Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №160/35078/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокуСправа № 160/35078/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – відповідач, державний виконавець), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗГІВР у Дніпропетровській області Романюком Р.О. від 28.11.2025 в межах ВП № 79405996 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №160/12771/25, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романюком Романом відкрито виконавче провадження ВП № 79405996 за виконавчим листом, виданим 20.10.2025 ДОАС у справі № 160/12771/25, та винесено постанови від 22.10.2025 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. За вказаним виконавчим провадженням ВП № 79405996 Східне міжрегіональне управління ДПС зобов`язано видалити з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дати про початок та про закінчення проведення документальної перевірки даних декларацій або уточнюючого розрахунку. На звернення Східного міжрегіонального управління ДПС із заявою (клопотанням) про відкладення (зупинення) проведення виконавчих дій у зв`язку з відсутністю у останнього такої технічної можливості та повноважень, державний виконавець виніс постанову від 28.11.2025 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 25.12.2025, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.12.2025 року від відповідача до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №79405996 та відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. У порушення вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не надано інформації про повне або часткове виконання рішення суду, не повідомлено про будь-які об`єктивні причини, що унеможливлюють його виконання, та не вжито жодних фактичних заходів на виконання судового акта у встановлений строк. Натомість боржник 12.11.2025 звернувся до відділу із заявою про відкладення проведення виконавчих дій, проте така заява є необгрунтованою, документально не підтвердженою і не містить жодної передбачених ст.ст. 32, 33 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для відкладення чи зупинення виконавчих дій. У зв`язку з цим державним виконавцем було надано вмотивовану відмову у її задоволенні. Також 18.11.2025 боржнику направлено вимогу зобов`язального характеру щодо надання належних та достовірних відомостей про вжиті заходи для виконання судового рішення, яка станом на момент складання цієї постанови боржником проігнорована, відповідь не надано, що свідчить про відсутність реального наміру боржника виконувати рішення суду та забезпечувати належну взаємодію з державним виконавцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №160/12771/25, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025, задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки:

- визнано протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.04.2025 року №82-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат";

- зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків видалити з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дати 26.05.2025 року у графі - “початок проведення документальної перевірки даних декларацій або уточнюючого розрахунку” та дати 13.06.2025 року у графі - “закінчення проведення документальної перевірки даних декларацій або уточнюючого розрахунку”.

На підставі заяви стягувача від 20.10.2025 та виконавчого листа на виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №160/12771/25, відповідно до вимог статей 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження», 22.10.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №79405996, про що винесено відповідну постанову та надано боржнику строк 10 днів для виконання рішення суду.

Східне МУ ДПС по роботі з ВПП направив до держаного виконавця заяву від 12.11.2025 №5414/5/32-00-05-09 про відкладения (зупинения) проведення виконавчих дій (у порядку статті 19, 32 та 33 Закону України Про виконавче провадження), мотивовану тим, що виконання судового рішення ускладнюється у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та відсутністю технічної можливості та повноважень для здійснення заходів для видалення з Реєстру дат початку та закінчення проведення перевірки. Також повідомив, що через вказані ускладення, Східним міжрегіональним управлінням ДПС до Державної податкової служби України направлено лист від 06.11.2025 № 5352/8/32-00-07-05 про необхідність надання методологічної та практичної допомоги у виконанні судового рішення у справі № 160/12771/25, а саме у здійсненні видалення з Реєстру щодо ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» у графах дат початку та закінчення проведення документальної перевірки даних декларацій або уточнюючого розрахунку. Станом на 11.11.2025 відповідь не отримано (не надходила). Після отримання інформації щодо можливого порядку (технічної можливості) виконання судового рішення у справі №160/12771/25 Східним міжрегіональним управлінням ДПС будуть здійснені відповідні заходи.

28.11.2025 державний виконавець виніс постанову про накладання штрафу на Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця, зобов`язав боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Також, у вказаній постанові державний виконавець, зокрема, зазначив, що 18.11.2025 боржнику направлено вимогу зобов`язального характеру щодо надання належних та достовірних відомостей про вжиті заходи для виконання судового рішення, яка станом на момент складання цієї постанови боржником проігнорована, відповідь не надано.

Суд зауважує, що позивач не оскаржує питання не отримання ним постанов та/або інших вимог державного виконавця у виконавчому провадженні №79405996.

Не погоджуючись з постановою про накладання штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця виконавчого провадження №79405996 від 28.11.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд доходить наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 1 частини 3, частини 4 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема:

- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

- роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Окремими пунктами частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню;

2) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3);

3) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14);

4) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за актами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (пункт 18);

5) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19);

6) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Частиною 4 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.

Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд також враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові від 07.11.2019 у справі №420/70/19, згідно з якою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22.10.2025 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень відкрив виконавче провадження ВП№79405996. Після розгляду письмових звернень позивача про відкладення (зупинення) проведення виконавчих дій, 18.11.2025 державним виконавцем складено вимогу виконавця №31113, згідно якої останній вимагав позивача надати вичерпну, об`єктивну та документально підтверджену інформацію щодо заходів, які вживаються Східним МУ ДПС по роботі з великими платниками податків. Така вимога державного виконавця не була виконана позивачем. Надалі, державний виконавець виніс постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн з попередженням про направлення до Державного бюро розслідувань повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Також слід зазначити, що Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №160/12771/25, як от роз`яснення, заміна способу виконання рішення суду тощо.

Суд враховує, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №160/12771/25, яким зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, набрало законної сили 10.09.2025. У зв`язку з невиконанням позивачем зазначеного рішення суду, за заявою стягувача, державний виконавець відкрив 22.10.2025 виконавче провадження ВП№79405996. Проте, позивач зробив запит про надання методологічної допомоги у виконанні судового рішення щодо видалення з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дати початоку та закінчення проведення документальної перевірки тільки 06.11.2025, що не може вважатися поважною причиною невиконання виконавчого документа.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем вжито всі можливі заходи щодо виконання рішення суду від 19.06.2025 у справі №160/12771/25, а також виконання вимоги державного виконавця від 18.11.2025 №31113 щодо надання відомостей про вжиття таких заходів.

З урахуванням встановлених судом обстави та доказів на їх підтвердження, суд вважає, що на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу у державного виконавця було достатні докази неналежного виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/12771/25.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, оскаржувана постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романюка Романа від 28.11.2025 в межах ВП № 79405996 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є правомірною, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. В той же час, і ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено протиправності прийняття державним виконавцем постанови від 28.11.2025 про накладання штрафу, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що за приписами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу незалежно від результатів розгляду справи по суті.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 24.12.2025 по 07.01.2026, рішення складено першого робочого дня - 08.01.2026.

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Сліпець