Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №501/3274/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1271/26

Справа № 501/3274/25

Головуючий у першій інстанції Тордія Е.Н.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 11 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Тордія Е.Н., у цивільній справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

25.07.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 12.09.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77591851, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 12 652,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.

В подальшому, 22.02.2022 року було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77591851.

10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77591851.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 77591851.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору, у позичальника виникла заборгованість у розмірі 42 867,04 грн., з яких: 12 652,00 грн. - заборгованість за кредитом, 30 212,97 грн. - заборгованість за відсотками, та 2,07 грн. - 3% річних.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 11.09.2025 року позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором від 12.09.2021 року в сумі 42 867,04 грн., судовий збір 2 422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (а.с.113-121).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.123-128, 129).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.137-143).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 09.01.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд також зазначає, що з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, а також зважаючи на перебування суддів Комлевої О.С. та Сегеди С.М. у відпустці, датою ухвалення цього судового рішення є 09.01.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.10.2025 року (а.с.134), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.135-136).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір та внаслідок неналежного виконання умов договору у позичальника виникла заборгованість у загальному розмірі 42 867,04 грн., у тому числі відсотків у розмірі 30 212,97 грн. (а.с.112-121).

Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення відсотків у визначеному розмірі, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», правонаступником якого є ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77591851, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 12 652,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою (а.с.24-25).

В апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що до позивача не перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, а тому ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не є належним позивачем у справі.

Так, в матеріалах справи міститься договір факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77591851.

Відповідно до п.6.1.4 цього Договору факторингу права вимоги переходять до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. Матеріали справи містять докази сплати грошових коштів Клієнтом Фактору, а також реєстр боржників (в скороченому вигляді для захисту персональних даних інших боржників), в якому зазначено детальний розмір заборгованості та її складено, а також витяг з даного реєстру та акт прийому-передачі даного реєстру, що свідчить про перехід прав вимоги на правонаступника (а.с.10-14).

В подальшому, 10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77591851 (а.с.25-30).

За правилами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу є передання фактором грошових коштів клієнту у якості фінансування, що здійснюється за плату та з переданням клієнтом фактору права грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до п. 5.2 договору про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.

Отже відповідно до умов договору:

-право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (п. 5.2 Договору);

- оплата відступленого права вимоги відбувається із значним відтермінуванням - 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 7. 2.);

Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі Реєстру Боржників та самим реєстром боржників. Крім того, матеріали справи містять акт зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджує факт здійснення розрахунків за даним договором.

У встановленому законом порядку вищевказані договори факторингу не спростовані та є чинними.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід права вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та в подальшому - до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - позивача у справі.

Позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 42 867,04 грн., з яких: 12 652,00 грн. - заборгованість за кредитом, 30 212,97 грн. - заборгованість за відсотками, та 2,07 грн. - 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с.8).

У встановленому законом порядку ані кредитний договір, ані розрахунок заборгованості позичальником спростовані не були.

Крім того, станом на даний час заборгованість за кредитом позичальником не сплачена.

Проте, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з таких підстав.

Як вже зазначалось, розмір позики становить 12 652,00 грн., відсотки 1,99% (базова, фіксована процентна ставка) за кожен день користування позикою, строком на 30 днів. Загальна заборгованість за відсотками становить 30 212,97 грн.

Тобто заборгованість за відсотками більш ніж в два рази перевищує заборгованість за основним боргом.

Разом з тим, згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року, справа № 902/417/18.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 12 652,00 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 2,07 грн., з огляду на наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на території України було ведено воєнний стан строком на 30 днів. В подальшому, воєнний стан було неодноразово продовжено, та який діє на даний час.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що позов було подано з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені c.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12.03.2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01.07.2023 року.

Також, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, звертаючись з позовом до суду 25.07.2025 року, позивач не порушив строки позовної давності, а тому вказані доводи заявника апеляційної скарги також є безпідставними.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та просив стягнути з відповідача на користь позивача такі витрати у розмірі 500,00 грн.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, в позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 16 000,00 грн.

На підтвердження вимог позивачем було надано: договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та витяг з акту № 11 про надання юридичної допомоги. Згідно зазначеного акту вартість послуг склала 16 000,00 грн. (надання усної консультації та складання позовної заяви) (а.с.55).

Судовим рішенням з ОСОБА_1 , виходячи із розумності та справедливості, заяву було задоволено частково та стягнуто на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати на правничу допомогу, у розмірі 5 000,00 грн.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, заявник апеляційної скарги не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на правничу допомогу, що стягнуті з відповідача на користь позивача, як такий, що відповідає складності справі та засадам розумності і справедливості.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 11.09.2025 року - зміні, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором від 12.09.2021 року у загальному розмірі 25 304,00 грн., з яких 12 652,00 грн. - заборгованість за кредитом та 12 652,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на 59,03%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 429,94 грн.

Крім того, оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 40,97%, з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 488,68 грн.

Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п.4 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Павленко Аліна Сергіївна, задовольнити частково.

Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 11 вересня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, заборгованість за кредитним договором №77591851 від 12.09.2021 року у загальному розмірі 25 304,00 грн. (двадцять п`ять тисяч триста чотири гривні 00 копійок), з яких 12 652,00 грн. (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок) - заборгованість за кредитом та 12 652,00 грн. (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 00 копійок) - заборгованість за відсотками, а також судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 429,94 грн. (одну тисячу чотириста двадцять дев`ять гривень 94 копійки).

В іншій частині рішення Чорноморського районного суду Одеської області від 11 вересня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 488,68 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім гривень 68 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева