Рішення від 16 грудня 2025 р. у справі №650/5398/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/5398/25

Провадження № 2/650/3207/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді– Хомик І.І.,

за участю секретаря – Дорошенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності як на окремий об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2025 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом в якому просить: припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідними надвірними будівлями та спорудами, визнання за ОСОБА_1 , право власності на належну йому частину житлового будинку як окремий об`єкт нерухомого майна та визнання за ОСОБА_2 , право власності на належну їй частину житлового будинку як окремий об`єкт нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Вищезазначений житловий будинок належить ОСОБА_1 в цілому і існує як окремий об`єкт нерухомого майна. В правовстановлюючому документі зазначено, що ОСОБА_1 придбав частину нерухомого майна, але насправді це цілий житловий будинок, що підтверджується даними технічного обстеження. Тим паче, згідно даних технічного паспорту, будинки є окремими домоволодіннями з окремими входами в будинки, розділені огорожею, на окремо визначених земельних ділянках, мають різне опалення, індивідуальні прилади обліку електроенергії, водо та газопостачання, окремі вводи вказаних комунікацій підведені та розташовані на земельних ділянках, наданих для обслуговування наших окремих житлових будинків. Позивач з відповідачем по справі не ведуть спільного господарства та мають у власності окремі житлові будинки.

Це все вказує на те, що домоволодіння є окремими із незалежними комунікаціями, газо-та-електропостачанням, облаштованими окремими входами. Оскільки, спільної часткової власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не існувало і не існує, що як наслідок позбавляє ОСОБА_1 можливості вчиняти самостійно правочини відносно свого нерухомого майна, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу частки житлового будинку Серії BME № 685208 від 05 червня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області Карастан О.І., та зареєстрованого в реєстрі за № 894.

Позивач є власником частини нерухомого майна, що становить цілий житловий будинок, що підтверджується даними технічного обстеження. Згідно даних технічного паспорту, будинки є окремими домоволодіннями з окремими входами в будинки, розділені огорожею, на окремо визначених земельних ділянках, мають різне опалення, індивідуальні прилади обліку електроенергії, водо та газопостачання, окремі вводи вказаних комунікацій підведені та розташовані на земельних ділянках, наданих для обслуговування наших окремих житлових будинків. Технічний паспорт виготовлений лише на житловий будинок позивача, так як він є окремим від будинку відповідача по справі та мається Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 9/16 від 12.12.2016 року, де ФОП ОСОБА_3 обстеживши окремі будинки встановив, що за технічними показниками житловий будинок поділено.

Таким чином ОСОБА_1 використовує житловий будинку АДРЕСА_1 , як окремий ізольований будинок, який має окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складає окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а тому можливо прийти до переконання, про можливість подальшого безперешкодного володіння та розпорядження спірним майном, відносно якого може бути припинена спільна часткова власність та визнання права власності на спірний нерухомий об`єкт за ОСОБА_1 .

Належні співвласникам частки домоволодіння є фактично окремими об`єктами нерухомого майна, мають самостійні входи та комунікації, відокремлені стіною і кожна із частин виділена та функціонує як самостійний об`єкт нерухомого майна, що підтверджується Висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Окрім того, відповідач є власником окремого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.91 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Як роз`яснено в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За умовами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність передбачених статтею 365 ЦК України підстав для задоволення позову позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321, 365, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, статями 10, 12, 13, 81, 263, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності як на окремий об`єкт нерухомого майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити право спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ХОМИК