Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №300/5429/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2026 р. справа № 300/5429/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Гос Володимир Васильович (далі – представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) 01.08.2025 звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог від 07.08.2025 просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене рішенням/листом від 22 липня 2025 року № 11/1/5482 з розгляду питань, пов`язаних із видачею «Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» щодо відмови у видачі такого посвідчення членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким видати ОСОБА_1 «Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року та Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання пов`язаного з проходженням військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі позивачу посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» з посиланням на те, що згідно з висновком експерта №10-12/1764-Дм/24, який складено на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи крові та висновків судово-токсикологічної експертизи в крові трупа ОСОБА_2 виявили етиловий спирт в кількості 0,43 проміле оскільки, смерть її сина ОСОБА_2 настала під час проходження ним військової служби, що підтверджується доданими до позовної заяви документами. При цьому вказує, що жодним документом не встановлено причинного зв`язку між наявністю етилового (винного) алкоголю в крові ОСОБА_2 та настанням його смерті.

Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків (а.с.32,33).

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто шляхом подання позовної заяви в новій редакції (а.с.35-42).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.47,48).

Пунктом 5 цієї ухвали витребувано у відповідача вичерпний обсяг письмових доказів, які слугували підставою для прийняття відмови у видачі посвідчення членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 оформленого рішенням/листом від 22 липня 2025 року № 11/1/5482 з розгляду питань, пов`язаних із видачею «Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби».

ІНФОРМАЦІЯ_3 13.08.2025 в системі «Електронний суд» сформував клопотання про долучення доказів (а.с.53-71).

Далі, відповідач в системі «Електронний суд» 14.08.2025 сформував відзив на позовну заяву (а.с.73-76 та зворотна сторона). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач виходив з такого. Процедуру видачі посвідчень членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - Посвідчення) встановлено Порядком видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (далі – Порядок). Відповідно до пункту 11 Порядку Посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Зі змісту долученого до матеріалів справи висновку експерта відділу судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №10 12/1764-Дм/24 вбачається, що «згідно висновків судово-токсикологічної експертизи в крові трупа громадянина ОСОБА_2 , виявлений етиловий спирт в кількості – 0,43%, що по даним офіційної таблиці відповідає незначному алкогольному сп`янінню». Вказав, що відповідно до частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком, зокрема б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Відтак, на переконання представника відповідача, перебування на момент смерті ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння під час виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України підтверджене висновком експерта відділу судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №10 12/1764-Дм/24, є діями вчиненими у стані алкогольного сп`яніння. Просив суд, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12.02.2008 управлінням ЗАГС по місту Енгельсу та Енгельському району управління у справах ЗАГС Саратовської області, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 (зворотна сторона а.с.12, зворотна сторона а.с.13,14).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 03.07.2024 Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_6 26.06.2024 надіслав позивачу сповіщення сім`ї №172 про те, що її син, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Стариця Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області внаслідок серцево-легеневої недостатності, двобічної пневмонії. Смерть ТАК пов`язана з проходженням військової служби (зворотна сторона а.с.11).

У висновку експерта №10-12/1764-Дм/24 причину смерті зазначено: гостра легенево-серцева недостатність, постінфарктний кардіосклероз, хронічна ішемія хвороби серця, тонзиліт, трахеїд, бронхіт (а.с.15-19 та зворотна сторона).

Також вказано, що згідно з висновком судово-токсикологічної експертизи крові від трупу громадянина ОСОБА_3 , виявлений етиловий спирт в кількості - 0,43%, що по даним офіційної таблиці відповідає незначному алкогольному сп?янінню. Метиловий. ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені.

Представник позивача 13.06.2025 звернуся до Міністерства оборони України 11 Регіональної військово-лікарської комісії із адвокатським запитом, щодо встановлення причинного зв`язку смерті сина позивача - ОСОБА_2 , у відповідь на який, 21.06.2025 надано відповідь про те, що 2 примірники протоколу будуть надіслані на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.20).

Відповідно до Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0620-1430-4123-3 від 20.06.2025 (11 Регіональна ВЛК м. Вінниця) члени комісії постановили: захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане із захистом батьківщини (зворотна сторона а.с.20-22 та зворотна сторона).

Далі, представник позивача 13.06.2025 звернувся до Начальника ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області підполковника поліції з адвокатським запитом про надання інформації про досудове розслідування по кримінальному провадженню за фактом смерті ОСОБА_2 (а.с.23 та зворотна сторона).

У відповідь, Головним управлінням національної поліції в Харківській області повідомлено представника позивача про те, що на теперішній час досудове розслідування триває. Також повідомлено представника позивача про те, що він не є стороною кримінального провадження та не наділений передбаченими КПК України правами (а.с.24 та зворотна сторона).

Представником позивача в інтересах ОСОБА_1 20.06.2025 на адресу слідчого СВ ВП-1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надіслано клопотання (в порядку статті 221 КПК України) про залучення ОСОБА_1 до кримінального провадження як потерпілу (а.с.25 та зворотна сторона).

У подальшому, позивач звернулася із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про видачу їй «Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби», у відповідь на яку, відповідач листом від 22.07.2025 за №11/1/5482 повідомив, що згідно з висновком експерта №10-12/1764-Дм/24, який складено на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи крові та висновків судово-токсикологічної експертизи крові від трупу ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 0,43 проміле, що відповідає алкогольному сп`янінню, а відтак, у відповідача немає підстав для видачі «Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» (зворотна сторона а.с.14).

Позивач, вважаючи протиправним таке рішення відповідача, через свого представника звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Нормами частини 3 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII), військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Порядок роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби та членів сімей військовослужбовців, які померли, загинули або пропали безвісти чи безвісно відсутні (далі - члени сімей померлих військовослужбовців), здійснюється відповідно до Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937 (далі - Інструкція №937).

Пункт 4.16 розділу IV Інструкції №937 зокрема визначає, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Згідно з частиною 13 статті 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 (далі - Порядок №379), посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Зі змісту викладених норм законодавства слідує, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому, Порядок №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

Згідно з пунктом 5 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку №379 у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65 - 70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з пунктом 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

З огляду на викладене, положення Закону №2011-XII, Порядку №379 не поширюються, зокрема, на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до даних висновку експерта №10-12/1764-Дм/24 причину смерті зазначено: гостра легенево-серцева недостатність, постінфарктний кардіосклероз, хронічна ішемія хвороби серця, тонзиліт, трахеїд, бронхіт (а.с.15-19 та зворотна сторона).

Відповідно до Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0620-1430-4123-3 від 20.06.2025 (11 Регіональна ВЛК м. Вінниця) члени комісії постановили: захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане із захистом батьківщини (зворотна сторона а.с.20-22 та зворотна сторона).

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пункту 21.30 розділу І Положення №402 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

Тобто військово-лікарська комісія встановлює причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скасування чи внесення змін до рішення військово-лікарської комісії, яке оформлено протоколом засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії №2025-0620-1430-4123-3 від 20.06.2025.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в листі від 22.07.2025 №11/1/5482 на те, що на момент смерті військовослужбовець ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, тобто, смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суду не надано.

Тобто відповідачем не доведений факт вчинення військовослужбовцем кримінального чи адміністративного правопорушення або факт вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Як наслідок, доводи відповідача, викладені в листі від 22.07.2025 №11/1/5482, є безпідставними та необґрунтовуються жодними належними доказами.

Враховуючи викладене, відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону №2011-XII на позивача поширюється дія вказаного закону, а тому, наявні підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видачі відповідного посвідчення.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №9966-6564-0378-6964 від 31.07.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1 211,20 грн (а.с.8).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена нею сума судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене листом від 22 липня 2025 року №11/1/5482 з розгляду питань, пов`язаних із видачею “Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби” щодо відмови у видачі такого посвідчення членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, згідно з яким видати ОСОБА_1 “Посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби” у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28.05.1993 року та Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби”, як члену сім`ї померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання пов`язаного з проходженням військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_5 ) сплачену суму судового збору, що становить 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 .

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.