Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №576/2544/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Суд: Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 січня 2026 р.

Справа: №576/2544/25

Суддя: Усенко Л. М.

Справа № 576/2544/25

Провадження № 2/576/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.

секретар судового засіданняБірюк О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/2544/25

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» через свого представника Алієву Нурай звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73649288 у розмірі 24 102,50 гривень та понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 09 грудня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 73649288 у вигляді електронного документу шляхом підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 27.03.2025 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 24 102,50 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення наявної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 73649288 у розмірі 24 102,50 грн, з яких 15 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 387,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 7 440 грн – сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою; 775 грн – коміся за надання кредиту.

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області Колодяжного А.О. від 08.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали для подання відзиву.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.12.2025 справу передано на розгляд судді Усенко Л.М.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялась шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за місцем її реєстрації відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відмови адресата від отримання кореспонденції, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.

Безпосередньо дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

09.12.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір надання коштів у кредит № 73649288, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 63502 (а.с. 6-12).

Згідно умов вищевказаного договору кредитор зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 15 000 грн строком на 10 днів на умовах її повернення зі сплатою відсотків в розмірі 0,250% за кожен день користування позикою (денна процентна ставка) та комісії за надання кредиту 5% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 775 грн. Строк повернення позики, сплати відсотків за її користування та комісії 18.12.2024.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що перед його підписанням позичальник ознайомилась з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, у тому числі на сайті кредитодавця: з інформацією, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персовнальних даних».

У додатку № 1 до Договору № 73649288 міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку, складеного первинним кредитором, станом на 18.07.2025 розмір заборгованості позичальника за Договором № 73649288 складає 24 102,50 грн, з яких 15 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 387,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 7 440 грн – сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою; 775 грн – коміся за надання кредиту (а.с. 22).

27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 27/03/25 (далі - договір факторингу), згідно з умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»(а.с. 16-17).

27.03.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»та ТОВ «ФК «ЄАПБ» була укладена додаткова угода № 1 до договору факторингу, якою сторони погодили суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстрів боржників № 1 та № 2 від 27.03.2025, та ціну продажу таких вимог (а.с. 18).

Того ж дня, 27.03.2025 сторони договору факторингу склали акт прийому-передачі реєстру боржників № 2 від 27.03.2025, відповідно до якого позивач прийняв реєстр боржників № 2 і набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 73649288 в розмірі заборгованості у сумі 24 102,50 грн, з яких 15 000 грн - основа сума боргу, 387,50 грн - заборгованість за відсотками, 7 440 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою, 775 грн - комісія за надання кредиту (а.с. 21).

Позивач стверджує, що відповідач не здійснювала ніяких платежів на виконання зобов`язань ані на користь первісного кредитора, ані на користь позивача. Оскільки до теперішнього часу відповідачка не виконує своїх грошових зобов`язань за таким договором, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та процентів підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Пунктом 2.2.4 кредитного договору сторони визначили, що комісія за надання кредиту у грошовому виразі складає 775 грн, а з таблиці обчислення загальної вартості кредиту видно, що така комісіє сплачується одноразово.

Отже, передбачена кредитним договором комісія за надання кредиту не суперечить положенням ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а її нарахування обумовлено домовленістю між сторонами договору про оплату послуг кредитодавця, якими супроводжується процедура кредитування позичальника.

Тому в цій частині позовні вимоги також підлягяють задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз змісту умов договору № 73649288 свідчить, що таким договором визначено строк його дії (строк позики) 10 днів, тобто до 18.12.2024. Також договором передбачено два види процентної ставки, за якою нараховуються проценти за кожен день користування кредитом: денна процентна ставка (0,250%); процентна ставка за понадстрокове користування позикою (4%).

Здійснюючи тлумачення відповідних умов кредитування суд звертає увагу, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Варто звернути увагу, що поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно), де зазначила:

«Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

Таким чином, тлумачення умов договору № 73649288 з урахуванням засад розумності свідчить, що передбачена таким договором процентна ставка за понадстрокове користування позикою за своєю правовою природою визначає розмір процентів, які регулюються положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки застосовується виключно до періоду користування кредитними коштами позичальником поза межами «строку користування кредитом», передбаченим договором.

Таким чином позовна вимога про стягнення процентів за понадстрокове користування позикою в розмірі 7 440 грн є процентами, що нараховані у зв`язку з простроченням відповідачем виконання її грошового зобов`язання, а відтак є процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, загальновідомою є та обставина, що з 24.02.2022р. і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено розділ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України пунктом 18 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Прийняття такої законодавчої зміни обумовлено складністю фінансово-економічної ситуації в Україні, що зумовлена військовою агресією. Відповідне регулювання цивільних правовідносин має тимчасовий характер і узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже введене законодавче обмеження прав кредитора на отримання штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання боржника під час дії режиму воєнного стану направлене на забезпечення реалізації засад справедливості, добросовісності і розумності у цивільних правовідносинах.

Судом встановлено, що сума позики разом з відсотками за користування позикою мали бути повернуті 18.12.2024, а відтак порушення відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем почалося з 19.12.2024, тобто після введення режиму воєнного стану на території України.

За таких обставин покладання на відповідача обов`язку зі сплати позивачу додаткових нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суперечить діючому тимчасовому правовому регулюванню цивільних правовідносин та засадам справедливості і розумності, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача таких компенсаційних санкцій (проценти за понадстрокове користування позикою) не підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн (а.с. 29).

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (16662,50х100: 24102,50 = 69,13%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2 093,26 грн судових витрат по оплаті судового збору (3028 х 69,13 : 100 = 2 093,26).

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 – 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 12.092019, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором надання коштів у кредит № 73649288 від 09.12.2024 у розмірі 16 662,50 грн, з яких 15 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 387,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 775 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 2 093,26 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 12 січня 2025 року.

Суддя Л.М. Усенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua