Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 08 січня 2026 р.
Справа: №583/5489/25
Суддя: Терещенко О. І.
Справа №583/5489/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г.
Номер провадження 33/816/858/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.
Категорія 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. І., розглянув у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Постановлено стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп,
УСТАНОВИЛА:
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ,з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки за те, що ОСОБА_1 18 листопада 2025 року о 15:00 год по провулку Полтавському, буд. 1 у с. Хухра Охтирського району Сумської області, керуючи автомобілем УАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та допустив наїзд на паркан, котрий належить ОСОБА_2 , далі, рухаючись заднім ходом, здійснив наїзд на інший паркан, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та вживав алкогольні напої, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгера 6820 чи в медичному закладі відмовився. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав механічних пошкоджень, а власники парканів – матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 12.1, п. 2.10 (а), п. 2.10 (є) ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, що передбачені ст. ст. 124, 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Частково не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 в цій частині постанову судді першої інстанції не оспорює.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про наявність достатніх доказів складу вказаних правопорушень, вдався до припущень, допускаючи, що він вживав алкогольні напої після ДТП та залишив місце ДТП. Вказує, що ч. 4 ст. 130 КУпАП не передбачає відповідальності за відмову від проходження особою, яка керувала транспортним засобом огляду на стан сп`яніння, а така відмова не становить складу даного правопорушення. Факт вживання алкоголю не є тотожним відмові від проходження огляду на стан сп`яніння та має бути доведений належними та допустимими доказами, які відсутні у матеріалах справи як і докази наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, а тому і відсутні підстави для застосування відносно нього освідування. Апелянт також зазначає, що працівниками поліції не було зафіксовано у встановленому законом порядку огляд водія на стан сп`яніння та в порушення вимог КУпАП, Інструкції не складено акт огляду, що ставить під сумнів факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння. Місце пригоди він не покидав та залишився перебувати на місці. Також ОСОБА_1 вказує на наявність процесуальних недоліків оскаржуваної постанови в частині написання його ініціалів, місця проживання та розміру неоподаткованих мінімумів громадян, стягнених судом із нього на користь держави.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином сповіщеним про день, час та місце розгляду його апеляційної скарги в судове засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило (а. с. 53).
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Із урахуванням викладеного розгляд апеляційної скарги було проведено без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд уважає, що, розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення, суддя суду першої інстанції цілком правильно дійшла висновку, що водій ОСОБА_1 18 листопада 2025 року о 15:00 год по провул. Полтавському, 1 у с. Хухра Охтирського району Сумської області, керуючи автомобілем УАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та допустив наїзд на паркан, котрий належить ОСОБА_2 , після чого, рухаючись заднім ходом, здійснив наїзд на інший паркан, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та вживав алкогольні напої, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, а саме:
- протоколами про адміністративні правопорушення від 18 листопада 2025 року серії ЕПР1 №516900, ЕПР1 №516911, ЕРП1 №516886 (а. с. 1-а, 14, 26);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 (а. с. 3, 16, 28);
- схемою місця ДТП, яка сталася 18 листопада 2025 року у с. Хухра по провул. Полтавському, буд. 1;
- фототаблицею (а. с. 4, 17, 29);
- відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції (а. с. 9, 22).
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, узгоджуються між собою, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.10 є, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Згідно з п. 2.10 є ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди за її участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.
Враховуючи викладене, під час розгляду справи необхідно встановити факт наявності ДТП (склад правопорушення за ст. 124 КУпАП) та факт вживання алкоголю водієм після ДТП до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.
Згідно з п. 12.1, п. 2.10а ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 останній їм повідомив, що вживав алкогольні напої після вчинення ДТП та не заперечував факт вчинення ним ДТП з пошкодженням паркану у домогосподарстві ОСОБА_2 . Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, на що він категорично відмовився, наполягаючи на тому, що він вирішить ситуацію із потерпілим, зазначивши, що за кермом працівники поліції його не впіймали, пропонував розібратися «тихенько». Від надання письмових пояснень відмовився, про що зазначено у протоколі, повідомив, що всі пояснення надасть у суді.
Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також, що за вчинення ДТП та залишення місця ДТП, повідомивши про складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення.
Після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 ознайомився з його змістом під підпис, а потім, коли поліцейський складав протоколи за фактом порушення ним норм ч. 4 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП, він залишив місце події та пішов у невідомому напрямку, не ознайомившись з їх змістом та не підписавши їх.
Відповідно, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суддя суду першої інстанції правильно надала оцінку усім дослідженим доказам, за якими ОСОБА_1 , будучи причетним до ДТП, залишив місце його вчинення, та, не дочекавшись огляду, вжив алкогольні напої, чим порушив вимоги п. п. 2.10 а, 2.10 є, 12.1 ПДР.
За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими доказами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо безпідставності висновку суду про наявність у його діях достатніх доказів складу правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП, та припущень, що він вживав алкогольні напої після ДТП та залишив місце ДТП з огляду на те, що дані обставини спростовуються матеріалами відеозапису з місця події, згідно з яким ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкогольні напої після вчинення ДТП, також не заперечував і факту вчинення ним ДТП, пошкодження паркану у домогосподарстві ОСОБА_2 та відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.
На спростування доводів апелянта щодотого, що ч. 4 ст. 130 КУпАП не передбачає відповідальності за відмову від проходження особою, яка керувала транспортним засобом огляду на стан сп`яніння, а така відмова не становить складу даного правопорушення; факт вживання алкоголю не є тотожним відмові від проходження огляду на стан сп`яніння та має бути доведений належними та допустимими доказами, які відсутні у матеріалах справи, як і докази наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, а тому і відсутні підстави для застосування відносно нього освідування, апеляційний суд зазначає таке.
Установивши, що ОСОБА_1 , вчинивши ДТП, залишив місце події та після цього вживав алкогольні напої, про що він особисто та добровільно повідомив правоохоронцям під відеофіксацію, поліцейські цілком правомірно склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, інкримінувавши йому порушення вимог п. 2.10 є ПДР та кваліфікувавши його дії за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що працівниками поліції не було зафіксовано у встановленому законом порядку огляд водія на стан сп`яніння та в порушення вимог КУпАП, Інструкції не складено акт огляду, що ставить під сумнів факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння.
Апеляційний суд відмічає, що поліцейським складалося направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду, що зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи.
Окрім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи особисто чи у режимі відеоконференції з використанням власних засобів чи з приміщення будь-якого суду по Україні або через свого представника, а також не був позбавлений можливості подати відповідні письмові пояснення по суті справи у письмовій формі як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційної, а тому мав можливість забезпечити належним чином свій судовий захист. Однак, як вбачається з матеріалів справи, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, останній у судові засідання не з`явився, хоча під час складання протоколу відмовився від надання пояснень, мотивуючи це тим, що буде надавати їх у суді.
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає про наявність процесуальних недоліків оскаржуваної постанови в частині написання його ініціалів, а також місця проживання та розміру неоподаткованих мінімумів громадян, стягнених судом із нього на користь держави.
З огляду на викладене апеляційний суд відмічає, що питання про виправлення описки в судовому рішенні не врегульовано нормами КУпАП. З урахуванням принципу аналогії закону, найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права, при вирішенні питання про виправлення описки в судовому рішенні ст. 379 КПК визначено, що суд за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи може виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Отже, апелянт не позбавлений можливості звернутися до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із заявою про виправлення описок, допущених у постанові від 05 грудня 2025 року.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), тому наведені вище докази є достатніми для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
З`ясування вказаних питань є вирішальним у цій справі, але водночас апеляційний суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений.
Відповідно, долучені відеозаписи події відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а тому обґрунтовано взяті судом до уваги.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З врахуванням встановлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, його винуватість у вчиненні даних правопорушень підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції про наявність належних та допустимих доказів його невинуватості у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя суду першої інстанції правильно встановив у діях ОСОБА_1 ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного суду Ольга ТЕРЕЩЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua