Вирок від 08 січня 2026 р. у справі №591/13688/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/13688/25

Провадження № 1-кп/591/867/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Суми кримінальне провадження № 62025170040014968, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2025

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м Орджонікідзе Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не працює , одружений, раніше судимого: вироком Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2023 за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Ухвалою Дзержинського районного суду від 24.02.2025 умовно-достроково звільнений від відбування даного покарання для проходження військової служби за контрактом.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.02.2025 (Справа № 210/745/25, провадження № 1-в/210/194/25), розглянуто подання Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, згідно ст. 81-1 КК України, та встановлення адміністративного нагляду стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 на добровільній основі уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком до закінчення особливого періоду.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.08.2025 № 376 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.10.2025 № 470 солдата ОСОБА_4 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

Згідно вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, та умов укладеного контракту, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем військової служби за контрактом і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасового незаконного ухилення від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, 09.08.2025 о 09 год. 00 хв. самовільно залишив тимчасову дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 біля АДРЕСА_2 , та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

13 серпня 2025 солдат ОСОБА_4 добровільно з`явився на службу до тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 в район виконання бойових (спеціальних) завдань УВ «Курськ» біля АДРЕСА_2 , в зв`язку з чим кримінальне правопорушення було припинено.

В послідуючому, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу в умовах воєнного стану, діючи повторно, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем військової служби за контрактом і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасового незаконного ухилення від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, 18.10.2025 о 13 год. 00 хв. самовільно залишив тимчасову дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 біля АДРЕСА_2 , та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

30.10.2025 року о 17:15 слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтава) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у порядку ст. 208 КПК солдата ОСОБА_4 затримано, за адресою: АДРЕСА_3 .

Солдат ОСОБА_4 з 13 год. 00 хв 18.10.2025 по 17 год 15 хв. 30.10.2025 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбачен ого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб і мету його вчинення. Зокрема він пояснив, що дійсно 09.08.2025 самовільно покинув місцерозташування військової частини НОМЕР_2 біля АДРЕСА_2 куди повернувся лише 13.08.2025. У подальшому повторно 18.10.2025 самовільно покинув місцерозташування військової частини НОМЕР_2 біля АДРЕСА_2 і був затриманий 30.10.2025 . У вчиненому розкаюється , вину визнає.

Оскільки пояснення обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, то суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин, є добровільними у таких своїх позиціях, а також - роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він будучи військовослужбовцем в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби, тривалістю понад три доби.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи на ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що згідно зі ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відносяться до категорії тяжких.

Обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину повторно.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати не відбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2023 за ч.1 ст. 115 КК України.

Цивільного позову у справі не заявлено. Судові витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку у законну силу залишити без змін.

Керуючись ст. 369-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_4 покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2023 за ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці та визначити ОСОБА_4 остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 2 місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 30 жовтня 2025.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення в період з 30.10.2025 по день набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку суду в законну силу залишити тримання під вартою, але не більше ніж до 07.03.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м.Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1