Рішення від 22 грудня 2025 р. у справі №554/6816/24 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 23.12.2025Справа № 554/6816/24

Провадження № 2/554/1067/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2025 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м. Полтави у складі:

головуючий суддя: Сініцин Е.М.,

при секретарі: Кувіті М.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Полтавської міської ради, треті особи - Друга Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа – Друга Полтавська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.11.2023 року звернулися до Другої полтавської державної нотаріальної контори, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка була матір`ю спадкоємців.

Станом на момент звернення до Другої полтавської ДНК заяви від інших осіб не надходили відомості про інших спадкоємців відсутні. Отже, вони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними законними спадкоємцями нерухомого майна, що залишилося після смерті їхньої матері ОСОБА_4 ..

Проте, Друга полтавська державна нотаріальна контора, розглянувши договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Корж Т.О. від 13.11.1992 року за реєстровим № 1-8096, дійшла висновку, що Виконавчий комітет Полтавської міської ради народних депутатів продав, а ОСОБА_4 (покійна спадкодавиця) купила квартиру АДРЕСА_2 , а не квартиру АДРЕСА_3 .

Також Друга полтавська ДНК зазначила, що відповідно до інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за іншою особою.

Таким чином Друга полтавська ДНК визначила, що у спадкоємців відсутній правовстановлюючий документ, який би підтверджував право власності спадкодавця на квартиру АДРЕСА_3 , що розташована за вищевказаною адресою.

Відповідно у видачі їм, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала покійній матері ОСОБА_4 , було відмовлено та запропоновано звернутися до суду.

Проте такі дії Другої полтавської ДНК позивачі вважають безпідставними та незаконними з огляду на наступне.

По-перше, згідно з предметом договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Першої полтавської нотаріальної контори Корж Т.О. від 13.11.1992 року за реєстровим № 1-8096, визначено, що предметом даного договору є квартира АДРЕСА_1 , яка складається з: коридору-1 пл. 8,3 кв.м., вбиральні-2 пл. 1 кв.м., ванної-3 пл. 2,2 кв.м., кухні-4 пл. 5,6 кв.м., кімнати-5 пл. 8,5 кв.м., кімнати-6 пл. 11,8 кв.м., кімнати-7 пл. 14,5 кв.м., загальною житловою площею 34,8 кв.м., загальною площею 51,9 кв.м.

Далі в даному договорі купівлі-продажу дійсно помилково вказано, що кв. АДРЕСА_4 на момент продажу належала Виконавчому комітету Полтавської міської ради народних депутатів, інформація про що відображена і в реєстраційному посвідченні на дану квартиру.

Даний факт обумовлений ймовірно механічним перенесенням тексту іншого договору з купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , у договір купівлі-продажу, від 13.11.1992 року за реєстровим № 1-8096, стороною в якому (покупцем) виступала їхня покійна мати, оскільки саме в той час (1991-1992 р.р.) велика кількість договорів про відчуження квартир в багатоквартирних житлових будинках укладалися органами місцевого самоврядування за єдиними прийнятим зразком і в них часто містилися технічні помилки та описки стосовно номерів квартир, їх площі, тощо.

В той же час, додатком до даного договору є схема квартири АДРЕСА_1 .

По-друге, відношення до договору - зобов`язання на обслуговування та ремонт квартири індивідуального власника в будинку державного або комунального житлового фонду (додаток № 9) б/н від 01.03.1993 року, складене теж щодо квартири АДРЕСА_3 за відповідною адресою.

По-третє, ОСОБА_4 свого часу отримувала від Октябрської районної ради депутатів трудящих м. Полтави ордер № 1471 від 08.08.1968 року на право проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

По-четверте, відповідно до довідки приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 4906 від 17.05.2024 року, вказано, що власником квартири АДРЕСА_3 , житловою площею 34,8 кв.м., загальною площею 51,9 кв.м., рік побудови 1968, є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Корж Т.О. від 13.11.1992 року за реєстровим № 1-8096 (частка 1/1).

З врахуванням довідки приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» №4905 від 17.05.2024 року, зазначено, що загальна площа квартири змінилася і становить 53,7 кв.м. (Порядок проведення технічної інвентаризації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №488 від 12.05.2023). Тому позовні вимоги розраховуються в тому числі і на підставі вищевказаного урядового нормативно-правового акту.

Таким чином, зважаючи на чинну на даний час законну процедуру набуття та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з врахуванням року його будівництва та введення в експлуатацію, а також враховуючи відсутність інших спадкоємців, є всі законні підстави, на думку позивачів, для визнання в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності рівними частками пропорційно по частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,8 кв.м. загальною площею 53,7 кв.м.

Таким чином, позивачі просять визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,8 кв.м. загальною площею 53, 7 кв.м., а також визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,8 кв.м. загальною площею 53, 7 кв.м.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.07.2024 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2025 року задоволено клопотання позивачів про залучення в якості третьої особи - ОСОБА_3 , яка є власницею квартири АДРЕСА_5 .

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.03.2025 року підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті.

28 квітня 2025 року, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», назву Октябрського районного суду м. Полтави було змінено на «Шевченківський районний суд міста Полтави».

У судовому засіданні представник позивачів – адвокат Москаленко І.О. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача направили до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечували щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Позивачі, у своїй позовній заяві вважають безпідставною та незаконною відмову Другої полтавської ДНК у видачі позивачам свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії. Постанова державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори про відмову від вчинення нотаріальної дії від 17.11.2023 року № 480/02-14 не оскаржувалась. Належним способом захисту своїх прав було б оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Договір купівлі-продажу від 13.11.1992 року №1-8096, який на думку позивачів, підтверджує право власності на спірну квартиру містить відмітку про реєстраційне посвідчення в Полтавському бюро технічної інвентаризації саме квартири АДРЕСА_6 . Докази належності таких прав на спірну квартиру померлій ОСОБА_4 відсутні. У правовстановлюючому документі, на підставі якого, на думку позивачів, спадкодавцю належала спірна квартира, а саме договір купівлі-продажу, предметом договору вказана саме квартира АДРЕСА_4 . Даний договір підписаний сторонами, в тому числі і ОСОБА_4 та нотаріально посвідчений. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Отже, якщо померлий спадкодавець не набув у встановленому законом порядку право власності на зазначене вище спадкове майно, то це майно не може відноситись до складу спадкового майна.

В позові просили відмовити.

Третя особа - Друга Полтавська державна нотаріальна контора надіслала заяву про розгляд справи за відсутності представника, покладається на розсуд суду.

Третя особа - ОСОБА_3 , про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, заяв, клопотань не надсилала.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду судових справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку значиться набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження НОМЕР_1 . Позивачка ОСОБА_5 , являється донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження НОМЕР_2 та паспортом громадянки України серії НОМЕР_3 виданого Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 29 листопада 1999 року.

Мати позивачів – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно зі Свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 .

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Другої полтавської державної нотаріальної контори, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 .

Однак, Постановою державного нотаріуса Ткаченко Н.В. від 17.11.2023 року №480/02-14, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачам відмовлено, у зв`язку з тим, що згідно договору купівлі продажу від 13 листопада 1992 року за реєстровим №1-8096, ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_2 , а не квартиру АДРЕСА_3 . Натомість право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за іншою особою.

Копією договору купівлі-продажу від 13 листопада 1992 року зареєстрованого в реєстрі за №1-8096, підтверджується, що ОСОБА_4 набула у власність у Полтавської міської Ради народних депутатів нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 224 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, що діяли на час укладання Договору купівлі-продажу від 13 листопада 1992 року, ОСОБА_4 придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 .

А також, на виконання вимог ст.227 зазначеного Кодексу, зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_2 , 04 жовтня 2001 року у Полтавському бюро технічної інвентаризації.

Отже посилання позивачів, згідно якого предметом договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Першої полтавської нотаріальної контори Корж Т.О. від 13.11.1992 року за реєстровим № 1-8096, визначено квартиру АДРЕСА_3 – не відповідає дійсності.

Інше посилання відповідачів, про те, що ОСОБА_4 свого часу отримувала від Октябрської районної ради депутатів трудящих м. Полтави ордер № 1471 від 08.08.1968 року на право проживання у квартирі АДРЕСА_1 , також не відповідає дійсності, оскільки згідно копії вказаного документу ОСОБА_4 отримувала ордер на право проживання у квартирі АДРЕСА_7 .

Надана позивачами технічна документація складена на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та проведеного обстеження станом на «19» квітня 2024 року квартира АДРЕСА_8 ), відповідає наступним характеристикам, загальна площа – 53,7 м.кв., житлова площа – 34,8 м.кв., при цьому нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація – відсутні.

Інформація, згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та проведеного обстеження станом на «19» квітня 2024 року квартири АДРЕСА_1 , не відповідає технічним характеристикам квартири АДРЕСА_4 , зокрема, щодо загальної її площі, яка становить – 51,9 кв.м. та вказана у договорі купівлі-продажу від 13.11.1992 року, більше того, у матеріалах Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» міститься посилання одночасно на дві різні адреси вказаного об`єкту нерухомості, де в якості старої адреси вказана, зокрема, квартира АДРЕСА_4 , а нова адреса квартира АДРЕСА_3 , що свідчить про невідповідність наданих позивачами документів чинному законодавству та викликає сумніви у правомірності їхніх позовних вимог.

У статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Договір купівлі-продажу від 13.11.1992 року №1-8096, який на думку позивачів, підтверджує право власності на спірну квартиру містить відмітку про реєстраційне посвідчення в Полтавському бюро технічної інвентаризації, саме квартири АДРЕСА_4 , а не квартири АДРЕСА_3 .

Докази належності таких прав на спірну квартиру померлій ОСОБА_4 відсутні. У правовстановлюючому документі, на підставі якого, на думку позивачів, спадкодавцю належала спірна квартира, а саме договір купівлі-продажу, предметом договору вказана саме квартира АДРЕСА_4 . Даний договір підписаний сторонами, в тому числі і ОСОБА_4 та нотаріально посвідчений. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Отже, якщо померлий спадкодавець не набув у встановленому законом порядку право власності на зазначене вище спадкове майно, то це майно не може відноситись до складу спадкового майна.

Відповідно, суд дійшов висновку, що позивачами не доведено та необґрунтовано належними та допустимими доказами, їхнє право на спадкування, прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері – ОСОБА_4 , у передбаченому законодавством порядку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивачів, зокрема щодо визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Крім того, суд погоджується зі ствердженням відповідача, що позивачами невірно обраний спосіб захисту, оскільки вони вказують про безпідставність та незаконність винесеної Постанови Другої полтавської ДНК про відмову в видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, однак, не оскаржують дії нотаріуса, а просять визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 81, 82,89, 141, 263-265,268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Полтавської міської ради, треті особи - Друга Полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач: Територіальна громада в особі Полтавської міської ради, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Соборності, 36, ЄДРПОУ 24388285;

Третя особа - Друга Полтавська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Грабчака, 2, ЄДРПОУ 22548193;

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 , РНОКПП – невідомий.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 січня 2026 року.

Суддя: Е.М. Сініцин.