Рішення від 26 листопада 2025 р. у справі №759/14052/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14052/25

пр. № 2/759/6362/25

27 листопада 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Бондара А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

24 червня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обґрунтований тим, що:

- 19 листопада 2019 року позивач і відповідачка зареєстрували шлюб на території російської федерації;

- у цьому шлюбі в них народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- подружнє життя у сторін не склалося з огляду на аморальний спосіб життя відповідачки, у зв`язку з чим позивач наприкінці 2021 року повернувся разом із дочкою до України;

- відтоді ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки не виконує: не спілкується з дочкою, не виявляє інтересу до її внутрішнього стану, не створює умов для отримання нею освіти, не забезпечує її матеріально, не забезпечує її належний медичний догляд.

У судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Бондар А.В., позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просили їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечили.

Додатково позивач пояснив, що познайомився з відповідачкою у 2019 році на сайті знайомств, коли він працював у Республіці Польщі. Згодом вони зустрілися в України, де побули приблизно три місяці, після чого поїхали до російської федерації. Після народження дочки відповідачка фактично відмовилася від її виховання, вела асоціальний та аморальний спосіб життя. Наприкінці 2021 року позивач разом з дочкою повернувся до України, спочатку проживав у місті Коростишів, потім переїхав до Києва. Після переїзду підтримував нерегулярний телефонний зв`язок з відповідачкою протягом семи місяців; надалі спілкування між ними припинилося, хоча жодних перешкод у спілкуванні він не чинив. У Києві проживає разом з дочкою та цивільною дружиною, повністю займається вихованням дочки; відповідачка участі в житті дитини не бере, її теперішнє місце перебування позивачеві невідоме.

Позиція відповідачки

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.

Позиція третіх осіб

Представники Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом доставлення судових повісток до електронних кабінетів (а.с. 93, 94).

За змістом положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, що її належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІ. Процесуальні дії суду

10 липня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 11 серпня 2025 року.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучив клопотання про витребування від Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначене клопотання суд задовольнив, про що зазначив в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10 липня 2025 року.

На підставі заяви представника позивача підготовче засідання, призначене на 11 серпня 2025 року, суд відклав на 29 вересня 2025 року.

У зв`язку з відсутністю висновку Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві підготовче засідання, призначене на 29 вересня 2025 року, суд відклав на 23 жовтня 2025 року.

23 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 27 листопада 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлений належним чином, а також ураховуючи те, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом рацс красногородського району комітету юстиції псковської області 05.02.2020 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с. 24-26).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3008-5002715745 від 18.04.2023 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3008-5002715748 від 18.04.2023 ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї, складеним Святошинським районним у місті Києві центром соціальних служб 04.12.2024, за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та його дочка, ОСОБА_3 ; мати не бере участі у вихованні дитини, проживає в росії; батько з дитиною проживають в орендованій квартирі, дитина влаштована до дитячого садка (а.с. 39-42).

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї, складеним Святошинським районним у місті Києві центром соціальних служб 04.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та його дочка, ОСОБА_3 ; родина ВПО; мати громадянка росії не проживає на території України, батько самостійно виховує дитину (а.с. 38).

Відповідно до характеристики на дитину, ОСОБА_4 , складеної закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 516 Святошинського району міста Києва, дитина відвідує заклад дошкільної освіти з травня 2023 року. Дитиною опікується тато, ОСОБА_5 ; дитина завжди чисто, охайно одягнена, одяг відповідає сезонним змінам та погодним умовам. Батько постійно цікавиться питаннями самопочуття, розвитку і виховання дитини в закладі дошкільної освіти. За час перебування дитини ні вихователі, ні адміністрації закладу дошкільної освіти маму, ОСОБА_2 , не бачили (а.с. 36).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює вихователькою в дитячому садочку № 516, який відвідує малолітня ОСОБА_3 . Дитиною опікується лише батько, ОСОБА_7 . Мати дитини вона жодного разу не бачила, дитина про неї нічого не розповідала.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працює фахівцем Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб. Родина ОСОБА_9 перебуває на обліку в центрі як така, що опинилася в складній життєвій ситуації. Батько звернувся до центру у 2024 році, повідомив, що сам виховує дитину. Дитина залучена до заходів центру, бере участь у майстер-класах. Про мати дитини нічого невідомо, окрім того, що вона не захотіла їхати з родиною до України.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є сусідкою позивача, знає його приблизно 3-4 роки. Познайомилися на дитячому майданчику, їх діти ходять в один дитячий садочок. ОСОБА_3 гуляла тільки з батьком, іноді з його цивільною дружиною Про мати дитини нічого не знає, ніколи її не бачила.

Відповідно до висновку № 107-7920 від 25.09.2025 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 81-83).

ІV. Мотиви, оцінка і висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язку можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку, припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування (пункти 2,3 частини другої статті 18 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц Верховний Суд виснував, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 331/5427/17, від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19, від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, п. 100) від 16.07.2015, «М.С. проти України» (заява № 2091/13, п. 76) від 11.07.2017, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 180 СК України.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, ОСОБА_2 тривалий час не виявляє до своєї дочки жодного інтересу. Надані позивачем письмові докази та показання свідків беззаперечно підтверджують, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього стану, не створює умов для отримання нею освіти, не забезпечує її матеріально, не забезпечує її належний медичний догляд.

Суд ураховує, що відповідачка в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзиву на позов та не навела суду будь-яких аргументів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог. Жодних доказів заінтересованості у вихованні дочки ОСОБА_2 суду не подала.

Наведене свідчить, що ОСОБА_2 свідомо знехтувала батьківськими обов`язками щодо своєї дочки, ОСОБА_3 , тому суд задовольняє позов повністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» № 101 від 24.06.2025 (а.с. 1).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач не заявляв вимогу про відшкодування сплаченого судового збору, суд не вирішує питання його розподілу.

Окрім того, суд зауважує, що від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів позивач звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011.

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Доказів звільнення відповідачки від сплати судового збору матеріали справи не містять.

За таких обставин, судовий збір за вимогу про стягнення аліментів у сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо її дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на утримання малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 червня 2025 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині вимоги про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, кімната 422).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ).

Повне рішення суду складене 08 грудня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравченко