Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №559/2826/25 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2826/25

Провадження № 2/559/1134/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП ,-

ВСТАНОВИВ:

ВСТУП:

Визнання вини та статус учасника бойових дій не звільняє винуватця ДТП від обов`язку відшкодовувати завдані ним збитки.

І. Стислий виклад позиції учасників.

1.Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 04.04.2025 відбулось ДТП, в якому винен відповідач ОСОБА_2 , що встановлено постановою суду від 10.06.2025. Внаслідок ДТП він, як власник транспортного засобу, поніс матеріальні збитки на загальну суму 474940,74 грн., що підтверджується Звітом. Оскільки цивільно-правова відповідальність застрахована, йому було відшкодовано 250000 грн. згідно страхового ліміту, а решту в розмірі 224940,74 грн. просить стягнути з винуватця ДТП - відповідача.

Крім того, просить з ОСОБА_2 на свою користь стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 15 тис. грн. (було зменшено з 50 тис. грн. до 15 тис. грн.). Через ДТП переніс душевні страждання внаслідок неможливості користуватись транспортним засобом, що досі пошкоджений і в такому ж стані, як після події. Це спричиняє незручності, призвело до порушення звичного ритму життя, а також душевного болю завдає постійне намагання ОСОБА_2 уникнути відповідальності та відшкодування збитків.

Просить також стягнути судові витрати, серед яких і 30 тис. грн. витрат на правову допомогу.

2.Представниця відповідача в відзиві повідомляє, що відповідач позовні вимоги визнає частково: в межах фактичної різниці відшкодування матеріальної шкоди, визначеної рецензуванням Звіту, що подасть пізніше.

ОСОБА_2 не заперечує факту ДТП та його винуватості, що встановлена постановою суду. Проте, він не погоджується із визначеною сумою матеріального збитку, розміром моральної шкоди та судових витрат. Відповідач після ДТП із власної ініціативи телефонував до позивача та пояснив, що згоден відшкодувати завдані збитки, просив інформувати його про час огляду т/з, але після цієї розмови жодних дзвінків чи листів, повідомлень від ОСОБА_1 не було. ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем, водієм-сапером, має статус УБД, мав бойове поранення, а під час ДТП був у короткій відпустці, не зволікав з розглядом справи в суді, визнав свою вину, щиро покаявся, вибачився перед учасниками ДТП і пояснив причину.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він ніби-то зазнав моральних страждань, повністю нівелюється тим, що ОСОБА_2 не один рік у складі ЗСУ боронить Україну, в тому числі й позивача, в зоні бойових дій і щодня, щохвилини ризикує власним життям та здоров`ям. Докази ніби-то ухилення ОСОБА_2 від відповідальності та сплати відшкодування суду не надані.

Також відповідач вважає, що понесення витрат на правову допомогу в заявленому розмірі 30 тис. грн. є завищеним і не співмірним зі складністю справи, ціною позову. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, вони мають бути суттєво знижені судом у разі прийняття рішення, яке можливо задовольнить вимоги позивача. Окрім того, ОСОБА_2 є учасником бойових дій та просить звільнити його від сплати судового збору та судових витрат у цій справі.

3.Представник позивача в відповіді на відзив вказує, що заперечення відповідача безпідставні, необґрунтовані, просить їх відхилити, а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Згідно Звіту № 202.25К від 21.05.2025, то матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 випуску в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.04.2025, складає 474 940,74 грн. В дослідницькій частині 8 вказано, що з наведеного вище у пунктах 3 та 4 вбачається, що автомобіль відновлювати економічно недоцільно, оскільки вартість відновлювального ремонту (Свр = 841933,79 грн.) перевищує вартість досліджуваного автомобіля до його пошкодження (С = 479940,74 грн.). Незважаючи на тотальне знищення автомобіля, сторона відповідача ставить під сумнів розмір завданого збитку. При цьому не наводить жодних аргументів, які б заслуговували на увагу (зокрема і враховуючи той факт, що розрахунок завданого збитку оцінювачем було проведено за допомогою системи AUDATEX, при цьому вказана програма є ліцензованою в Україні для проведення оцінки завданого збитку власнику колісного транспортного засобу): не ставить під сумнів протокол огляду транспортного засобу, в якому визначено характер та опис пошкоджень, а також те, що вартість відновлювального ремонту становить 841933,74 грн.

