Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №460/1029/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/1029/25 пров. № А/857/26324/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 460/1029/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фірма «МІС» до Рівненської митниці про визнання протиправним картки відмови, скасування рішення про коригування митної вартості товарів (головуючий суддя Дуляницька С.М., м.Рівне, спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи), -

В С Т А Н О В И В:

24.01.2025 Приватне підприємство «Фірма «МІС» (далі – позивач, ПП «Фірма «МІС») звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2024№UA204020/2024/000761 та від 04.11.2024 №UA204020/2024/000803;

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2024 № UA204000/2024/000097/2 та від 06.11.2024 №UA204020/2024/000062/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що подав до митного органу, з метою оформлення товарів декларації разом та документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Разом з тим, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей. Позивач вважав, що жодних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. Надалі, митний орган сформував Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості. Відповідач скоригував митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Позивач вважав, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2024 №UA204020/2024/000761 та від 04.11.2024 №UA204020/2024/000803;

- визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2024 № UA204000/2024/000097/2 та від 06.11.2024 №UA204020/2024/000062/1;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь Приватного підприємства «Фірма «МІС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 10529,15 грн. та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Рівненська митниця не довела існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару у митній декларації, та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач покликається на те, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією Рівненська митниця виявила інформацію, що зумовлює ризики заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов імпортованих товарів.

З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Вимога Рівненської митниці щодо надання додаткових документів на підтвердження заявлених відомостей числових показників рівня митної вартості імпортованих товарів належним чином виконана не була.

Також, декларанту надано консультацію стосовно рівня вартості товарів, яким володіє митниця, та який можливо застосувати до імпортованих товарів.

Відповідача зазначає, що сумніви зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому, зазначає, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові , а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З урахуванням того, що позивач не підтвердив заявлену митну вартість товарів достатніми доказами, Рівненська митниця вважає, що її рішення щодо коригування митної вартості та відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів є правомірним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Апеляційний суд з`ясував, що 23 липня 2024 року між Приватним підприємством «Фірма «МІС» (покупцем) та нерезидентом - Фірмою «LEADING FASHION ACCESSORIES CO. LIMITED, Провінція Гуандун, Китайська Народна Республіка» (Продавець) укладено контракт від 23.07.2024 №1К (далі-Контракт) щодо поставки товару, наведеного у Додатку, на загальну суму 32657,66 доларів США.

До Контракту сформований додаток №1 Специфікація від 23.07.2024 щодо кількості та вартості товару: Штучна шкіра ПВХ, Штучна шкіра ПУ, Підкладкова тканина32657,66 доларів США.

23.07.2024 Продавець товару оформив на ім`я Покупця Інвойс №CN20240723 на визначену у специфікації партію товару на загальну суму 32657,66 USD з умовами поставки: CFR, Гдиня (Польща), Гданськ (Польща) (Інкотермс-2010) та з умовами оплати: 30 днів .

Суд з`ясував, що ПП «Фірма «МІС» дотрималось термінів оплати і 31.07.2022 сплатило на банківський рахунок продавця 32657,66 USD на виконання умов контракту №1К від 23.07.2024.

17.10.2024 уповноважена особа ПП «Фірма «МІС» подала до митного оформлення митну декларацію типу ІМ/40ДЕ № 24UA204020025734U0. Для митного оформлення відповідачу подано:

- сертифікат якості №1;

- сертифікат якості №2;

- пакувальний лист;

- рахунок-фактура (інвойс) CN2024723 від 23.07.2024;

- коносамент MAEU243116664 від 13.08.20224;

- договір транспортно-експедиторського обслуговування №1003 від 10.03.2021;

- рахунок №438 від 16.10.2024 за транспортно-експедиційні послуги;

- автотранспортна накладна TRHU2161301 від 15.10.2024;

- сертифікат про походження товару C240733851240034 від 27.08.2024;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 31.07.2024;

- прайс-лист б/н від 23.07.2024;

- специфікація (додаток № 1 до контракту № 1К від 23.07.2024);

- зовнішньоекономічний контракт № 1К від 23.07.2024, укладений між ПП «Фірма «МІС» як покупцем та фірмою LEADING FASHION ACCESSORIES CO. LIMITED, як продавцем;

- договір про надання послуг митного брокера №16 від 29.12.2015,

- лист 01/20240725 від 25.07.2024; Інвойс від 23.07.2024 №CN20240723.

Разом з тим, Рівненська митниця направила декларанту позивача електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, а саме: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) інвойс від 23.07.2024 №CN20240723; 4) відповідно до п. 1.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.03.2021 №1003 - Заявку; 5) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення та вартісними характеристиками товару.

ПП «Фірма «МІС» 18.10.2024, листом №33, на вимогу митного органу, надало додаткові документи, за результатами опрацювання яких митниця прийняла рішення про коригування митної вартості від 18.10.2024 №UA204000/2024/000097/2.

Зазначене рішення (графа 33) обґрунтоване тим, що: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності:

- додатково наданий інвойс від 23.07.2024 №СN20240723 не містить відміток перетину кордону;

- заявлена вартість витрат на транспортування не піддається логічному числовому обрахунку.

Наведені обставини зумовлюють наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товару, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою ніж заявлена декларантом: Товар №1 - МД від 30.09.2024 №241UА902080803370U1 - 3,96 USD/кг; Товар №2 - МД від 30.09.2024 №24UA90208080337U1 - 3,96 USD/кг.

Такими чином, Рівненська митниця винесла Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000761, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №24UA204020025734U0 від 17.10.2024.

Крім того - 04.11.2024 уповноважена особа ПП «Фірма «МІС» подала до митного оформлення митну декларацію типу ІМ/40ДЕ № 24UA204020027305U4. Для митного оформлення відповідачу подано:

- сертифікат якості №3 від 23.07.2024;

- пакувальний лист від 23.07.2024;

- рахунок-фактура (інвойс) CN2024723 від 23.07.2024;

- коносамент MAEU243116664 від 13.08.20224;

- договір транспортно-експедиторського обслуговування 1003 від 10.03.2021;

- рахунок № 438 від 16.10.2024 за транспортно-експедиційні послуги;

- автотранспортна накладна TRHU2161301 від 15.10.2024;

- сертифікат про походження товару C240733851240034 від 27.08.2024;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 31.07.2024;

- прайс-лист б/н від 23.07.2024;

- специфікація (додаток № 1 до контракту № 1К від 23.07.2024);

- зовнішньоекономічний контракт № 1К від 23.07.2024, укладений між ПП «Фірма «МІС» як покупцем та фірмою LEADING FASHION ACCESSORIES CO. LIMITED, як продавцем;

- договір про надання послуг митного брокера №16 від 29.12.2015, Лист 01/20240725 від 25.07.2024;

- інвойс від 23.07.2024 №CN20240723; заключна виписка за період з 31.07.2024 по 31.07.2024;

- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 142000-3103-0281 від 29.10.2024;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу 24UA204020025654 від 17.10.2024.

Разом з тим, Рівненська митниця направила декларанту позивача електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, а саме: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) банківські платіжні документи або інші платіжні документи, що стосуються товару; 4) прейскуранти, прайс листи; 5) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення та вартісними характеристиками товару.

ПП «Фірма «МІС» 05.11.2024 листом №35, на вимогу митного органу, надало додаткові документи, за результатами опрацювання яких митниця прийняла рішення про коригування митної вартості від 06.11.2024 №UA204020/2024/000062/1.

