Вирок від 08 січня 2026 р. у справі №750/8021/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/8021/25

Провадження №1-кп/750/121/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270340001402 від 10.05.2025 щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, зі слів є особою з інвалідністю 3 групи, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України

В С Т А Н О В И В:

10.05.2025 близько 07 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: вул. Півці, буд. 10, м. Чернігів, шляхом вільного доступу, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, з кімнати вказаного будинку підняв з підлоги спортивну сумку «Nike», всередині якої знаходився мобільний телефон марки «Samsung», модель GT-S6312GSMH, що належать ОСОБА_6 . Однак, покидаючи приміщення будинку АДРЕСА_2 , тримаючи в руці вищевказану сумку, всередині якої знаходився мобільний телефон марки «Samsung», модель GT-S6312GSMH, дії ОСОБА_5 були помічені потерпілою ОСОБА_6 , яка вимагала повернути майно. Однак ОСОБА_5 , розуміючи, що його дії набули відкритого характеру, утримуючи при собі майно ОСОБА_6 , рухався до виходу з домогосподарства. В цей час, ОСОБА_6 підбігла до ОСОБА_5 , схопилася руками за свою сумку, яку утримував при собі ОСОБА_5 , намагаючись вирвати її з його рук, на що останній, з метою подолання опору ОСОБА_6 , застосував до неї насильство, що є небезпечним для життя та здоров`я останньої, а саме наніс не менш трьох ударів кулаками обох рук по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_6 впала на землю та ще два удари ногами в область голови, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта №280 від 10.05.2025, у вигляді забійної рани над верхнім краєм правої брови, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), синця правої параорбітальної ділянки з субкон`юктивальним крововиливом правого ока, синця на правій щоці, садна на правій кисті, трьох саден на лівій кисті, котрі, як усі в сукупності, так і кожне окремо, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності. Після чого, усвідомлюючи, що за діями ОСОБА_5 спостерігає потерпіла ОСОБА_6 відкрито для останньої заволодів спортивною сумкою «Nike», вартістю 77 грн. 00 коп., всередині якої знаходився мобільний телефон марки «Samsung», модель GT-S6312GSMH, вартістю 1050 грн., а всього відкрито викрав майна на загальну суму 1127 грн. 00 коп., що належить ОСОБА_6 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину за пред`явленим йому обвинуваченням за ч.4 ст. 187 КК України визнав повністю та у повному обсязі підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодившись з часом, місцем, способом, мотивом, метою, наслідками та всіма іншими обставинами щодо вчинення ним кримінального правопорушення, а також з вартістю викраденого майна, котра була встановлена та вказана правильно і всі ці обставини він визнає повністю. Пояснив, що він прийшов до потерпілої додому, вони посиділи, випили. Він забрав сумку і пішов. Потерпіла бігла за ним, кричала «віддай», намагалась забрати сумку, він її відштовхнув, наносив удари, вона впала. Тілесні ушкодження у потерпілої від його дій. Коли вона впала, він забрав сумку, в якій був мобільний телефон, та пішов. У скоєному щиро розкаявся, жалкував з приводу ним вчиненого, зрозумів тяжкість скоєного, зробив висновки, перед потерпілою вибачився і та його пробачила, жодних претензій немає. Просив суворо не карати, не позбавляти волі, надати йому можливість стати на шлях виправлення. Запевнив суд про недопущення порушень у подальшому.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, свідчення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, а також те, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого, вартість викраденого майна, , кваліфікація дій обвинуваченого, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ніким не оспорюються, суд знаходить, що обвинувачення знайшло своє підтвердження в повному обсязі.

Суд за вказаних обставин вважає доведеною вину ОСОБА_5 , а його дії вірно кваліфікованими за ч.4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України, судом визнано: щире каяття обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене та публічне вибачення обвинуваченого перед потерпілою у засобах масової інформації.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнано: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, кількість та вартість викраденого, фактичні обставини провадження, відсутність тяжких наслідків та вимог потерпілої щодо призначення суворого покарання, а навпаки вибачення обвинуваченого та відсутності до нього будь яких претензій, прохання потерпілої не призначати йому покарання, пов`язаного з позбавленням волі, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу винного - його молодий вік, сімейний та матеріальний стан, незадовільний стан здоров`я, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта, що на обліку у лікаря-нарколога в спеціалізованій установі не перебуває, звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра в амбулаторне психіатричне відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР з 2007 року та має діагноз легку розумову відсталість з емоційно-вольовими та поведінковими розладами, наявність постійного місця реєстрації та проживання, дані щодо попередніх притягнень до адміністративної відповідальності, що до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, крім того, враховується наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону, якою передбачене покарання за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення.

Разом з тим, як зазначалось вище, відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на принцип пропорційності, коли призначене особі покарання вважалося непропорційним втручанням держави у права людини (рішення у справі «Швидка проти України»).

Дотримання принципу пропорційності є дотриманням стандартів прав людини, передбачених ЄСПЛ у вирішенні питань покарання, та дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

З урахуванням ступеня тяжкості, обставин кримінальних правопорушень, їх наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.11.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні основного покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а резолютивній - послатися на ч.1 ст. 69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винуватого, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є перелічені в законі, а також не зазначені в ньому, але встановлені судом різного роду чинники об`єктивного чи суб`єктивного характеру, які не є ознаками складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, однак знижують ступінь суспільної небезпечності особи винуватого і (або) вчиненого ним злочину, і у зв`язку з цим є підставою для призначення менш суворого покарання.

Так, приймаючи до уваги всі викладені обставини - щире каяття обвинуваченого, яке полягало не тільки у визнанні у суді обставин, регламентованих п.1 ч.2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, а й в тому, що обвинувачений добровільно розповів про обставини вчиненого, його позиція з цих підстав була незмінна, надавав послідовні, взаємоузгодженні з іншими доказами показання, і саме вказана позиція обвинуваченого забезпечила виконання таких завдань кримінального провадження як швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд, тобто щире каяття обвинуваченого є дійсним, відвертим, його публічні вибачення перед потерпілою, висловлені в засобах масової інформації - газеті «Гарт» (№1 (3264) за 1 січня 2026; тираж 17206), свідчать про щирий жаль з приводу наслідків, які настали від його дій, та осудом своєї поведінки, а також його бажанням виправитись, процесуальну поведінку, відсутність тяжких наслідків, прохання потерпілої не призначати покарання ОСОБА_5 , пов`язане з позбавленням волі, вибачення потерпілою ОСОБА_5 та відсутності до нього претензій, про що зазначено у відповідній заяві, наданій на адресу суду, а крім того, дані про особу обвинуваченого - його молодий вік, сімейний та майновий стан, незадовільний стан здоров`я, що на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра в амбулаторне психіатричне відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР з 2007 року та має діагноз - легку розумову відсталість з емоційно-вольовими та поведінковими розладами, що також підтверджено висновком судово-психіатричного експерта №209 від 20.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 має ознаки легкої розумової відсталості, наявність постійного місця проживання та реєстрації, за яким характеризується формально позитивно, складні сімейні обставини, оскільки залишився один з неповнолітнього віку, батьки померли, інших родичів не має, що підтверджується рапортом ВКП ЧРУП, відсутність негативних характеристик, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого, а саме критична оцінка обвинуваченим своєї поведінки, судом розглядаються, як такі, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і дозволяють призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, тобто із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України.

При цьому, зважаючи на те, що обвинувачений в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку і в подальшому пообіцяв не порушувати закон, завіривши суд щодо недопустимості будь-яких антисоціальних проявів у майбутньому, враховуючи і думку потерпілої щодо не призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, пом`якшуючі обставини, тому, на переконання суду, в даному конкретному випадку є можливість його виправлення без відбування покарання, і тому по відношенню до ОСОБА_5 суд застосовує ст. 75 КК України, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, як превентивний захід до вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, і викладене на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та буде відповідним скоєному. Доводів, які б могли свідчити про те, що виправлення обвинуваченого і його перевиховання неможливе без реального відбування покарання, суду надано не було, а значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю.

Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд враховує наявність обтяжуючої покарання обставини, та вважає за доцільне з метою виконання приписів статей 50 та 65 КК України та забезпечення виправлення обвинуваченого встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення ОСОБА_5 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст. 187 КК України, у виді конфіскації майна, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Як визначено ст. 77 КК у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Тобто, положення зазначеної статті не передбачають призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основаного покарання на підставі ст. 75 КК.

Отже, враховуючи зазначене, правові підстави для застосування до ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна у даному випадку відсутні.

Приймаючи до уваги призначене покарання, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 з-під варти та обрати до набрання вироком законної сили щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи під час здійснення досудового розслідування в розмірі 3392 грн. 64 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.05.2025 на мобільний телефон «Samsung Duos», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора Київстар» НОМЕР_3 та сумку чорно-блакитного кольору з маркуванням «Nike», вилучені 10.05.2025 під час особистого обшуку ОСОБА_5 , необхідно скасувати.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 187 КК України і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти наступні обов`язки:

- прибувати на виклики суду за першою вимогою на визначений час;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.

Речові докази по кримінальному провадженню:

мобільний телефон марки «Samsung» білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , який добровільно надала для огляду ОСОБА_7 , який було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом та визначення його місця зберігання від 10.05.2025 та переданий10.05.2025 після огляду на під зберігальну розписку ОСОБА_8 - залишити у розпорядженні власника;

набір викруток «Jackly»; два зарядні пристрої «Nokia»; зарядний пристрій «Sigma» з дротом до нього; зарядний пристрій мікро-USB; дротові навушники «Koss»; мобільний телефон «Astro F144» чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 ; мобільний телефон «Donod», сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_8 без акумулятора; мобільний телефон «Sigma» чорного кольору; щипці для підстригання нігтів «Ripei»; лупу чорного кольору; металобрухт з мідного дроту з платою; блістер з однією пігулкою «Анальгін»; блістер з п`ятьма пігулками «Долоксен»; блістер з двома пігулками «Цитрамон-Дарниця»; дисконтна карта магазину «Фокстрот»; зв`язку ключів з металевими ланцюгами та розкладним ножем; гаманець чорного кольору з маркуванням «Gumesi»; тканева наплічна сумка сірого кольору; флеш-накопичувач «4 GB», які було вилучено в ході особистого обшуку ОСОБА_5 та визнані речовими доказами по кримінальному провадженню відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.05.2025 - повернути ОСОБА_5 ;

паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; банківську карту «Ощадбанк» № НОМЕР_9 , які було вилучено в ході особистого обшуку ОСОБА_5 , визнано речовими доказами по кримінальному провадженню відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.05.2025 та відповідно до постанови слідчого від 06.06.2025 про внесення змін до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.05.2025 такі було скеровано до особової справи ОСОБА_5 в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» - повернути ОСОБА_5 ;

мобільний телефон «Samsung Duos», білого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 ; сумку чорно-блакитного кольору з маркуванням «Nike»; чотири порожні блістери від пігулок; пластиковий гребінець зеленого кольору; пластикові окуляри у білій оправі з маркуванням «Мультиплекс»; пакетик з чаєм «Alokozay»; пластиковий розкладний гребінець чорного кольору, які було вилучено в ході особистого обшуку ОСОБА_5 та визнано речовими доказами по кримінальному провадженню відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.05.2025, - повернути ОСОБА_6 ;

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення судових експертиз в сумі 3392 (три тисячі триста дев`яносто дві) грн. 64 коп.

Накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.05.2025 арешт на мобільний телефон «Samsung Duos», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора Київстар» НОМЕР_3 та сумку чорно-блакитного кольору з маркуванням «Nike», вилучені 10.05.2025 під час особистого обшуку ОСОБА_5 , - скасувати, після набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку надсилається потерпілій, яка не була присутня в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1