Сторона відповідача вводить суд в оману щодо ставлення відповідача до вчиненого та намагання добровільно відшкодувати збитки. Відповідач після вчинення ДТП та завдання збитків жодних контактів із позивачем з метою відшкодування шкоди не здійснював, а на намагання сторони позивача в добровільному порядку отримати належне йому відшкодування відповідач жодним чином не реагував, що і стало підставою подачі позову до суду для захисту своїх прав. Про безпідставність тверджень сторони відповідача свідчить і постанова Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у справі № 569/1396/25 від 10.06.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. А також протягом всього часу від моменту ДТП до моменту подачі позову представник позивача неодноразово звертався до представника відповідача (на той час захисник ОСОБА_2 в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП по факту ДТП, в якому було пошкоджено автомобіль позивача), щодо добровільного відшкодування завданих збитків, однак жодної відповіді не отримав.

Щодо розміру моральної шкоди, то позивач також здійснював захист України, а не як зазначено у відзиві, що його захист здійснює відповідач - позивач теж має статус учасника бойових дій. Та рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та за значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду № 752/17832/14-ц від 15.12.2020, в якій вказано, що розмір моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

4.Представниця відповідача подала Рецензію на Звіт і письмовою заявою змінила позицію: просить відмовити в задоволенні позову повністю. Обґрунтовується так: висновки Рецензії спростовують визначений Звітом розмір матеріальної шкоди позивачу.

5.Представник позивача в поясненнях у відповідь звертає увагу суду на суперечливу поведінку відповідача, бо спочатку заявлялось про бажання відшкодувати збитки, а в підсумку просять відмовити в позові. На думку сторони позивача - це свідчить лише про те, що сторона відповідача намагається будь-яким способом уникнути здійснення належного відшкодування позивачу. Звертає увагу, що Рецензія жодним чином не спростовує висновків Звіту, а вказівка суду на те, що є і яким доказом - взагалі не в компетенції рецензента. Оцінка доказів належить до повноважень суду.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. Позовна заява надійшла до суду 15.07.2025, а 18.07.2025 від сторони позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення завданої моральної шкоди з 50 тис. грн. до 15 тис. грн. з урахуванням засад розумності та справедливості. Враховуючи малозначність справи, ухвалою суду від 22.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

2.2. 22.10.2025 відповідач отримав ухвалу суду особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. 03.11.2025 в справу вступила представниця відповідача і за її заявою 05.11.2025 їй було надано доступ до матеріалів справи в електронній формі через "Електронний суд".

2.3. 06.11.2025 від представниці відповідача, окрім відзиву, надійшло ще клопотання про перехід від спрощеного розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін до загального позовного провадження, а також клопотання про продовження строку подання доказу - рецензіювання Звіту, для чого відкласти розгляд справи. Сторона позивача заперечувала. Ухвалою суду від 10.11.2025 стороні відповідача відмовлено в задоволенні клопотання про перехід від розгляду справи в спрощеному провадженні до загального. Водночас, задоволено клопотання про надання строку для подачі доказу і стороні позивача надано можливість подати письмові пояснення на нього. Вирішення справи відкладено на період після 11.12.2025.

2.4. 01.12.2025 сторона відповідача зауважила, що до Звіту стороною позивачаа не долучено всіх додатків і просила їх витребувати, а також надати ще час для подачі рецензіювання Звіту, бо не з вини сторони відповідача чи експерта його неможливо виконати вчасно. 03.12.2025 сторона позивача у відповідь самостійно надала додатки, яких не вистачало, і заперечувала проти відкладення. Але суд фактично клопотання сторони відповідача задовольнив, надавши можливість пізніше долучити рецензію на Звіт, відклавши вирішення справи на 29.12.2025.

2.5. 26.12.2025 сторона відповідача клопотала про долучення як доказу Рецензії на Звіт, а також змінила позицію в справі від часткового визнання позову до його повного невизнання. 29.12.2025 від сторони позивача надійшли пояснення щодо Реценції на Звіт

2.6. Підстав для відкладення вирішення справи судом не встановлено.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

3.1. З постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10.06.2025 встановлено, що 04.04.2025 о 07:07 год. на трасі АД М-06 Київ-Чоп 353км 300м, поблизу населеного пункту Зелений Гай (Дубенський р-н Рівненська обл.), водій ОСОБА_2 , керуючи т/з Аudi, д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з т/з Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 який зупинився попереду, та якого в свою чергу від зіткнення по інерції відкинуло в інший т/з Opel, д.н.з. НОМЕР_3 , що зупинився попереду, під керування водія ОСОБА_3 . В результаті ДТП т/з отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. ОСОБА_2 порушив п. 2. 3 б, п. 12.1, п.13.1 ПДР.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, але забезпечив явку захисника: адвокат Пасічник Ю.О. в судовому засідання зазначив, що його підзахисний є військовослужбовцем, тому не може з`явитися у судове засідання, вину у вчиненому визнає, розкаюється, просив застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу. Представник потерпілого адвокат Луцюк М.П. просив визнати винним ОСОБА_2 і притягнути до відповідальності в виді штрафу, враховуючи його особу і що він розкаюється.

Цією постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення в виді 850 грн. штрафу. Судове рішення набрало законної сили 23.06.2025 (а.с.12-13).

3.2. Власником автомобіля марки Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з НОМЕР_4 (а.с.6-11).

3.3. На момент ДТП автомобіль марки Аudi, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований у АТ «СГ «ТАС» (приватне), страховий поліс №226883070 був діючим (а.с.14-15).

3.4. Згідно Звіту № 202.25К від 21.05.2025, виконаного на замовлення страховика аварійним комісаром, оцінювачем «ФОП « ОСОБА_4 » (свідоцтво аварійного комісара № НОМЕР_5 від 18.12.2009, свідоцтво оцінювача МФ №7766 від 12.02.2011), то матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 випуску в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.04.2025, складає 474 940,74 грн.

В дослідницькій частині 8 вказано, що автомобіль відновлювати економічно недоцільно, оскільки вартість відновлювального ремонту в розмірі 841933,79 грн. перевищує вартість досліджуваного автомобіля, що становила 479940,74 грн. до його пошкодження.

Розрахунок завданого збитку оцінювачем було проведено за допомогою системи AUDATEX, при цьому транспортний засіб було безпосередньо оглянуто оцінювачем 09.04.2205. (а.с. 16-48, 114-118).

Також ОСОБА_4 є і атестованим судовим експертом (свідоцтво №1685 від 11.04.2014).

ОСОБА_4 має повну вищу технічну освіту за спеціальності «Автомобілі і автомобільне господарство» кваліфікацію «інженер-механік», стаж роботи за спеціальністю з 2009 року.

3.5. ОСОБА_2 звернувся до Служби Автотехнічної експертизи України на адресу вул. Ген. Алмазова, 18/7, м. Київ, 01133, Україна із заявою від 31.10.2025 щодо проведення рецензії Звіту з п. 3.4. на підтвердження оплати надав ID платежу 2734360923 від 31.10.2025 о 13:01 год. для Sluzhba Avtoteh на суму 16 тис. грн.(а.с. 84-85).

3.6. За адресою вказаною в заяві про рецензування з п.3.5 відповідно до Інтернет адреси https://-uaexpert.com/ua/oficces/ здійснює свою діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертнодослідна служба України», тобто не «Служба Автотехнічної експертизи України». Види діяльності, які здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертнодослідна служба України» - 69.10, 68:31, 69:20, 71:12 та 74:90, водночас жоден із цих КВЕД не дозволяє проводити рецензування Звіту про оцінку завданого збитку власнику колісного транспортного засобу (згідно із визначенням КВЕДів із офіційного Інтернет сайту Державної служби статистики України - https://kved.ukrstat.gov.ua (а.с. 99-103).

3.7. Рецензію від 18.12.2025 на Звіт з п. 3.4. на підставі заяви ОСОБА_2 від 31.10.2025 виконав судовий експерт-автотоварознавець Барановський Сергій Іванович (свідоцтво №78 від 11.05.2011, оцінювач за спеціальністю «оцінка рухомого майна» кваліфікаційне свідоцтво МФ №143 від 01.07.1995, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_6 від 02.08.2013, стаж роботи з 1995 року. Базова освіта - правознавство. Рецензія підписана Барановським С.І. як членом ГО «ВО «УТО» провідним експертом-оцінювачем).

Згідно висновків рецензента:

- висновок про правову можливість проведення оцінки виконавцем звіту про оцінку майна: на дату проведення оцінки оцінювач та суб`єкт оціночної діяльності мали діючі кваліфікаційні та дозвільні документи, що надавало їм право здійснювати оцінку;

- висновок про обґрунтованість виконавцем звіту вибору виду вартості та її відповідність вимогам нормативно-правових норм з оцінки майна: виді вартості, визначений у звіті, відповідає встановленій меті оцінки - визначення вартості матеріального збитку;

- висновок про зібрані виконавцем звіту вихідні дані та іншу інформацію, необхідну для оцінки майна: зібрані вихідні дані є недостатніми для надання висновку про вартість об`єкта оцінки;

- висновок про відповідність і правильність застосування під час оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також обґрунтованість зроблених припущень: обраний для оцінки порівняльний та витратний підходи є обґрунтованим. Наявні до обраних підходів методи оцінки КТЗ не у повному обсязі відповідають меті оцінки та вимогам діючого законодавства.

Загальний висновок рецензента: Звіт є таким, що не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Також рецензент висловив окрему думку: Звіт не може розглядатися як різновид доказів у судовому процесі.

3.8. 10.07.2025 о 16:56 год. в рахунок страхового відшкодування за договором №ЕР226883070 від 01.02.2025 ОСОБА_1 надійшли 250 тис. грн., що підтверджується випискою по його картковому рахунку (а.с. 49-50).

3.9. Позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_7 , виданому 20.06.2023 (а.с. 96).

3.10. Відповідач ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_8 , виданому 22.12.2023, характеризується за місцем служби позитивно, 24.05.2025 отримав поранення при виконанні обов`язків військової служби при захисті Батьківщини (а.с. 81-83).

Згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2025 з адвокатським об`єднанням «Павло Луцюк і партнери», витрати ОСОБА_1 за надання правової допомоги визначені в розмірі 30000 грн. (а.с. 51-55) Судовий збір ОСОБА_1 сплачено за дві вимоги в розмірі 5277,41 грн., що підтверджується двома квитанціями від 14.07.2025 (а.с. 56-57).

IV. Норми права, які застосував суд.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16.

Крім того, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі №3-51гс14).

Згідно ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Ч.1 ст. 106 ЦПК України визначає, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а згідно ст. 103 ЦПК України за визначених умов експертиза може бути призначена судом.

Крім того, відповідно ст. 114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, добросовісність розуміється як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), що ґрунтується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Відповідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1. Суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 04.04.2025, відбулась внаслідок порушень ПДР України саме водієм ОСОБА_2 , що встановлено постановою суду, яка набрала законної сили. Між неправомірними діями відповідача та матеріальною шкодою завданою позивачу є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Тому відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.

5.2. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимога позивача про відшкодування завданих йому збитків саме в розмірі 224940,74 грн. доведена. Звіт оцінювача, аварійного комісара ОСОБА_4 з п. 3.4. суд приймає як належний і допустимий письмовий доказ, який доводить розмір завданих власнику транспортного засобу матеріальних збитків внаслідок ДТП.

5.3. Щодо Рецензії на Звіт з п. 3.7., то суд погоджується із запереченнями сторони позивача. Ця Рецензія - також є письмовим доказом, однак вона зовсім не спростовує розмір завданих збитків позивачу. Відповідач, який зрештою просить відмовити в позові, тобто заперечує розмір завданих збитків, не довів суду обґрунтованість власних заперечень, хоч тягар доказування лежав в цій ситуації саме на ньому.

Рецензію на звіт, хоч і виготовив експерт, однак, він не є висновком експертизи. Сторона позивача утримувала автомобіль в стані такому ж, як після пошкодження, але сторона відповідача не надала суду висновок експерта і не просила суд призначити експертизу.

Рецензія ж відображає суб`єктивну думку рецензента, який за освітою правознавець і навіть зробив висновок, що Звіт не може бути доказом. Однак, такий висновок суперечить чинному цивільному процесуальному законодавству. Бо Звіт - це не висновок експерта, він є письмовим доказом, міг бути виготовлений на замовлення страхової компанії і поданий суду стороною позивача як письмовий доказ, що й було зроблено. А рецензент, навіть якби він готував висновок експерта в галузі права (чого в цій справі не було і не могло бути, бо вона малозначна, нескладна, не потребує застосування аналогій закону/ права чи тлумачення норм іноземного права), не мав би давати оцінку Звіту як доказу, адже це прямо заборонено ч.2 ст. 114 ЦПК України. Оцінка доказів - це виняткова компетенція суду. Відповідно така серйозна помилка рецензента викликає сумніви щодо решти його висновків.

Зауваження щодо формування фото таблиці Звіту чи термінології, на кшталт, «дослідження», не впливають на отриманий результат в Звіті, як і посилання на відсутність спочатку додатків, зокрема, Бюлетеня автотоварознавця №140, адже він був є і в електронній формі як в оцінювача, так і в рецензента, та і суду був наданий. Щодо ринкової вартості автомобіля «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 , то рецензент вважає, що його ринкова вартість занижена, але тоді сума позову мала би бути ще вища і це жодним чином не допомагає стороні відповідача довести свої заперечення, а навпаки, вказує на їх необґрунтованість. Щодо невідповідності переліку пошкоджень зокрема, їх кількості до ремонтної калькуляції, то це нормально, бо перелік пошкоджень може відрізнятись від того, що вказано в ремонтній калькуляції, оскільки перелік пошкоджень не включає в себе складові частини деталей, які зазначаються при ремонтній калькуляції. Щодо висновку про невідповідність визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 , то вказана оцінка проведена відповідно до чинного законодавства України, а визначення вартості автомобіля у пошкодженому стані після ДТП в даному випадку є недоцільним оскільки вартість відновлювального ремонту є майже вдвічі більшою за ринкову вартість автомобіля.

Водночас, відповідно до рецензії вид вартості, зазначений у звіті, відповідає встановленій мети оцінки - визначення вартості матеріального збитку, але вважає зібрані вихідні дані недостатніми для надання висновку про вартість об`єкта оцінки, проте, безпосередньо оцінювач вважав їх достатніми і провів безпосередній огляд транспортного засобу, що підтверджується протоколом. Більше того, страхова компанія на підставі цього Звіту виплатила потерпілому позивачу 250 тис. грн., отже також погодилась з його висновками. І суд знову звертає увагу, що на спростування розміру завданого матеріального збитку сторона відповідача не надала доказів, щоб довести, а який же то був завданий матеріальний збиток ОСОБА_1 , на думку ОСОБА_2 . ОСОБА_2 вчинив ДТП, від якого постраждав транспортний засіб ОСОБА_1 , тож, очевидно, що в автотрощі матеріальний збиток був завданий. Але лише позивач визначив його грошовий еквівалент, а відповідач-винуватець навіть суму не зазначив, яку ж він вважає правильною для визначення матеріального збитку.

5.4. В зв`язку з вищезазначеним суд і виснував, що позивач довів свою позицію, а відповідач свої заперечення - ні. Отже, винуватець ДТП відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати решту завданих позивачу збитків, які не покрили страхові виплати. Таким чином, позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди від ДТП в розмірі 224940,74 грн. суд задовольняє повністю, оскільки вона обґрунтована і доведена.

5.5. Щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що людина, яка потрапила в ДТП з вини іншої людини, внаслідок чого постраждав і автомобіль як її засіб пересування, - вже зазнала моральних страждань і відповідно їй було завдано моральну шкоду. Був порушений звичний спосіб життя позивача, його транспортний засіб не на ходу тривалий час і не виконує функцію перевезення, в тому числі через позицію винуватця ДТП після автотрощі, адже за таких умов потерпілому треба докласти більше зусиль і пройти через судовий процес, щоб отримати своє відшкодування.

Не заслуговує на увагу позиція сторони відповідача, що немає підстав для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 , бо йому не передзвонив позивач і не поставив до відома про свої претензії, а також бо він як водій-винуватець визнав вину в ДТП і щиро покаявся. Визнання вини чи заяви про щире каяття не звільняють винуватця ДТП від обов`язку відшкодовувати завдані іншій людині збитки, в тому числі моральні. Як і перекладати тягар ініціативи для позасудового врегулювання спору лише на сторону потерпілої людини, - це не правильно. Той, хто завдав збитків, повинен докласти зусиль, щоб їх відшкодувати. Але ОСОБА_2 впродовж навіть вирішення цієї цивільної справи в суді не спробував виправити ситуацію, а замість заплатити 15 тис. грн. моральної шкоди позивачу, віддав 16 тис. грн. за рецензування звіту. Безумовно, він мав право це робити, бо розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Водночас, це маленька деталь, але показова і з морально-етичної точки зору свідчить про те, що якби насправді відповідач хотів відшкодувати позивачу завдані моральні збитки, то він мав фінансову можливість це зробити, а в підсумку й позов перестав частково визнавати і просить відмовити в його задоволенні. Така поведінка відповідача суперечить принципу добросовісності цивільних правовідносин.

Також безпідставною є позиція відповідача, що не підлягає стягненню з нього моральна шкода, бо він виконує функції з захисту Батьківщини і, в тому числі безпосередньо позивача, як військовослужбовець з досвідом бойових дій. Перш за все, учасники бойових дій не звільняються від обов`язку відшкодовувати завдані ними збитки, в тому числі моральну шкоду, але за певних умов врахування бойових заслуг може бути підставою для зменшення розміру збитків. Однак, не в цій ситуації, бо позивач виконував аналогічні функції з захисту Батьківщини і навіть раніше за відповідача набув статусу учасника бойових дій. Тому тут у сторін повний паритет і цей фактор не враховується судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

5.6. Позивач визначив розмір моральної шкоди в 15 тис. грн. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує характер правопорушення, глибину і тривалість його душевних страждань, ступінь вини відповідача. Тому, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд погоджується, що достатньою компенсацією є розмір моральної шкоди в 15 тис. грн. Отже, і в частині стягнення моральної шкоди суд задовольняє позов повністю.

5.7. В підсумку, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

5.8. Щодо розподілу судових витрат, то не підлягає до задоволення клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору і судових витрат у цій справі, бо для цього немає законодавчих підстав.

Хоч ОСОБА_2 є учасником бойових дій, однак у цій справі для нього немає пільги в виді звільнення від сплати судового збору відповідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», бо це не його права порушено, а він сам є порушником прав іншої людини, а саме: позивача ОСОБА_1 . Тому з ОСОБА_2 як відповідача на користь позивача згідно ч.1, 2, п.1 с.3 ст. 133, ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК, ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК необхідно стягнути суму сплаченого судового збору і витрат на правову допомогу.

Водночас, суд погоджується зі стороною відповідача, що для такої нескладної категорії справи витрати на правову допомогу в розмірі 30 тис. грн. є завищеними. Враховуючи, що дії відповідача не були направлені на затягування розгляду справи, яка зрештою вирішена в спрощеному провадженні без виклику сторін, а також те, що ОСОБА_2 отримував поранення при захисті Батьківщини і це спричиняє для нього певні витрати, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та реальності адвокатських послуг, зменшує розмір витрат на правову допомогу до 15 тис. грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 19, 81, 128, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, 1166, 1187, 1191, 1193, 1194 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 224940 (двісті двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок) гривень 74 копійки та моральну шкоду в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5277 (п`ять тисяч двісті сімдесят сім) гривень 41 копійка та на правову допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.01.2026, в зв`язку з роботою в умовах воєнного стану та дефіциту електроенергії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 . Представник: адвокат Луцюк Максим Павлович, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 . Представниця: адвоката Лопухович Алла Олександрівна, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4

Суддя О.Ю. Жуковська