а.с.2-3).

Наявність же ознак алкогольного сп`яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог закону ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

Зокрема, посилання ОСОБА_1 на попереднє вживання ним ліків не звільняли його від обов`язку від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського. Також стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій не надано будь-яких даних про вживання ОСОБА_1 24 серпня 2025 року медичних препаратів, які би мали вплив на рівень алкоголю в крові, та, окрім того, в силу п.2.9 «а», «б» ПДР України водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Із урахуванням викладених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає належних і достатніх підстав для висновку про безпідставність висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння чи наявності тих істотних порушень вимог законодавства, які би нівелювали обов`язок виконання цих вимог, ставили би під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, наведені апелянтом і ОСОБА_1 доводи, які є аналогічними за своїм змістом і з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Тому суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на водія ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Бульбах Н.М., залишити без задоволення, а постанову Машівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун