Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №950/3227/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/3227/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап В. М.

Номер провадження 33/816/863/26 Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. ,з участю секретаря судового засідання Авраменко Д.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Кравець А.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років за те, що він 08.10.2025 о 17 год. 25 хв. в м. Лебедині по вул. Вокзальній, 36, керував автомобілем ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортирними засобами, так як не має посвідчення, водія взагалі. Порушення вчинив повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю належних доказів, зібраних з дотриманням процесуальних вимог.

В обґрунтування вимог поновлення строку на апеляційне оскарження постанови вказував, що рішення суду було винесено 13 листопада 2025 року, а копію вказаного рішення було фактично ним отримано лише 27 листопада 2025 року. Також зазначав, що ним було пропущено строк подачі апеляційної скарги через фінансову неспроможність вчасно сплатити судовий збір.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, передбачені КУпАП, в протоколі відсутня будь-яка відмітка про роз`яснення прав.

Зазначав, що протокол серії ЕПР1 № 477378 від 08 жовтня 2025 року містить недоліки в оформленні, що ставить під сумнів дійсність протоколу.

На думку апелянта, суд першої інстанції не здійснив належної перевірки відеозапису, а саме:

- Чи дійсно на відеозаписі чітко видно, що саме він керував транспортним засобом;

- Чи не має сумнівів у ідентифікації особи водія;

- Чи відповідає відеозапис вимогам ст..251 КУпАП як належний доказ.

Вказував, що 08 жовтня 2025 року він їхав на прийом до лікаря у зв`язку з необхідністю отримання медичної допомоги, що підтверджується медичною довідкою. У сільській місцевості, де він проживає, відсутній регулярний громадський транспорт до медичних закладів, що робить власний транспорт єдиним доступним засобом пересування для отримання медичної допомоги.

Стверджував, що за весь час володіння водійським посвідченням на нього не було накладено жодного штрафу або іншого адміністративного стягнення за порушення ПДР.

На думку апелянта, інкриміноване йому діяння не спричинило жодних негативних наслідків, що разом з бездоганною репутацією водія є істотними пом`якшуючими обставинами, але суд першої інстанції не врахував цього.

Вказував, що на момент винесення постанови йому виповнилося лише 19 років, він не має стабільного джерела доходу, що дозволяло б сплатити таку значну суму штрафу.

Вказував, що позбавлення права керування транспортними засобами на 5 років фактично позбавляє його можливості заробляти на життя та розвиватися професійно, він хоче скласти іспит на отримання водійського посвідчення з метою працевлаштування у сфері таксі та кур`єрської доставки.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявив, що визнає свою винуватість, проте просив зменшити покарання до мінімально можливого штрафу та не застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами. Адвокат Кравець А.Л. підтримала позицію підзахисного, вважала за можливе застосувати аналогію права (за прикладом кримінального законодавства) та просила врахувати молодий вік, обставини справи, відсутність негативних наслідків та матеріальний стан підзахисного.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Кравець А.Л, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції 13 листопада 2025 року присутній не був, копія постанови Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року була направлена на його поштову адресу в той же день, а отримана ОСОБА_1 27 листопада 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.11).

Враховуючи вказані обставини, з метою забезпечення особі її права доступу до правосуддя для захисту своїх прав, апеляційний суд вважає за необхідне поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року, як такий, що пропущений ним з поважних причин.

Щодо постанови Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року, яку апелянт просив скасувати, то тут апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, вчинене повторно протягом року.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки судді суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким, що вчинено ним повторно протягом року, підтверджуються:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 477378 від 08.10.2025 року, складеним уповноваженою особою, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП (а.с.2),

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4079035 від 15.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, зокрема в тому, що він керуючи транспортним засобом не мав права керування даним транспортним засобом (а.с. 3);

- відео файлом, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 08 жовтня 2025 року транспортним засобом ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_1 , під час перевірки поліцейськими документів у водія було виявлено відсутність посвідчення водія, що він підтвердив, складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснення працівником поліції норми ст..63 Конституції України та норми ст..268 КУпАП, повідомлення водія про час і дату розгляду справи в суді, вручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.5).

Вказані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, передбачені КУпАП, в протоколі відсутня будь-яка відмітка про роз`яснення прав, апеляційний суд визнає надуманими, оскільки вони спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що працівником поліції ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, після чого на запитання поліцейського чи все зрозуміло, ОСОБА_1 відповів: «Все зрозуміло». Крім цього, в протоколі мається підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз`яснені права та обов`язки.

Твердження апелянта про те, що протокол серії ЕПР1 № 477378 від 08 жовтня 2025 року містить недоліки в оформленні, що ставить під сумнів дійсність протоколу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки апелянт не вказує, в чому ж полягають недоліки в оформленні протоколу.

Доводи апеляційної скарги про те, що інкриміноване йому діяння не спричинило жодних негативних наслідків, на момент винесення постанови йому виповнилося лише 19 років, він не має стабільного джерела доходу, що дозволяло б сплатити таку значну суму штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами на 5 років фактично позбавляє його можливості заробляти на життя та розвиватися професійно, він хоче скласти іспит на отримання водійського посвідчення з метою працевлаштування у сфері таксі та кур`єрської доставки, не є обґрунтованими з огляду на таке.

Санкція ч.5 ст.126 КУпАП однозначно та без будь-яких сумнівів передбачає стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом особи, яка раніше була позбавлена права керування.

Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб`єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб`єкт, передбачений ч.2 ст.126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч.2 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права.

Частина 5 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює обов`язкове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.

Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і до такої особи в обов`язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням зазначеного і судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.

При цьому санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативними стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами захисту щодо можливості пом`якшення стягнення або застосування аналогії права з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, демонструє відверту неповагу до закону. Після того, як 08.10.2025 о 17:25 у м. Лебедині щодо нього було складено протокол за керування без права на це, він, уже через годину – о 18:35 того ж дня, знову був зупинений поліцією за аналогічне порушення у с. Синівка. Це спростовує твердження про «випадковість» чи «малозначність» діяння.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною. Вона передбачає обов`язкове накладення штрафу в розмірі 40 800 грн та обов`язкове позбавлення права керування на строк від 5 до 7 років. КУпАП не передбачає можливості призначення стягнення «нижче від найнижчої межі», як це можливо в кримінальному праві.

Доводи про відсутність доходів та молодий вік не можуть бути підставою для звільнення від встановленої законом відповідальності за повторне грубе порушення ПДР, яке створює загрозу безпеці дорожнього руху.

За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними.

Враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, залишити без зміни, а апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.