Вирок від 07 січня 2026 р. у справі №608/872/23 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року Справа № 608/872/23

Номер провадження1-кп/608/47/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час відеоконференції в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження № 12023211110000134, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 5 березня 2023 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовозобов`язаного, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого, несудимого, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби - зовнішньої розвідки України - за викликом, керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, 21.02.2023 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проходження військово-лікарської комісії, у зв`язку з оголошенням Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та призовом на військову службу у Збройні Сили України.

Згідно довідки військово-лікарської комісії № 3081 від 21.02.2023, ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби (не придатний у високо мобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах).

21 лютого 2023 року ОСОБА_4 отримав повістку про явку на 22.02.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправлення у складі команди НОМЕР_1 . Окрім того, його ознайомлено про вимоги законодавства України з питань оборони та відповідальність за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією.

У подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, 22.02.2023 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час допиту в якості обвинуваченого своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав. Суду пояснив, що в РТЦК на обліку не перебував, його зупинили на вулиці і відвезли в РТЦК, також зазначив, що служити не може, оскільки має проблеми з зором, про це працівникам РТЦК відомо, від служби він не ухиляється, оскільки був повернутий військовою частиною. Від військової служби він не ухиляється, проте у військові частини, які направлявся йому не підходять. Також просив закрити дане кримінальне провадження у зв`язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України, оскільки хоче вступити на контрактну службу, однак не може, бо не проходить внутрішньої перевірки через дане кримінальне провадження.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 своєї винуватості, в судовому засіданні в підтвердження обставин інкримінованого кримінального правопорушення та вини обвинуваченого ОСОБА_4 , стороною обвинувачення були надані та судом досліджені наступні докази та допитані свідки.

Свідок ОСОБА_9 , заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 суду пояснив, що у випадку проходження медичної комісії і визнання особи придатною до військової служби їй вручається повістка для призову в ЗСУ, якщо немає підстав для відстрочки. При врученні повістки працівниками ТЦК роз`яснюється кримінальна відповідальність за ст. 336 КК України за ухилення від мобілізації. При врученні повістки також з`ясовується у особи чи є підстави для відстрочки. Коли людина говорить, що у неї є якісь проблеми, то про це доповідається керівнику або його заступнику і це питання обговорюється. Так як у ОСОБА_4 підстав для відстрочки не було, він повинен був з`явитися в ТЦК на зазначену дату та годину. В подальшому з`являвся в ТЦК, проте відмовлявся від запропонованої частини, також один раз був повернутий частиною за низькими морально – діловими якостями.

Показами вказаного свідка підтверджується те, що ОСОБА_4 ухилився і ухиляється на даний час від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин.

Також вина ОСОБА_4 повністю підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні письмових доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.

Так, згідно розписки від 21 лютого 2023 року солдат ОСОБА_4 о 22 год. 30 хв. отримав повістку про направлення в Збройні Сили України о 08 год. 00 хв. 22 лютого 2023 року.

Згідно довідки військово-лікарської комісії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.02.2023 за № 3081, солдат запасу ОСОБА_4 , 1990 року народження, обмежено придатний, не придатний до військової у високо мобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.

Згідно військового квитка серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , 03.01.2012 року був звільнений з військової служби за контрактом, 21.04.2023 року знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 з приводу зняття з військового обліку ОСОБА_4 , пояснив, що військовозобов`язаний, який направляється у військову частину для проходження військової служби знімається з військового обліку у РТЦК, проте, не звільняється від мобілізації. Тому, коли ОСОБА_4 був повернутий військовою частиною в зв`язку з низькими морально-вольовими якостями, повинен був з`явитися в РТЦК для взяття його на облік.

Відповідно до відповіді Міністерства оборони України від 17 квітня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_4 є обмежено придатним до військової служби та отримав повістку на 22.02.2023 року для комплектування 143 навчального центру м. Кам`янець-Подільський. На вказану дату без поважних причин ОСОБА_4 не з`явився.

Відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2025 за №1951, зазначається, що ОСОБА_4 станом на 28.01.2025 року перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , 21.03.2023 року проходив військово-лікарську комісію, за підсумками якої визнаний «обмежено придатним», був спланований до мобілізації з оформленням відповідних документів. Відповідно до вимог Закону України від 21.03.2024 року №3621-ІХ, підлягає повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного для визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_4 від 20.02.2025 року та довідки №1118/7 військово лікарської комісії від 20.02.2025 року, солдат запасу ОСОБА_4 хворіє на складний міопічний астигматизм в меридіані найбільшої аметропії 6.0Д і різницею в двох головних меридіан в 3.0Д правого ока. Складний міопічний астигматизм в меридіані найбільшої аметропії в 6.5Д і різницею в меридіані в 3.0Д лівого ока. Не придатний до військової у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах) медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Щодо клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ст. 48 КК України за зміною обстановки, оскільки, обвинувачений бажає проходити військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частина 4 статті 286 КПК України передбачає, що у випадку коли в ході здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ст. 44 КК України, ч. 1 ст. 285, ч. 1 ст. 286 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності виключно судом у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 2, 4, 5 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Отже, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суду необхідно встановити, що саме втратило суспільну небезпечність, вчинене особою діяння, чи сама особа.

Як вбачається з довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.12.2025 року про вивчення кандидата на військову службу за контрактом, вбачається, що кандидат ОСОБА_4 вивчається для проходження військової служби за контрактом у Санаторій «Прикордонник-Немирів» (військової частини НОМЕР_3 ). Зарахування на військову службу планується до 10.01.2026 року (після завершення процедури внутрішньої перевірки). Проте, як зазначив захисник ОСОБА_8 та підтвердив сам обвинувачений ОСОБА_4 перевірку обвинувачений не пройшов, оскільки відносно нього слухається кримінальне провадження. І зможе бути зарахованим на контракт у дану військову частину тільки у разі закриття даного кримінального провадження.

Тому враховуючи вищенаведене, та те, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 не визнавав факту вчинення злочину, не виявив наміру йти служити, хоча йому судом надавалася така можливість, а на контрактну військову службу його не зараховують, оскільки він не пройшов внутрішньої перевірки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки, оскільки на теперішній час відсутні підстави вважати, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння втратило суспільну небезпечність внаслідок зміни обстановки на час розгляду справи в суді, та обставини справи не дають можливість зробити висновок про те, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним на час розгляду справи судом.

При цьому, стороною обвинувачення надано суду докази, зібрані під час досудового розслідування, які судом визнані допустимими та належними, що в сукупності дають підстави для визнання особи винною у пред`явленому обвинуваченні.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.336 КК України, тобто в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації є доведеною, а юридична кваліфікація його дій за зазначеною статтею правильною.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання особі, у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання; особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Те, що ОСОБА_4 є раніше несудимим, за місцем проживання характеризується позитивно, суд відповідно до ст. 66 КК України враховує, як обставини, що пом`якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», такий постановив звернути увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги КПК України стосовно призначення покарання.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі, що на думку суду є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Долю речових доказів, суд вважає вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Клопотань про обрання відносно останнього запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило.

Керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки у кримінальному провадженні - відмовити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України та призначити покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 ( три ) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по справі – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом

Вирок набрав законної сили "___"_______________2026 року.

Оригінал вироку знаходиться в матеріалах справи № 608/872/23, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: ОСОБА_1

Копію вироку "___"___________________2026 року.

Секретар: