Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №160/26728/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокуСправа №160/26728/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 16 червня 2023 року про призупинення виплати сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16 червня 2023 року, як такому, що перебуває на лікуванні більше чотирьох місяців;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 16 червня 2023 року про призупинення виплати сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16 червня 2023 року, як такому, що перебуває на лікуванні більше чотирьох місяців;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16 червня 2023 року по 09 квітня 2025 року з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з липня 2022 року по 09 квітня 2025 року. Під час захисту Батьківщини, виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій, 16 лютого 2023 року отримав поранення. Був евакуйований до військового шпиталю та в подальшому проходив безперервно стаціонарне лікування у військово-медичних закладах і в закладах охорони здоров`я Полтавської та Сумської областей. 16 червня 2023 року пунктом 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №170 сержанту ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні командира частини і перебуває на лікуванні більше 4 місяців, призупинено на підставі п. 9 розділу І Порядку № 260 виплату грошового забезпечення. 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини за станом здоров`я, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Отже, з 16 червня 2023 року по 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 не виплачувалось грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, що на думку позивача, порушує його права і законні інтереси.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 15.10.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

13.10.2025 від відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому представник заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність відповідної медичної документації - висновку або довідки військово-лікарської комісії про отримання тяжкого поранення або калицтва, довідки про обставини отримання саме тяжкого поранення, або каліцтва.

13.10.2025 представником позивача до суду надана відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами відповідача та зауважує, що до позовної заяви додані всі виписки (витяги, довідки) про перебування в певні періоди позивача ОСОБА_1 у вказаних медичних закладах, тому є безпідставними твердження про недоведеність його безперервного перебування на стаціонарному лікуванні. Також представник акцентує, що про тяжкість отриманої травми внаслідок поранення свідчить також довідка військово-лікарської комісії Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» від 22.08.2024 № 219 про медичний огляд сержанта ОСОБА_1 , в якій чітко визначено, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370 травма відноситься до тяжких.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією з липня 2022 року по 09 квітня 2025 року у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.03.2023 №27/1538 ОСОБА_1 16 лютого 2023 року близько 00 години 30 хвилин під час виконання бойового завдання отримав поранення в результаті обстрілу з АГС та міномету М120 по позиціях підрозділу зі сторони збройних формувань російської федерації в районі населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області.

ОСОБА_1 отримав: ізольоване осколкове сліпе проникаюче діаментральне поранення в лівій тім`яній ділянці з пошкодженням обох тім`яних долей, заднього рогу лівого бічного шлуночка, наявністю множинних кісткових уламків та металевих осколків в лівій тім`яній долі, металевого осколку в правій тім`яній долі, субарахноїдальний крововилив, гематоцефалію, пневмоцефалію, субдуральну гематому в правій тім`яно- скроневій ділянці. Дірчастий перелом лівої тім`яної кістки з розповсюдженням ліній перелому по лівій тім`яній

АДРЕСА_1 отримане під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій. Причиною отримання поранення є ведення інтенсивних бойових дій в населеному пункті Новоселівське Сватівського району Луганської області. Не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тілесні ушкодження не спричинені собі навмисно. Підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 від «02» березня 2023 року №710.

Проходив стаціонарне лікування в наступних медичних закладах:

з 16.02.2023 по 27.02.2023 - Військово-медичний клінічний центр Північного регіону;

з 27.02.2023 по 21.03.2023 - КНП «Сумська обласна клінічна лікарня»;

з 21.03.2023 по 08.04.2023 - Військово-медичний клінічний центр Північного регіону;

з 08.04.2023 по 01.05.2023, з 01.05.2023 по 22.05.2023, з 22.05.2023 по 21.06.2023, з 22.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 11.07.2023, з 11.07.2023 по 27.07.2023, з 27.07.2023 по 04.08.2023, з 04.08.2023 по 25.08.2023, з 25.08.2023 по 19.09.2023, з 20.09.2023 по 04.10.2023, з 05.10.2023 по 26.10.2023, з 27.10.2023 по 14.11.2023, з 14.11.2023 по 24.06.2024, з 24.06.2024 по 07.11.2024, з 07.11.2024 по 28.11.2024, з 29.11.2024 по 19.12.2024, з 20.12.2024 по 13.01.2025, з 13.01.2025 по 14.02.2025, з 14.02.2024 по 11.03.2025, з 12.03.2025 по 08.04.2025 - КП «Полтавська обласна клінічна лікарня».

05 березня 2023 року, 05 червня 2023 року і 29 квітня 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 видав накази (з адміністративно-господарської діяльності) № 1272, № 3216, № 1589 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану», відповідно до яких сержанту ОСОБА_2 виплачувалось за період з 16 лютого по 15 червня 2023 року грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду, збільшену до 100.000 гривень.

16 червня 2023 року пунктом 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 170 сержанту ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні командира частини і перебуває на лікуванні більше 4 місяців, призупинено на підставі п. 9 розділу І Порядку № 260 виплату грошового забезпечення.

Згідно Свідоцтва про хворобу №258, 20 липня 2023 року госпітальна ВЛК терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_2 за направленням командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2023 № 23/3322 з метою визначення ступеню придатності до військової служби провела медичний огляд ОСОБА_1 та постановила діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: «Післятрепанаційний дефект кісток склепіння черепа загальною площею 101,3 смІ, заміщений сполучнотканинним рубцем, сторонні тіла (осколки) лівої потиличної долі після резекційної трепанації зліва та справа, видалення внутрішньомозкової гематоми, контузійних вогнищ, кісткових уламків, металевого осколка (16.02.2023) з приводу вогнепального осколкового проникаючого сліпого діаметрального черепно-мозкового поранення, субдуральної гематоми, переломів кісток основи черепа (16.02.2023). Наслідки ВЧМТ, забою головного мозку важкого ступеню (16.02.2023) у вигляді кістозної енцефаломаляції зліва, правобічного глибокого центрального геміпарезу, гемігіпестезії, сенсомоторної афазії, помірними когнітивними порушеннями. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року травма відноситься до тяжких.

Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо, на підставі ст. 75А, 2В графи ІІ Розкладу хвороб - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Має потребу в одному супроводжуючому.

Отже, як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби та, за результатом медичного огляду ВЛК, позивач не придатний до військової служби, про що складено Свідоцтво про хворобу №258, затвердженого головою військово-лікарняної комісії від 21.07.2023.

09 квітня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 106 військовослужбовця за призовом під час мобілізації сержанта ОСОБА_3 , колишнього старшого водія механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону, який знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09 квітня 2025 року № 102-РС з військової служби у відставку за статтею 26 частиною 4 пункту 2 підпункту «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 09 квітня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

11 березня 2024 року і повторно 16 грудня 2024 року та 25 грудня 2024 року через Міністерство оборони України адвокат позивача звертався на адресу військової частини НОМЕР_1 щодо поновлення прав і законних інтересів ОСОБА_1 на належне і достатнє грошове забезпечення. 24 грудня 2024 року і 02 січня 2025 року командуванням військової частини НОМЕР_1 за вих. № 0501/13/1 і № 0501/15/1/3 на заяви адвоката позивача надано відповіді щодо призупинена виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 з 16 червня 2023 року на підставі п. 9 розділу І Загальних положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо недоплати грошового забезпечення та додаткових винагород, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушених прав останнього.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Аналогічне положення викладено і в п. 1. ч. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правовою основою зазначеного обов`язку є Конституція України, Закони України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про оборону України», «Про збройні сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами п. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Пунктом 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі по тексту Порядок №260), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Пунктом 2 Розділу І Порядку №260, визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

З огляду на вказану норму, суд вважає необхідним зазначити, що позовні вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_1 у повному обсязі грошового забезпечення за час перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я за період 16 червня 2023 року по 09 квітня 2025 року, включають вимоги стосовно нарахування та виплати окрім основних видів грошового забезпечення, додаткових та одноразових, оскільки підвищення, надбавки, доплати, винагороди та премії - є складовими грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до абз.2 п.8 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується: - щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; - одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату.

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

У відповідності до абз.2, 3 п.9 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.

Згідно з положеннями пунктів 14 - 17 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Тобто, термін лікування 4 місяці є загальноприйнятим для усіх захворювань, за винятком тих, щодо яких законодавством України передбачений більш тривалий строк перебування на лікуванні.

Виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року справа № 520/16191/23.

При цьому, питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано Розділом XXVIII Порядку № 260.

Пункт 1 розділу XXVIII Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

За пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України. (пункт 6 розділу XXVIII Порядку №260).

Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення. (пункт 7 розділу XXVIII Порядку №260).

Отже, саме Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року справа № 640/2358/20.

За п. 259 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров`я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини – начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв`язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками – продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.

Згідно ст. 116 Положення № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: … 10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби – до звільнення з військової служби; … 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення; … Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 – 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників). Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.

Відповідно до 6.14. розділу 6 «Медичний огляд військовослужбовців» Положення № 402, загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров`я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз – 12 місяців. Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу.

Згідно п. 6.35 Положення № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин – у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань – повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року справа № 520/16191/23.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 16.02.2023 позивача було евакуйовано на ношах у важкому стані та направлено на лікування, лікування не припинялося. ОСОБА_1 виплачувалось грошове забезпечення за період з 16 лютого по 15 червня 2023 року, у тому числі додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн.

20 липня 2023 року госпітальною ВЛК терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_2 , за направленням командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2023 № 23/3322, було проведено медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби ОСОБА_1 , за результатами якого травма відноситься до тяжких, поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, а позивача визнано непридатним до військової служби, про що 21.07.2023 складно Свідоцтво про хворобу №258.

Суд зазначає, що норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000,00 грн винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року по справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 по справі № 380/20587/23.

Так, обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копіями первинної медичної документації, виписками з медичної карти стаціонарного хворого.

Чинне законодавство пов`язує можливість отримання збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини.

Таким чином, висновки військової частини щодо не підтвердження безперервного лікування позивачем та про відсутність висновку ВЛК є необґрунтованим, з огляду, зокрема, на Свідоцтво про хворобу ВЛК №258, надану за направленням командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2023 № 23/3322, що у розумінні Положення №402 є Постановою ВЛК.

Отже, позивач перебував на лікуванні за висновками військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у період з 16 червня 2023 року по 09 квітня 2025 року.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для припинення нарахування грошового забезпечення позивачу у повному обсязі після закінчення 4-х місяців його перебування на лікуванні.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 16 червня 2023 року про призупинення виплати сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16 червня 2023 року, як такому, що перебуває на лікуванні більше чотирьох місяців; та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16 червня 2023 року по 09 квітня 2025 року з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтованими, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 170 від 16 червня 2023 року про призупинення виплати сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16 червня 2023 року, як такому, що перебуває на лікуванні більше чотирьох місяців.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16 червня 2023 року по 09 квітня 2025 року з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець