Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №161/25840/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25840/25

Провадження № 1-кп/161/373/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010012379 від 21 жовтня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, на утриманні перебуває неповнолітня дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця за контрактом ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні "солдат", востаннє судимого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 297, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, звільненого умовно-достроково від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України відповідно до ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2024 року на невідбутий строк 1 (один) рік 10 (десять) місяців 21 (двадцять один) день,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, по закінченню лікування у КНП «Міській клінічній лікарні №2» м. Кривий Ріг, 18 серпня 2024 року не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин не з`явився вчасно з лікувального закладу на службу до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

У період часу з 18 серпня 2024 року по 14 листопада 2024 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд в умовах воєнного стану.

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2024 № 324 (по стройовій частині) встановлено, що солдат ОСОБА_3 прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , та призначений на посаду навідника кулеметного відділення кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) управління військової частини НОМЕР_1 .

Вподальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2025 № 32 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_3 призначений на посаду навідника кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти управління військової частини НОМЕР_1 і вважається таким, що з 01 лютого 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 №164 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_3 , який перебував на посаді навідника кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти управління військової частини НОМЕР_1 , який з 02 червня 2025 року перебував на лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , вважається таким, що з 05 червня 2025 року перебуває на лікуванні у КНП «Перше територіальне медичне об`єднання» м. Львів.

Однак, солдат ОСОБА_3 , діючи в порушення вищевказаних норм законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, по закінченню лікування у КНП «Перше територіальне медичне об`єднання» м. Львів, 13 червня 2025 року не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин не з`явився вчасно з лікувального закладу на службу до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

У період часу з 12 червня 2025 року по 23 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_3 усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд в умовах воєнного стану.

23 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_3 був доставлений військовослужбовцями Військової служби правопорядку до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові припинивши вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразилися у нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та кваліфікує їх, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин справи, місця і часу, з приводу пред`явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, з 18 серпня 2024 року по 14 листопада 2024 року, та з 12 червня 2025 року по 23 жовтня 2025 року був відсутній на службі в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану. У вчиненому щиро розкаювався, просив суворо не карати.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про його особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра та за допомогою до них не звертався, разом з тим, у 2002 році перебував на стаціонарному обстеженні з діагнозом: «Погранична розумова відсталість», задовільну характеристику по місцю проходження служби, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання, в межах санкції частини статті, ближче до мінімальної, за якою його засуджується, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно йому до відбуття визначає покарання у виді позбавлення волі, яке не можливе без ізоляції від суспільства.

При цьому, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не знаходить.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року та остаточно ОСОБА_3 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 23 жовтня 2025 року, тобто з моменту його затримання.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 термін перебування його під вартою з 23 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що одному дню тримання вартою відповідає один день позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1