Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №240/4496/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/4496/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від мобілізації під час дії правового режиму воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022;

- зобов`язати відповідача надати відстрочку від військової служби за мобілізацією відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон № 3543-XII) як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю II групи.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем не було розглянуто його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (дружина має інвалідність ІІ групи та потребує стороннього догляду), не перевірено підтверджені доданими до заяви документами обставини та не прийнято обґрунтованого рішення за результатом розгляду заяви, як і не повідомлено, як стверджує позивач, про ухвалене рішення по суті розгляду заяви. Разом з тим, позивач зазначає про те, що повідомленням від 14 лютого 2025 року його було повідомлено про відмову у відстрочці на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, що доводить, як зазначає позивач, що його заяву не було належно розглянуто відповідачем.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.

Згідно з частиною сьомою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. За правилами абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Аналіз норм Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у системному зв`язку з положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд" є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення (ухвала Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 420/32853/23).

За даними КП "ДСС" ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи від 02 квітня 2025 року доставлено в Електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_1 02 квітня 2025 року о 17:16 год., про що судом отримано повідомлення 02 квітня 2025 року о 17:29 год.

Отже, ухвала від 02 квітня 2025 року про відкриття провадження у цій справі вважається врученою ІНФОРМАЦІЯ_1 03 квітня 2025 року.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому суд враховує, що на виконання вимог ухвали суду, разом з витребуваними доказами 07 січня 2026 року до суду через підсистему Електронний суд надійшла заява, у якій відповідач просить звернути увагу на те, що позивач у позові просить суд зобов`язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю II групи, тоді як оскаржує відмову у наданні відстрочки відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII як особа, що має дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, щодо якої встановленою внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд, вирішуючи цей спір, виходить з такого.

Суд встановив, що 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, що підтверджується наданою відповідачем копією заяви позивача від 10 лютого 2025 року.

До цієї заяви позивачем додано: копію його паспорта; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ; витяг з Реєстру територіальної громади (Романівська територіальна громада) від 18 липня 2024 року за № 2024/008529551; витяг з Реєстру територіальної громади (Романівська територіальна громада) від 01 листопада 2024 року за № 2024/013225603; довідку МСЕК серії 12 ААА № 211760; довідку про склад сім`ї від 10 лютого 2025 року № 68, видану Прутівським старостинським округом.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з розгляду документів, наданих військовозобов`язаними, що звільняють їх від мобілізації на підставі статті 23 Закону № 3543-XII від 13 лютого 2025 року № 7 солдату ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (за відсутністю підстав для відстрочки).

Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 лютого 2025 року № 8/1234 доведено до відома позивача, що комісією восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, за результатом якого протоколом від 13 лютого 2025 року № 7 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову за відсутністю підстав для відстрочки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що приводом звернення до суду з цим позовом слугувала відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Втім, у позові позивач стверджує, що його заяву не було розглянуто та не перевірено доданими документами підставу для відстрочки, як стверджує позивач, за пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, та не повідомлено про результати розгляду, тобто, формально ці доводи стосуються оцінки процедури в аспекті належного/неналежного розгляду поданої заяви.

Тому, виходячи зі змісту та доводів позовної заяви суд, вирішуючи цей спір, вважає необхідним надати правову оцінку як процедурі розгляду, так і викладеним у протоколі підставам відмови у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації задля вирішення поставлених позивачем питань та вичерпання спору ухваленням судового рішення у цій справі.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025, від 15 квітня 2025 року № 235/2025, від 14 липня 2025 року № 478/2025, від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває натепер.

Законом № 3543-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено мобілізацію як комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII обумовлено категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (надалі - Положення № 154; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560; тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктами 58 та 60 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

За встановлених судом обставин цієї справи позивачу відмовлено у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів), на чому слушно закцентовано відповідачем у поданій 07 січня 2026 року заяві. Разом з тим, у цій же заяві відповідач зазначив й про те, що "у період з 14 листопада 2024 року по 07 лютого 2025 року позивач користувався правом на відстрочку на підставі, знову ж таки, пункту 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи)".

Водночас, позивач у позові наполягає на тому, що довідкою від 25 листопада 2024 року № 8/7954 підтверджено його право на відстрочку на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (його дружина є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду).

Так, відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. А за пунктом 12 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII таке право надано військовозобов`язаним, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Доданою відповідачем копією заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року спростовано довід позивача, що він 10 лютого 2025 року звернувся до відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

Разом з тим, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що предметом оскарження є відмова (бездіяльність, як зазначає позивач) відповідача у наданні відстрочки, а тому визначаючись у межах спору між сторонами, суду слід надати оцінку обґрунтованості викладених відповідачем підстав відмови у відстрочці позивачу від призову на військову службу згідно з рішенням комісії, оформленим протоколом засідання від 13 лютого 2025 року № 7.

Дослідивши зміст цього рішення комісії з розгляду документів, наданих військовозобов`язаними, що звільняють їх від мобілізації на підставі статті 23 Закону № 3543-XII від 13 лютого 2025 року № 7, суд констатує, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки, відповідач не навів жодних обґрунтувань відсутності підстав для відстрочки, адже як у цьому протоколі, так і у повідомленні позивачу від 14 лютого 2025 року № 8/1234, вказано причини відмови: "за відсутністю підстав для відстрочки".

Тобто, всупереч, зокрема вимозі пункту 60 Порядку № 560, відповідачем не зазначено конкретні причини відмови у наданні відстрочки, оскільки, на переконання суду, формальна вказівка "за відсутністю підстав для відстрочки" не дає змоги, насамперед, позивачу достеменно з`ясувати, що саме стало на заваді для оформлення відстрочки за поданою ним заявою з доданими документами, оскільки до подання відповідної заяви з підстави того, що він має дружину з інвалідністю ІІ групи, йому було надано відстрочку від призову на військову службу, й цього не заперечує відповідач.

Ненаведення чітких та конкретних, обґрунтованих підстав для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації перешкоджає й суду надати оцінку дотриманню визначеної процедури розгляду та вмотивованого рішення по суті заяви позивача.

Суд вважає потрібним при цьому наголосити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення уповноваженим органом конкретних підстав його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів.

Обсяг і ступінь мотивації рішення комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо надання/відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу залежить від конкретних обставин і підстав для відстрочки, та обсягу доданих підтвердних документів, але у будь-якому випадку має показувати і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася комісія, коли ухвалювала відповідне рішення, тобто встановити мотиви ухваленого рішення.

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18).

Суд вважає, що загальне посилання відповідача на "відсутність підстав для відстрочки" не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо конкретних підстав відмови у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації, надто беручи до уваги те, що позивачу вже було надано відстрочку з тих же підстав - його дружина є особою з інвалідністю ІІ групи. Тому це рішення не можна визнати таким, що відповідає критеріям добросовісності, розсудливості та мотивованості, визначеним у частині другій статті 2 КАС України.

Обираючи належний спосіб захисту права позивача на відстрочку від призову на військову службу виходячи із встановлених обставин цієї справи, суд виходить з того, за загальним правилом суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності визначених законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки та виходить за межі повноважень суду.

Суд враховує, що загальними критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є, насамперед, встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату. У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи упевнитися чи дотримано при зверненні заявника та відповідному розгляді суб`єктом владних повноважень усіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та (або) якщо суб`єкт, до якого звертається позивач, має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення урахувати оцінку, надану у судовому рішенні.

Така позиція є усталеною у судовій практиці й кореспондується з положеннями КАС України, за якими суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Тому, визначаючись у цьому спорі відповідно до зроблених судом висновків, оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог у цій справі визнавши протиправним рішення, оформлене витягом з протоколу засідання комісії з розгляду документів, наданих військовозобов`язаними, що звільняють їх від мобілізації на підставі статті 23 Закону № 3543-XII від 13 лютого 2025 року № 7 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з огляду на недотримання відповідачем вимог обґрунтованості акта індивідуальної дії, що у підсумку, має наслідком його скасування.

У таких висновках суд також виходить з того, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі відповідність обраного способу захисту порушеному праву.

При цьому суд виходить з того, що зміст заявлених позивачем вимог визначає й характер спірних правовідносин у цій справі, що покладає на суд обов`язок з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку ухвалити одне з рішень, продиктованих їхнім змістом.

Тому, не втручаючись у компетенцію суб`єкта владних повноважень та неперебираючи на себе його функції, з огляду на встановлені обставини цієї справи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року та прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Положення № 560, з урахуванням встановлених обставин та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з положення частини третьої статті 139 КАС України, й оскільки позов ОСОБА_1 містить одну вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених / незадоволених позовних вимог.

Такий підхід викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 та який є застосовним при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору у цій справі.

Тож сплачений позивачем судовий збір згідно із квитанцією від 17 лютого 2025 року № 15 підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (с. Костянтинівка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13010, РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене витягом з протоколу засідання комісії з розгляду документів, наданих військовозобов`язаними, що звільняють їх від мобілізації на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 13 лютого 2025 року № 7 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

08.01.26