Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №127/16877/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16877/25

Провадження 2/127/3383/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Левченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 15.03.2024 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» ( далі - Первісний кредитор, Кредитодавець) та Відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. У Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. 21.10.2024 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС (далі – Договір Факторингу), відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним Договором. оскільки Відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі – 20 563,20 грн., яка становить 17 563,20 грн., що складається : 6 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 11 263,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін, постановлено розмістити оголошення про повідомлення відповідача на офіційному веб-порталі судової влади України. Також, цією ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд ухвалив без винесення окремого процесуального документа провести заочний розгляд справи.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі в їх сукупності, суд установив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, а саме правовідносини, що виникають на підставі укладеного кредитного договору, які регулюються відповідними нормами ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом установлено такі фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, визначені нормами ст. 11, 207, 509, 526, 530, 627, 629, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України.

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та Відповідач 15.03.2024 уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору 31191.

Сторони визначили усі істотні умови договору, зокрема, погодили, що кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. (п. 1.1. Договору).

Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6000 (шість тисяч) гривень. Тип Кредиту – кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму Кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «10» березня 2025р. згідно умов пункту 3.4 цього Договору (п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Договором установлено, що Позичальник зобов`язаний сплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на «30» березня 2024р., та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Дата(и) повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та Комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункт 7.20 цього Договору. Тип процентної ставки – фіксована. (п. 1.4, 1.5 Договору).

Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процента ставка складає 2,47% (два цілих 47 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Відповідно до п. 1.5.2. Договору знижена процентна ставка становить 0,25 (нуль цілих 25 сотих)% від Суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Відповідно до п. 2.8. Договору суму кредиту 6000 грн. перераховано за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з листом АТ КБ «Універсал банк», надісланим на адресу суду відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2025, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , емітовано карту № НОМЕР_1 . Згідно із випискою, що додана до листа банком, на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить відповідачеві, 15.03.2024 зараховано переказ у сумі 6000 грн.

Суд звертає увагу, що Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором Факторингу, витягу з Реєстру Боржників, акту прийому-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 563,20 грн. Також, на підтвердження переходу права вимоги за Реєстром Боржників до Договору Факторингу, Позивач долучає платіжну інструкцію, що свідчить про сплату ціни продажу.

Відповідно до виписки з особового рахунку за період 21.10.2024 - 15.05.2025, встановлено, що заборгованість відповідача складає – 20 563,20 грн., з яких: 6 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 11 263,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3 000,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.

Позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальна сума заявлених до стягнення вимог становить: 17 563,20 грн., що складається : 6 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 11 263,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

За таких обставин суд вважає доведеним факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань, а тому позов підлягає задоволенню. Одночасно, відсутні заперечення чи будь які спростування відповідачем заявлених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц.

Однак, визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін, а тому суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9674129 від 15.03.2024 у розмірі 17563 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят три) гривні 20 копійок, яка складається з 6300 грн. заборгованості за тілом кредиту та 11263,20 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422,40 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 січня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк