Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №160/23591/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 рокуСправа №160/23591/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/23591/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/23591/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ військової частини НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 ) від 24.05.2025 №420 «Про завершення службового розслідування по факту нестачі військового медичного майна другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за втрату військового майна, а також стягнення з неї суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 252894,99 (двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні 99 коп.) з місячного грошового забезпечення сержанта ОСОБА_1 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, які стягнуті на підставі наказу від 24.05.2025 за №420.

Представником позивача в позовній заяві заявлялось клопотання про розподіл витрат на правову допомогу із зазначенням про надання додаткових доказів після ухвалення рішення у справі.

Після ухвалення рішення, 05.01.2026 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки судове рішення у справі №160/23591/25 прийнято в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі, також, здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм дає суду підставу зробити висновок про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До заяви представником позивача надано:

- копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги б/н від 17.05.2025;

- копію акту здачі-приймання наданих послуг від 01.01.2026;

- копію рахунку-фактури від 17.06.2025;

- ордер серії АІ №1925717 від 17.06.2025.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано до суду копію акту здачі-приймання наданих послуг від 01.01.2026, в якому визначено наступний перелік наданих адвокатом послуг:

- підготовка та направлення адвокатського запиту з метою отримання документів щодо проведеного службового розслідування відносно ОСОБА_1 – 2000 грн.;

- аналіз судової практики, відповіді на адвокатський запит, і як наслідок направлення в інтересах ОСОБА_1 адміністративного позову до Дніпровського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії із додатками – 9000 грн.;

- формування та направлення відповіді на відзив у справі № 160/23591/25 - 4 000 грн.;

- підготовка та направлення клопотання про зміну відповідача – 2000 грн.;

- аналіз кінцевого рішення у справі, підготовка та направлення заяви про видачу додаткового рішення у справі № 160/23591/25 – 3000 грн.

Судом встановлено, що надані представником позивача документи не містять інформації про витрачений адвокатом час на надані послуги та вартість кожної послуги з урахуванням витраченого часу.

Суд зазначає, що відшкодуванню судом підлягають послуги лише безпосередньо пов`язані з розглядом адміністративної справи.

Такі послуги, визначені в акті від 01.01.2026, як підготовка та направлення адвокатського запиту з метою отримання документів щодо проведеного службового розслідування відносно ОСОБА_1 – 2000 грн.; аналіз судової практики, відповіді на адвокатський запит - не підлягають відшкодуванню, оскільки не пов`язані з безпосереднім представництвом адвоката в суді, вказані послуги є складовою підготовки адвоката для розгляду справи, та надані в межах власної оплатної діяльності.

Така послуга, як аналіз кінцевого рішення у справі, підготовка та направлення заяви про видачу додаткового рішення у справі №160/23591/25 – 3000 грн, не підлягає відшкодуванню, оскільки наведені послуги надані після ухвалення рішення у справі та не стосуються суті спору, що підлягав розгляду судом.

Визначена сума витрат на правову допомогу в акті від 01.01.2026 має фіксований розмір гонорару, що свідчить про те, що вона не залежала від фактично наданих послуг та витраченого адвокатом часу в порушення п.п. 1-3 п. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Таким чином, представником позивача при підготовці заяви про розподіл судових витрат та складання акту 01.01.2026 не дотримано вимог п.п. 1-3 п. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, що зумовлює неможливість підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Крім того суд звертає увагу, що надані позивачем документи містять недостовірну інформацію щодо складової суми витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до копії рахунку-фактури від 17.06.2025 позивачем сплачено суму у розмірі 20000,00 грн.

Водночас відповідно до акту від 01.01.2026, до вказаної суми включені наступні послуги:

- формування та направлення відповіді на відзив у справі №160/23591/25 - 4000 грн.;

- підготовка та направлення клопотання про зміну відповідача – 2000 грн.;

- аналіз кінцевого рішення у справі, підготовка та направлення заяви про видачу додаткового рішення у справі №160/23591/25 – 3000 грн.

Станом на день оплати послуг адвоката 17.06.2025 адвокатом не вчинялись та не могли вчинятись дії за наведеними послугами, оскільки позовну заяву подано до суду лише 15.08.2025.

Вказане свідчить, що розмір витрат на правничу допомогу був визначений адвокатом 17.06.2025 у фіксованому розмірі та не залежав від фактично наданих послуг у справі, що не відповідає вимогам ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №160/23591/25 не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням незазначення адвокатом кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, суд не може встановити співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 241, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/23591/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський