Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №946/534/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/534/25

Провадження № 1-кп/946/240/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

12 січня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у м. Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за №12024162150001483, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Комишівка Ізмаїльського району Одеської області (далі – с. Комишівка), громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (далі – КК),

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

інші учасники судового провадження: потерпіла юридична особа Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області (далі – Саф`янівська сільська рада).

Представник потерпілої юридичної особи Саф`янівської сільської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки про виклик до суду в електронній формі. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності представника потерпілої юридичної особи з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без його участі. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.У період з 2017 року до 20.11.2024, більш точні дата та час не встановлено, ОСОБА_3 , маючи умисел на зайняття та самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної форми власності без кадастрового номеру, розташованої за межами населеного пункту с. Комишівка, яка знаходиться відповідно до системи прямокутних координат СК-63 за Хmin = 5030129,806 Xmax = 5030170,911 Ymin = 3270576,184 Ymax = 3270616,846, площею 0,1185 га, що належить Саф`янівській сільській громаді Ізмаїльського району Одеської області, розташованої біля озера Китай на відстані 86 м від урізу води, самовільно зайняв зазначену земельну ділянку, яка знаходиться у складі водоохоронної та прибережної зон для зайняття господарською діяльністю, а саме вівчарством.

ОСОБА_3 , діючи умисно, всупереч вимогам статей 112, 116, 118, 123 – 126 Земельного кодексу України (далі – ЗК), які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного договору про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також ст. ст. 60, 61 ЗК, у порушення ст. ст. 87 – 89 Водного кодексу України, самовільно зайняв зазначену вище ділянку, в межах водоохоронної та прибережної зон шляхом будівництва дерев`яного паркану периметром 137,49 м2 та дерев`яної споруди для утримання тварин площею 0,0193 га, з метою подальшого використання для здійснення господарської діяльності, а саме вівчарства.

2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК, а саме самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронних зонах.

Частина статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

3.Кримінальний кодекс України

«Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, –

…

4. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за таке саме кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою цієї статті, –

карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.»

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються його особи. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. Він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що приблизно в 2017 році на окраїні с. Комишівка Ізмаїльського району він зайняв земельну ділянку неподалік озера Китай для зайняття вівчарством. Ця земельна ділянка належала раніше Комишівській сільській раді, а зараз Соф`янівсткій. Для цього він збудував огорожу, а також звів споруду для утримання овець площею приблизно 20 соток. При цьому жодних дозволів на використання земельної ділянки та на зведення споруд він не отримував. Використовував він цю земельну ділянку та споруду до 2024 року. В листопаді 2024 року до нього прийшли правоохоронці з приводу цього та почали кримінальне провадження, після чого він в грудні 2024 року розібрав зазначені споруди та переніс їх неподалік на свою земельну ділянку, яку він орендує.

6.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів, досліджених судом з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК, дає підстави суду дійти висновку про доведеність обставини, за яких ОСОБА_3 вчинив самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронних зонах, а отже і його винуватості у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

7.Обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить щире каяття.

8.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

9.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. ст. 65 – 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

10.Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний нетяжкий злочин проти власності.

11.Згідно медичним довідкам, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 46 – 47).

12.За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно, зауважень та скарг від сусідів та односельців не надходило, за свідченнями сусідів він порядний, працьовитий, товариський та ввічливий, користується авторитетом серед товаришів та односельців, спиртні напої не вживає, підтримує добрі стосунки як у сім`ї, так і в спілкуванні з сусідами та односельцями (а.п. 44).

13.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Орган з питань пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі, і пропонує додатково покласти на обвинуваченого обов`язок відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

14.Отже, з урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , позитивної характеристики, наявності на утриманні неповнолітньої дитини, даних досудової доповіді, того, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в нижніх межах санкції ч. 4 ст. 197-1 КК та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, оскільки, на думку суду, призначення такого покарання зі звільненням від його відбування є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання зі звільненням від його відбування повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

15.Враховуючи дані досудової доповіді, суд дійшов висновку про те, що окрім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК як обов`язкові, виправленню ОСОБА_3 сприятиме додатково покладений обов`язок, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК, а саме обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

16.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд також враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо правозастосування положень статей 49, ч. 3 ст. 197-1 КК, що викладений в постанові від 09.09.2024 у справі № 353/999/23, згідно якому днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.197-1 КК, є триваючим злочином. Склад вказаного кримінального правопорушення є закінченим з початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці і з цього часу особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.

17.Враховуючи подібність ситуацій у наведеній справі та у розглядуваній, то днем початку перебігу строку давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, яке є триваючим, є день припинення або переривання вчинення ним цього суспільно небезпечного діяння, тобто 20.11.2024 (що зазначено в обвинувальному акті та що визнав обвинувачений під час судового розгляду), у зв`язку з чим станом на час ухвалення цього вироку п`ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_3 до кримінального відповідальності, що встановлений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК (за вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше двох років), не минув.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

18.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався. Клопотань про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд –

ухвалив:

1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

2.У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік не вчинить систематично (три та більше) правопорушень, що потягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

3.У силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4.Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 12 січня 2026 року.

5.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.

7.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

8.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

9.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1