Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №553/4899/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/4899/25

Провадження № 2-а/553/8/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.01.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Москаленко В.В.,

за участі секретаря судового засідання Сіомашко В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Горбенка П.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,–

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Горбенко П.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову поліцейського 1 взводу, першої роти, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Мокляка Анатолія Максимовича про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що позивач 12.11.2025 близько 21 години перебував на передньому правому сидіння на місці пасажира у власному транспортному засобі марки AUDI A3 д.н.з. НОМЕР_1 , з водієм, який на прохання ОСОБА_1 повіз його до магазину. Згодом перебуваючи за кермом вказаного транспортного засобу, під час заокруглення дороги по вул. Шолом-Алейхема, 33А у зв`язку із засліпленням фар зустрічного транспортного засобу, з метою недопущення зіткнення з іншими транспортними засобами та предметами на шляху руху, останній був змушений з`їхати з проїзної частини та наїхати на бордюрне огородження і згодом зупинитися. В подальшому вийшовши з автомобіля, на прохання ОСОБА_1 водій терміново спрямував вище місця події та почав телефонувати до служби евакуатора. Після чого, на місце події прибули декілька екіпажів патрульної поліції, які повідомили ОСОБА_1 про те що саме він керував транспортним засобом у недозволеному стані та скоїв ДТП, та на вимогу поліцейських не надав посвідчення водія на право керування транспортним засобом, у зв`язку з чим, на останнього було складено постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП. Зі вказаною постановою, позивач категорично не погоджується, оскільки не керував транспортним засобом, а отже є невинним, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 01.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

15.12.2025 представником відповідача через Електронний суд подано відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що 12.11.2025 екіпажу патрульної поліції надійшов виклик зі служби 102, про те, що за адресою: м. Полтава, по вул. Шолом-Алейхема, 33, автомобіль Audi НОМЕР_1 під час руху злетів з дороги, водій можливо у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому поліцейськими було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході спілкування в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Так, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено наступні адміністративні матеріали: постанову по справі про адміністративне порушення серії ЕНА № 6140068 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 511335 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 511361 за ст. 124 КУпАП (рапорт, складений за результатами обслуговування виклику, додається). Позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 12.11.2025 року о 21 год. 35 хв. в м. Полтава, по Шолом-Алейхема, 33, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A3, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний

засіб та страховому полісі, чим порушив п. 2.4 ПДР України. В даному випадку до постанови додається відеофіксація, яка слугує доказом вини позивача. На неодноразові вимоги інспектора, надати документи, передбачені п. 2.1 ПДР України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс, водій вищеперераховані документи не надав. Крім того, до постанови додаються відеозаписи та фотокадр з телефону свідка. Так, на відео «07.42.34_bcc127f3» зафіксовано, як позивач сидить на водійському сидінні, що дає підстави вважати, що за кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_2 . Крім того, з наданих відеозаписів вбачається, що біля автомобіля Audi A3, номерний знак НОМЕР_1 , перебував лише позивач, інших сторонніх осіб, які б могли керувати транспортним засобом немає. Також до постанови додаються пояснення свідка, яка зазначає, що в салоні авто перебував лише водій. Таким чином, доводи позивача щодо відсутності доказів у матеріалах справи керування ним транспортним засобом на час його зупинки, повністю спростовуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, в тому числі відеозаписом подій, які передують складанню постанови про притягнення до відповідальності позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Враховуючи всі вищевказані норми законодавства, інспектор притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосував до порушника стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 425 гривень. Штраф було сплачено позивачем 28.11.2025 року. Під час розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалами відеофіксації. Постанову винесено згідно ст. 258, 278, 279, 280 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення, тобто відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують. Крім того, було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279 КУпАП. Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності. Просив залишити позовні вимоги позивача без задоволення, справу розглянути без участі представника відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що 12.11.2025 був у лазні. Із лазні вони поверталися двома машинами. Дружина ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля під час підйому по вулиці Шолом-Алейхема, внаслідок засліплення світлом фар зустрічного автомобіля, з`їхала на узбіччя, після чого сіла в іншу машину та поїхала у справах. ОСОБА_1 в свою чергу вийшов з автомобіля та викликав евакуатор. Поки він чекав на евакуатор, прибули працівники патрульної поліції. ОСОБА_1 повідомив їм, що водій поїхав, однак вони повідомили його, що за поясненнями свідка саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля та просили надати документи. Після діалогу з поліцейськими, приїхала дружина ОСОБА_1 , яка повідомила що саме вона перебувала за кермом, однак працівниками патрульної поліції зазначений факт не був прийнятий до уваги. Під час прибуття екіпажу патрульної поліції ОСОБА_1 перебував в 20 метрах від автомобіля, на вимогу надати документи ОСОБА_1 пояснив, що в «Дії» водійське посвідчення відсутнє, а він автомобілем не керував.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Горбенко П.В. позовні вимоги підтримав та пояснив, що пояснення свідка ОСОБА_3 які є додатком до протоколу, не доводять факту керування ОСОБА_1 автомобілем, оскільки вона вийшла з будинку через 5 хвилин після події та не могла бачити хто сидів за кермом.. Штраф був сплачений ОСОБА_1 після подання цього позову , з метою недопущення його подвоєння, що не є доказом визнання позивачем своєї вини.

Свідок ОСОБА_4 , яка є дружиною ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснила, що біля 9 години вечора 12.11.2025 вона забрала свого чоловіка з лазні. Піднімаючись вгору по вул. Шолом-Алейхема, її засліпив зустрічний автомобіль, внаслідок чого вона з`їхала з узбіччя дороги. Після чого вона поїхала з місця події на іншому автомобілі. В подальшому, вона повернулась на місце події разом із ОСОБА_5 , повідомила працівникам патрульної поліції обставини ДТП, і що за кермом перебувала саме вона та забажала надати пояснення, однак працівники патрульної поліції повідомили її про наявність свідка та проігнорували її пояснення.

Свідок ОСОБА_5 який є другом ОСОБА_1 , повідомив, що 12.11.2025 від перебував разом із ОСОБА_1 в лазні. ОСОБА_1 в лазню привезла його дружина. Повертаючись із лазні, він їхав на своєму автомобілі за ОСОБА_4 ,яка рухалась попереду нього по вул.

Шолом-Алейхема та звернула з дороги на обочину. Після чого, він забрав її та підвіз у центр міста, забрав свою доньку, та разом із ОСОБА_4 повернувся на місце події де вже була поліція.Вони пояснювали поліції ,що за кермом була дружина позивача, але їх пояснення до уваги не приймали.

Свідок ОСОБА_3 у судове засідання за викликом не з`явилась, причин неявки до суду не повідомила, жодних заяв або клопотань не надала.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3.Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

У відповідності до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивач керував транспортним засобом без відповідного права керування, не мав при собі документів, та керував транспортним засобом без мотошолома на незареєстрованому мопеді.

Зі змісту постанови не вбачається за наявності яких доказів поліцейський прийшов до висновку про те, що позивач порушив правила дорожнього руху, позивач заперечує порушення правил дорожнього руху.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із змісту ст.247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в

справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №6140068 від 12.11.2025, складеної поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області сержантом поліції Мокляком А.М. розглянуто справу щодо ОСОБА_1 та встановлено, що 12.11.2025 року о 21 год. 35 хв. в м. Полтава, по Шолом-Алейхема, 33, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A3, номерний знак НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та страховому полісі, чим порушив п. 2.4.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. До постанови додано відео з б/к 469258, відео з телефону свідка, пояснення свідка.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що 12.11.2025 вона перебуваючи в себе вдома почула сторонні звуки за вікном. Визирнувши у вікно помітила що автомобіль марки Ауді злетів з дороги. Вийшовши на вулицю та підійшовши до автомобіля помітила що в салоні перебував тільки водій, схоже з ознаками алкогольного сп`яніння, який вийшов з автівки зачепив автомобіль та перейшов на інший бік вулиці. Ця подія була зафіксована на відео її телефону, яке вона передала працівникам патрульної поліції.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єкта приватного права, що знаходиться у нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного, слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а в даному випадку унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу, об`єктивної сторони вчиненого правопорушення та вини особи у його вчиненні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (пункт 23 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Слід зауважити, що відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних

справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом були досліджені диски з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та телефону свідка ОСОБА_3 , додані до відзиву, переглядом яких встановлено, що на відеозаписі з нагрудної камери поліцейських не зафіксований факт руху транспортного засобу AUDI д.н.з. НОМЕР_1 . На початку відео вбачається, що обабіч дороги стоїть автомобіль, у салоні якого відсутні пасажири та водій. З протилежної від автомобіля частини дороги знаходиться чоловік, з яким поліцейські починають розмову та просять надати документи. Під час розмови, після встановлення особи чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 , йому повідомлено, що працівниками поліції на підставі пояснень свідка, встановлено, що саме він перебував за кермом автомобіля під час ДТП, висунуто вимогу надати посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, і в зв`язку з наявністю в нього ознак алкогольного сп`яніння – запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. На що ОСОБА_1 пройти медичний огляд категорично відмовляється, факт керування транспортним засобом заперечує неодноразово про це наголошуючи. В подальшому на місце події прибула його дружина, яка повідомила, що саме вона перебувала за кермом вказаного транспортного засобу, однак її пояснення не були взяті до уваги.

З доданих до відзиву відеозаписів та фотознімка з телефону свідка ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на водійському сидінні автомобіля, який перебуває в нерухомому стані, після чого виходить з нього. З вказаного відеозапису не вбачається факт руху транспортного засобу та беззаперечність факту керування ним саме ОСОБА_1 . Також, з відеозапису неможливо встановити протягом якого часу після ДТП він був здійснений.

Таким чином, слід констатувати, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження не відображає відомостей безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є однією з невід`ємних складових для кваліфікації дій притягуваного за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Отже відеозаписи, що додані як доказ у справі не дає можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.

Водночас, письмові пояснення свідка ОСОБА_3 спростовуються дослідженими відеозаписами, а також поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наданими у судовому засіданні.

Таким чином, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів того, що

ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого і не мав обов`язку надавати посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс ОСЦПВ працівникам патрульної поліції на їх вимогу, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, в ході розгляду справи, відповідач не надав беззаперечних доказів, які б підтвердили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Розгляд інших доводів позовної заяви та відзиву на позов суд вважає недоцільним з огляду на недоведеність складу адміністративного правопорушення.

За приписами ч.3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи заявлені позовні вимоги та вищевказані приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст.6,9,14,72,76,90,139,241-246,255,268,271,286,295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову поліцейського 1 взводу, першої роти, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Мокляка Анатолія Максимовича серії ЕНА №6140068 від 12.11.2025, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 12.01.2026

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, буд. 3, м. Київ.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко