Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №260/10656/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/10656/23 пров. № А/857/1887/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Гаврилко С.Є.

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 18 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ) щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2023 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України, як особі інвалідністю III групи внаслідок війни.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі №260/10656/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що виплата позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік мала здійснюватися в розмірі 2700 грн, що встановлений Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754. Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, оскільки право позивача на отримання у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України в розмірі 2700 грн не порушено.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення його позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що є учасником бойових дій та має право на отримання у 2023 році разової грошової допомоги до 24 серпня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком станом на 01 січня 2023 року з огляду на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), проте отримав таку виплату лише в сумі 2700 грн.

Вказує, що сума недоотриманих коштів становить 11951 грн. З таким розміром разової грошової допомоги за 2023 рік позивач не погоджується та вважає, що така виплата має виплачуватися у розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань" №754 від 21 липня 2023 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

ГУ ПФУ було нараховано та виплачено позивачу разову грошову допомогу до 24 серпня 2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 21 липня 2023 року, в розмірі 2700 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 24 серпня 2023 року, як учаснику бойових дій, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Листом від 06 листопада 2023 позивача повідомлено, що розмір виплати у 2023 році разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлені додатком до порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №754 від 21 липня 2023 року, для осіб з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, виплати складає 2700 грн, яка позивачу була нарахована. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі – Закон №3551-XII) встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.

15 квітня 2023 року набрав чинності Закон України від 20 березня 2023 року №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" (далі – Закон №2983-IX), яким частину п`яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1396 від 27 грудня 2023 року «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах».

Постановою №1396 відповідно до частини 7 статті 20 Бюджетного кодексу України, затверджений Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» №369 (далі – Постанова №369).

Цією постановою Уряд установив, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах:

особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:

- I групи - 3100 гривень;

- II групи - 2900 гривень;

- III групи - 2700 гривень;

- учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;

- особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;

- членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;

- учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.

Як слідує з матеріалів справи, позивач має статус ветерана війни, є інвалідом ІІІ групи, та отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі 2700 грн.

14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни (зокрема, ІІ групи, що аналогічно регулюється статтею 13 Закону №3551-XII) у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону №3551-XII.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких ключових висновків:

- Щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом №3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом.

- Верховна Рада України, прийнявши Закон №2983-IX та внісши зміни до Закону №3551-XII (зокрема, до статті 13), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися.

- Положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом.

- Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України №754 для 2023 року), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

- Попередні редакції Закону №3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом №2983-IX в частині визначення розміру цієї допомоги.

- Органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону №3551-XII, діють правомірно.

Відтак, аналізуючи наведені вище норми Законів № 3551-ХІІ та № 2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.

З огляду на встановлені обставини справи та викладені висновки Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд зазначає, що ГУ ПФУ, виплативши позивачу щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 2700 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX) та постановою Кабінету Міністрів України №369.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі №260/10656/23 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар