Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №766/15062/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 766/15062/24

Головуючий І інстанції: Скрипнік Л.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2025 року (м.Херсон, дата складання повного тексту рішення суду - 20.05.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із адміністративним позовом до Укртрансбезпеки в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 08.07.2024р. №ПС002956 та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами Укртрансбезпеки 08.07.2024р. було прийнято постанову №ПС002956 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-2 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 34000 грн. Разом із тим, позивач не згоден з вищевказаним рішенням, вважає його протиправним, незаконним, і таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв вказане вище адміністративне правопорушення, а відповідачем, при його винесенні, всупереч вимогам законодавства, не з`ясовано належним чином чи було вчинено адміністративне правопорушення, та чи наявна вина у вчиненні відповідного правопорушення.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті Укртрансбезпеки №ПС002956 від 08.07.2024р., прийняту начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Романенко В.В., якою було визнано ОСОБА_1 (який є директором ТОВ «СІДД ТРАНС») винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 68000 грн. (з урахуванням ч.1 ст.307 КУпАП), закривши провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 06.10.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025р. та прийняти нове, яким у задоволенні даного позову - відмовити.

27.10.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Укртрансбезпеки і призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

20.11.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував стосовно її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст.268,286 та ст.311 КАС України, за відсутності клопотань належним чином повідомлених сторін про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (доказами).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

07.06.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки здійснювалася рейдова перевірка (перевірка на дорозі) відповідно до направлення від 30.05.2024р. №000023.

07.06.2024р. об 00:24 год. на ділянці автомобільної дороги М-15 (12 км + 125 м) було зупинено вантажний транспортний засіб у складі спеціального вантажного сідлового тягача та напівпричепу MAN / GRANALU, д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_2 .

За результатом проведеної перевірки було здійснено габаритно-ваговий контроль і встановлено перевищення визначених законодавством габаритно-вагових норм, а саме: навантаження на одиночну вісь склало 13,5 т при допустимих 11,5 т, на строєну вісь склало 30 т при допустимих 24 тон (25% перевищення), перевищення загальної маси склало 25,5% (50,2 т фактичної ваги при допустимих 40 т).

Згідно з відомостями товарно-транспортної накладної від 06.06.2024р. за №214308, яка надана посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, маса брутто склала 39,96 т, проте за результатом зважування встановлено, що загальна маса транспортного засобу склала 50,2 т.

Вантажовідправником у вказаній товарно-транспортній накладній визначено - ТОВ «СІДД ТРАНС».

У зв`язку з чим, 08.07.2024р. Укртрансбезпекою було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №ПС002956, якою позивача - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-2 КУпАП, та накладено на нього штраф в розмірі 34000 грн.

Не погоджуючись із правомірністю винесення зазначеної вище постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовним вимог та, відповідно, наявність підстав для їх задоволення.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх частково необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.132-2 КУпАП, внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5% до 10% включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5% до 10% включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб-підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправників у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені ч.1 цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10%, але не більше 20% включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб-підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправників у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені ч.1 цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20%, але не більше 30% включно,- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб-підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені ч.1 цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30%, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За диспозицією вказаної норми на вантажовідправника вантажу покладається відповідальність за внесення (зазначення) ним відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», вантажовідправник - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Статтею 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що вантажовідправник має право на: передачу вантажоперевізнику для перевезення; відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу. Вантажовідправник зобов`язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника(прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством; надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію; здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків підчас перевезення вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення вантажів.

Статтею 279-5 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.ч.2, 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Статтею 132-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у виді штрафу, що накладається на спеціального суб`єкта - уповноважену посадову особу вантажовідправника.

У свою чергу, відповідно до ст.14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення зв`язані недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до службових обов`язків.

Відтак, положення ст.132-2 КУпАП підлягають застосуванню в сукупності із приписами ст.14 КУпАП.

Як установлено судом апеляційної інстанції, у межах спірних правовідносин вантажовідправником вантажу є ТОВ «СІДД ТРАНС».

За приписами вищенаведеного законодавства (ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт») саме вантажовідправник вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів вказує на те, що ОСОБА_1 не заперечується того, що товарно-транспортну накладну №214308 від 06.06.2024р. виписано вантажовідправником - ТОВ «СІДД ТРАНС».

У той же час, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, уповноваженою особою ТОВ «СІДД ТРАНС» є ОСОБА_1.

Вказана обставина позивачем не заперечується та, при цьому, була встановлена судом першої інстанції.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що вантажовідправником - ТОВ «СІДД ТРАНС» до товарно-транспортної накладної №214308 від 06.06.2024р. внесено відомості про масу вантажу, що не відповідають фактичним даним, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності притягнення саме позивача - ОСОБА_1., як уповноваженої особи ТОВ «СІДД ТРАНС», до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-2 КУпАП.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що відсутність у товарно-транспортній накладній №214308 від 06.06.2024р. підпису керівника ТОВ «СІДД ТРАНС» ОСОБА_1 , не спростовує того, що вантажовідправником у досліджуваній ситуації є саме ТОВ «СІДД ТРАНС».

У контексті вказаного, слід відмітити, що наведена вище обставина свідчить про неналежне оформлення товарно-транспортної накладної вантажовідправником та в жодному разі не звільняє його від відповідальності передбаченої ст.132-2 КУпАП.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими та свідчать про невідповідність висновків суду 1-ї інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Більш того, вказана правова позиція вже висловлена П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.12.2024р. у справі №766/14808/24 (під час вирішення аналогічних за змістом спірних правовідносин).

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб`єктивній думці останнього.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне частково скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.286,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2025 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено: 09.01.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко