Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №591/10736/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/10736/25

Провадження № 2/591/2582/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.

секретаря судового засідання Хроменко А. О.

розглянув у порядку загального позовного провадження справу єдиний унікальний номер:591/10736/25

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Сумська міська рада

про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом

представник позивача адвокат Давидов Андрій Григорович

третя особа Сумська міська державна нотаріальна контора

і установив:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сумської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на належну ОСОБА_2 частку кімнати в будинку (гуртожитку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом своєчасно поданої заяви до Сумської міської державної нотаріальної контори. 01 серпня 2025 року він подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але Постановою йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки наявні розбіжності щодо номера приміщення в гуртожитку в заповіті та в документах, що підтверджують право власності на спадкове майно.

ОСОБА_1 просив визнати право власності на частку приміщення в гуртожитку - кімнати 31, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , по праву спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи:

23 вересня 2025 року Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

01.10.2025 відповідач подав відзив, у якому просив суд розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача, по суті заявлених вимог покладається на розсуд суду.

23 жовтня 2025 року Ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони та їх представники не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити. Представник відповідача у відзиві зазначив про розгляд справи у його відсутність.

30 грудня 2025 року суд ухвалив скорочене рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно копії договору купівлі продажу кімнати № ВЕМ 365314 від 26 січня 2007 року, кімната, що розташована в АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по частині кожному.

Ця квартира зареєстрована в комунальному підприємстві Сумське міське бюро бюро технічної інвентаризації на праві приватної спільної часткової власності, частка , за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та записана в реєстрову книгу: 40 номер запису:1887 за реєстровим номером:10670892 від 26.02.2007.

Відомості обтяження на кімнату відсутні.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Суми Сумської області, актовий запис № 2287 від 18 жовтня 2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 18 жовтня 2024 року виконавчим комітетом Сумської міської ради.

За життя, 09 лютого 2010 року, ОСОБА_2 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 359, за яким із належного їй майна, яке буде належати їй на день її смерті, частину житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цей заповіт є чинний, зареєстрований у Спадковому реєстрі за №48842899, що підтверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №79017939 від 05.11.2024.

ОСОБА_3 перейменована на вулицю Івана Брюховецького у місті Суми Сумського району Сумської області (рішення Сумської міської ради VIII скликання XXVIII сесії від 28 вересня 2022 року № 3160-МР м. Суми, розміщене на сайті Сумської міської ради).

На день смерті ОСОБА_2 проживала і була зареєстрована по АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 подав нотаріусу Сумської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про прийняття спадщини за заповітом 05 листопада 2024 року і була заведена спадкова справа №449/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

01 серпня 2025 року при зверненні ОСОБА_1 до вищевказаної нотаріальної щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на частку кімнати в гуртожитку та за законом на недоотриману пенсію, нотаріус ОСОБА_4 відмовила у зв`язку з тим, що в документах, які підтверджують право власності на кімнату та заповіті наявні розбіжності в спадкованому майні щодо номера приміщення в гуртожитку, що позбавляє її можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що доводиться постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 1926/02-31 від 01.08.2025.

Встановлені судом обставини сторонами не оспорюються.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 71 Закону України "Про міжнародне приватне право" спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Матеріали справи не місять відмови ОСОБА_1 від спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , разом з цим він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки наявні розбіжності щодо номера приміщення в гуртожитку в заповіті та в документах, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеними наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частку приміщення в гуртожитку - кімнати АДРЕСА_4 , третя особа Сумська міська державна нотаріальна контора

Керуючись стст. 141, 263, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на частку приміщення в гуртожитку - кімнати АДРЕСА_5 по праву спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК).

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ;

представник позивача адвокат Давидов Андрій Григорович ОРДЕР СЕРІЯ ВМ №1074773 від 11.09.2025;

відповідач Сумська міська рада ЄДРПОУ:23823253, місце знаходження юридичної особи: площа Незалежності, буд. 2 , м. Суми, Сумська область, 40000, Україна;

третя особа Сумська міська державна нотаріальна контора, місце знаходження юридичної особи: проспект Шевченка, буд. 3, м. Суми, Сумська область, 40022, Україна.

Повне рішення суду складено 09 січня 2026 року.

Суддя А. І. Косар