Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №380/16922/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16922/24 пров. № А/857/31395/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року (головуючий суддя Мартинюк В.Я., м.Львів) у справі № 380/16922/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

06.08.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при її обчисленні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: щомісячної премії та надбавки за особливості проходження служби; зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводить розрахунок, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: щомісячної премії та надбавки за особливості проходження служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтовує тим, що їй була проведена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з грошового забезпечення, до якого не було включено надбавку за особливості проходження служби та премію за відповідний місяць, вона набула право на проведення перерахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з включенням до відповідного розрахунку надбавки за особливості проходження служби та премії. Вказаному праву кореспондує обов`язок відповідача провести відповідний перерахунок та виплату.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при її обчисленні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме щомісячної премії та надбавки за особливості проходження служби. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводить розрахунок, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме щомісячної премії та надбавки за особливості проходження служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до наказу командира військової частини № 43 від 12.02.2024 ОСОБА_1 прибула у військову частину НОМЕР_1 з відпустки по догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення і приступила до виконання службових обов`язків з 12.02.2024 року. Однак, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 року з 15.02.2024 року старшому сержанту ОСОБА_1 продовжено відпустку по догляду за хворою дитиною без збереження грошового забезпечення, на шість місяців. 22.02.2024 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, та всіх видів забезпечення. Відтак, вимога позивача є незаконною, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за хворою дитиною, та не виконувала обов`язки за займаною посадою, а отже і не має права на отримання вихідної допомоги із врахуванням премії та надбавки за особливості проходження служби, оскільки такі надбавки враховуються виключно при виконанні обов`язків військовослужбовцем за займаною посадою.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 12.02.2024 року позивач вважається такою, що прибула і приступила до виконання службових обов`язків з відпустки по догляду за дитиною без забережня грошового забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №47 від 16.02.2024 року позивачу продовжено відпустку по догляду за хворою дитиною без збереження грошового забезпечення на шість місяців з 15.02.2024 року по 23.02.2024 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №53 від 22.02.2024 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Листом від 13.06.2024 року відповідач надав позивачу запитувані нею у заяві від 22.05.2024 року довідки про доходи.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин Закон № 2232-XII).

Згідно із ч.1 ст.40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 2011-XII) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 цієї ж норми грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзаців першого-четвертого п.2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років (абзаци п`ятий-восьмий п.2 розділу І Порядку №260).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія (абзаци дев`ятий-чотирнадцятий п.2 розділу І Порядку №260).

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (абзаци п`ятнадцятий-сімнадцятий п.2 розділу І Порядку №260).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (п.1 розділу VI Порядку №260).

Як передбачено у п.1 розділу ХVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (п.1 розділу ХХХІІ Порядку №260).

Згідно із п.5 розділу ХХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

З наведених норм вбачається, що надбавка за особливості проходження служби, премія мають регулярний характер та виплачуються військовослужбовцям щомісячно.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, розрахунок вказаної одноразової грошової допомоги був проведений без урахування сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме премії, надбавки за особливості проходження служби.

Апеляційний суд зауважує, що п.5 розділу ХХХІІ Порядку №260 чітко передбачено, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби повинен враховуватись розмір грошове забезпечення, до якого включаються, серед іншого, щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, посилання апелянта на те, що на момент звільнення ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за хворою дитиною, не беруться до уваги, оскільки не мають жодного відношення до правильності нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при її обчисленні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме щомісячної премії та надбавки за особливості проходження служби, не відповідають визначеним пунктом першим частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №80/16922/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар