Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №138/3399/25 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3399/25

Провадження №:2-а/138/9/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2025 позивач звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 2839 від 06.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34000 грн. за порушення законодавства про мобілізацію.

В обґрунтування позову позивач вказала, що нею було виконано всі посадові обов`язки на виконання наказів керівника Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату, виданих на виконання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2025 № 1553, від 16.10.2025 № 1810 про необхідність з`явитися працівникам інтернату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних 22.09.2025 та 21.10.2025, а саме: вона, як особа відповідальна за ведення військового обліку у Яришівському психоневрологічному будинку-інтернату, на виконання положень посадової інструкції, довела вказані накази до відома працівників, визначених у розпорядженнях ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказах керівника інтернату, про що у визначений законодавством спосіб було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_3 листами керівника інтернату від 19.09.2025 та від 21.10.2025, додавши до нього витяги з наказів з підписами працівників про ознайомлення з ними та вказавши у тому числі про осіб, що перебувають у відпустках та на лікарняному. Таким чином позивач вказує, що в межах своїх повноважень вона розпорядження виконала в повній мірі, а тому притягнення її до відповідальності вважає неправомірним.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2839 від 06.11.2025 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08.12.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, які надійшли до суду 16.12.2025.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про розгляд даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавали.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі, зокрема, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що відповідно до наказу директора Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату №3-ВО від 27.08.2025 ОСОБА_1 призначена відповідальною за ведення військового обліку на період з 16.07.2025 по 18.11.2025)

18.09.2025 та 16.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 направив на ім`я керівника Яришівського психоневрологічного інтернату розпорядження № 1553 та № 1810, в яких вимагалося здійснити оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 про їх виклик до ТЦК для уточнення військово-облікових даних та забезпечити їх прибуття 22.09.2025 та 21.10.2025 на 09:00 год. У розпорядженнях вказані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (розпорядження № 1553 від 18.09.2025), а також ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (розпорядження №1810 від 16.10.2025).

На виконання вказаних розпоряджень 19.09.2025 та 21.10.2025 відповідно директором Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату видано накази № 4-ВО та № 5-ВО про оповіщення вказаних у розпорядженнях ТЦК та СП працівників про їх виклик до ТЦК та СП на вказані у розпорядженнях дати для уточнення військово-облікових даних.

При цьому вказаними наказами на ОСОБА_1 покладено обов`язки здійснити оповіщення працівників; довести накази до відома; надіслати копії наказів до ТЦК та СП; письмово повідомити ТЦК та СП про працівників, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні, додавши копії відповідних документів, письмово повідомити ТЦК та СП про працівників, які ухиляються від виконання військового обов`язку; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуття працівників до ТЦК та СП .

З наказом № 4-ВО від 19.09.2025 ознайомлені під підпис працівники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що підтверджується копією наказу, доданим позивачем до позову, про що листом від 19.09.2025 повідомлено відповідача. Також у вказаному листі зазначено про те, що ОСОБА_5 перебуває в декретній відпустці. Крім того листом від 21.10.2025 відповідача повторно повідомлено про те, що ОСОБА_5 перебуває у декретній відпустці, а з копії наказів № 5-ВО від 21.10.2025 та № 49-в від 06.10.2025 вбачається, що ОСОБА_8 перебував в додатковій відпустці з 18.10.2025 по 11.11.2025.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови від 06.11.2025 ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не прибули до ТЦК та СП по розпорядженню.

28.10.2025провідний спеціаліст відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , держслужбовець ЗСУ ОСОБА_11 склала протокол № 1305 про те, що ОСОБА_1 не виконала вимогу розпорядження, порушила вимоги пункту 1787 наказу № 560, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

06.11.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_12 виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на неї штраф у розмірі 34000грн..

Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Предметом оскарження у справі, що розглядається, є постанова РТЦК про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Указана норма є бланкетною, оскільки відсилає до порушень законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.

Підприємства, установи і організації зобов`язані сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період (абзац шостий частини першої статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Згідно з абзацом шостим пункту 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560) керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування:

видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;

організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;

здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації;

повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства;

забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях;

невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

Отже, вказаним Порядком № 560 саме на керівника підприємства, а не на особу відповідальну на підприємстві за ведення військово обліку, зокрема покладено обов`язок забезпечення прибуття військовозобов`язаних до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин

Водночас суд зазначає, що абзац шостий пункту 13 Порядку № 560 передбачає два варіанти забезпечення керівником підприємства прибуття резервістів та військовозобов`язаних до ТЦК та СП, зокрема, шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору або звільнення їх від виконання обов`язків.

Крім того, згідно функціональних обов`язків (посадової інструкції) відповідальної посадової особи за ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та воєнного часу, затверджених директором Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату 01.09.2025, на відповідальну особу не покладено обов`язок забезпечення явки військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі надходження розпоряджень.

При цьому, як вбачається з розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 у них також зазначено зокрема про обов`язок саме керівника підприємства забезпечити явку військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 у спосіб, вказаний у Порядку № 560.

З матеріалів справи вбачається, що у наказах директора Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату від 19.09.2025 та від 21.10.2025 про оповіщення працівників щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 варіанти забезпечення явки працівників не визначено. А тому, за наявності на те правових підстав, до адміністративної відповідальності в даному випадку керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 могло бути притягнуто саме директора Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату, а не позивача ОСОБА_1 .

Отже, суд встановив, що визначені функціональними обов`язками (посадовою інструкцією) та наказами директора від 19.09.2025 та від 21.10.2025 обов`язки позивачем ОСОБА_1 були виконані в повному обсязі.

Водночас відповідач у оскаржуваній постанові не врахував положення пункту 13 Порядку № 5607 та не мотивував, які саме дії позивача вказують на неналежне виконання покладених на неї обов`язків щодо оповіщення військовозобов`язаних працівників підприємства. Сам по собі факт не прибуття до РТЦК працівників Яришівського психоневрологічного будинку-інтернату не можуть вказувати на порушення позивачем пункту 13 Порядку № 560 без урахування змісту такої норми та належного мотивування суті допущеного ОСОБА_1 порушення.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зазначає, що відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову в порушення статті 245 КУпАП, не надав належну оцінку всім обставинам справи у їх сукупності та не навів належного обґрунтування щодо порушення пункту 13 Порядку № 560 (сприяння явці працівників та належного їх оповіщення), суб`єкта відповідальності, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність події та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення № 2839 від 06.11.2025 слід скасувати, а провадження в справі закрити за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо інших доводів позивача, зазначених у позові, суд згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

А тому, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови за викладених вище підстав, суд не надає оцінку іншим доводам позивача, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а тому на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 132, 134, 139, 246, 255, 286 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_12 № 2839 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП від 06.11.2025 та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , Код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.Ю. Холодова