Зазначене рішення (графа 33) обґрунтоване тим, що: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності:

- платіжна інструкція від 31.07.2024 № пд б/н не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки платіжна інструкція в іноземній валюті це розпорядження щодо виконання платіжної операції не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Будь яких інших банківських платіжних документів до митного оформлення не надано;

- наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 23.07.2024 б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у інвойсі від 23.07.2024№CN20240723, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом;

- відповідно до п 5.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування 1003 від 10.03.2021 клієнт оплачує експедитору виставлені рахунки протягом 7 банківських днів. Платіжні документи щодо оплати таких рахунків до митного оформлення на надано;

- в гр. 44 МД декларантом під кодом 3015 (висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений експертними організаціями), заявлено документ № 142000- 3103-0281 від 29.10.2024, однак скан-копія такого документу до митного оформлення не надано і відомості щодо такого документу в митного органу відсутні. Додатково надана платіжна інструкція від 21.10.2024 №598 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки платіжна інструкція в іноземній валюті - це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товару, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом ні. заявлена декларантом: Товар №1 - МД від 21.10.2024 №24UA209170088287U7 - 5,53 дол/кг.

Такими чином, Рівненська митниця винесла Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000761 якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №24UA204020025734U0 від 17.10.2024.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з вимогами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності;

7) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З аналізу наведених вище норм права, колегія суддів наголошує, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Отже, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Позиція апелянта полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей та розбіжностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Так, як на підставу правомірності спірного рішення від 18.10.2024 №UA204000/2024/000097/2 відповідач покликається на те, що додатково наданий інвойс від 23.07.2024 №СN20240723 не містить відміток перетину кордону, а заявлена вартість витрат на транспортування не піддається логічному числовому обрахунку. Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Рівненській митниці надано інвойс від 23.07.2024 №СN20240723 із відміткою прикордонної митниці при перетині кордону. Щодо числових значень вартості витрат на транспортування товарів, то Рівненській митниці надано рахунок №438 від 16.10.2024 за транспортно-експедиційні послуги. У цьому рахунку вказано всі необхідні числові значення вартості послуг за межами митної території України та на митній території України, які необхідні для визначення митної вартості товарів.

Отже, у митного органу, за зазначеним рахунком №438, була можливість здійснити обчислення числового значення складових митної вартості, передбачених ч. 10 ст. 58 МК України. Крім того, Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Поряд з цим, Рівненська митниця стверджує (рішення від 06.11.2024 №UA204020/2024/000062/1) те, що платіжна інструкція від 31.07.2024 № пд б/н не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки платіжна інструкція в іноземній валюті це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Будь-яких інших банківських платіжних документів до митного оформлення не надано.

Разом з тим, згідно з п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Доказом переказу коштів продавцю надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 31.07.20247 за якою через платіжну системи SWIFT здійснено цей переказ. Платіжні інструкції при міжнародних розрахунках повинні відповідати вимогам банків-кореспондентів та платіжної системи SWIFT.

Надана платіжна інструкція відповідає таким вимогам, що підтверджено тим, що банк здійснив цю валютну операцію, так як відсутні підстави вважати, що вона є сумнівною. Продавець отримав кошти згідно з вказаною платіжною інструкцією. Митниці надана платіжна інструкція з підписом уповноваженої особи банку та печаткою. В розпорядженні митниці є документ, що підтверджує фактичний переказ коштів на рахунок продавця.

Отже, надана Рівненській митниці платіжна інструкція про переказ коштів з відміткою банку: «Проведено банком», підписом банку та печаткою свідчить про здійснення оплати за товари, які отримало ПП «Фірма «МІС» згідно з Контрактом № 1К від 23.07.2024. Будь-яких розбіжностей у цих документах немає. Ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, ввезених на митну територію України. У день здійснення платежу покупець направив продавцю документальне підтвердження банківського переказу - платіжну інструкцію від 31.07.2024. Продавець отримав кошти. Додатково Рівненській митниці було надано заключну виписку за період з 31.07.2024 по 31.07.2024. За контрактом (п. 7.1) покупець здійснює оплату протягом 30 днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок виставлений 23.07.2024. 31.07.2024 цей рахунок був оплачений покупцем. Тобто, оплата за товар здійснена згідно з умовами контракту. У продавця немає претензій щодо розрахунків за товар згідно з контрактом. У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Покликання відповідача на те, що прайс-лист не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців на переконання апеляційного суду є безпідставним з огляду на позицію викладену у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховного Суду, та згідно якої прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Далі, щодо підстав коригування митної вартості товарів в частині того, що відповідно до п.5.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування 1003 від 10.03.2021 клієнт оплачує експедитору виставлені рахунки протягом 7 банківських днів, то матеріалами справи підтверджується те, що згідно з Договором транспортно-експедиційного обслуговування № 1003 від 10.03.2021 ТОВ «ПРОФІТРОЛІ» було виставлено рахунок № 438 від 16.10.2024 на оплату своїх послуг. Пунктом 5.3 договору встановлено термін оплати 7 банківських днів. ПП «Фірма «МІС» оплатила цей рахунок 21.10.2024, а тому договірний термін щодо оплати був дотриманий. Доказом виконання умови договору щодо оплати за надані послуги є платіжна інструкція №598 від 21.10.2024.

Рівненська митниця, як недолік, вказала те, що відповідно до п 5.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування 1003 від 10.03.2021 клієнт оплачує експедитору виставлені рахунки протягом 7 банківських днів. Платіжні документи щодо оплати таких рахунків до митного оформлення на надано. Таке твердження, яке Рівненська митниця, назвала неточністю не стосується складових митної вартості товару. Крім того, згідно з Договором транспортно-експедиційного обслуговування № 1003 від 10.03.2021 ТОВ «ПРОФІТРОЛІ» було виставлено рахунок № 438 від 16.10.2024 на оплату своїх послуг. Пунктом 5.3 договору встановлено термін оплати 7 банківських днів. ПП «Фірма «МІС» оплатила цей рахунок 21.10.2024, а тому договірний термін щодо оплати був дотриманий. Доказом виконання умови договору щодо оплати за надані послуги є платіжна інструкція №598 від 21.10.2024.

Щодо тверджень відповідача, що в гр. 44 МД декларантом під кодом 3015 (висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений експертними організаціями), заявлено документ № 142000- 3103-0281 від 29.10.2024, однак скан копія такого документу до митного оформлення не надано і відомості щодо такого документу в митного органу відсутні, суд встановив, що 17.10.2024 декларантом подано на Рівненську митницю до митного оформлення товари за митною декларацією №24UA204020025654U2. У зв`язку із спрацюванням певних форм митного контролю Рівненською митницею було взято зразки Товару № 3 та відправлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби для встановлення характеристик товару, визначальних для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД. Після проведення експертизи та дослідження Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції направило Рівненській митниці Висновок № 142000-3103- 0281 від 29.10.2024. Тому твердження про те, що відомості щодо такого документу в митного органу відсутні не відповідає дійсності. Додатково було направлено митному органу Висновок № 142000-3103-0281 від 29.10.2024 складений Управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції. Отже, декларантом заявлено повні та достовірні відомості, які не містять неточностей про митну вартість Товару № 3.

Фактично в основу оскаржуваних рішень покладено лише ті обставини, що Рівненська митниця володіє інформацією щодо іншого рівня цін на товари та посилається на МД щодо митної вартості аналогічних товарів:

Щодо рішення від 18.10.2024 № UA204000/2024/000097/2);

Товар №1 - МД від 30.09.2024 №241UА902080803370U1 - 3,96 USD/кг;

Товар №2 - МД від 30.09.2024 №24UA90208080337U1 - 3,96 USD/кг

Щодо рішення від 06.11.2024 № UA204020/2024/000062/1 :

Товар №1 - МД від 21.10.2024 №24UA209170088287U7 5,53 до/кг.

Суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Крім того на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своїх рішеннях не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Отже, вищенаведене не є та не може бути обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що в частині третій статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відтак, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

Таким чином, проаналізувавши зазначені вище нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо скасування спірних у цій справі Рішень про коригування митної вартості товару та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №460/1029/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар