Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №640/7152/19 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 січня 2026 р. Справа № 640/7152/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA100210/2019/000074/2 від 03.04.2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №640/7152/19 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Свентуху В.М.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №640/7152/19 прийнято до провадження. Даною ухвалою також:

- запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог;

- запропоновано учасникам справи надати додаткові пояснення по суті заявлених вимог чи заперечень щодо обставин, які стосуються предмету даного спору та які виникли за період розгляду даної справи;

- зобов`язано учасників справи, у разі зміни фактичних обставин у даній справі, вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке.

Представником відповідача подано заяву в якій вказано про необхідність заміни відповідача по справі, а саме Київську міську митницю ДФС України на Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду допущено заміну відповідача Київської міської митниці ДФС України, правонаступником - Київською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

На адресу суду надійшло клопотання, в якому вказано, що разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином засвідчені переклади на державну мову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

28 березня 2019 року до відділу митного оформлення було подано митну декларацію №UA100210/2019/541769 з метою здійснення митного оформлення товару - автомобіля Ford Fusion, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товарів, позивачем подано документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:

- відсутні банківські платіжні документи (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

- документ купівлі продажу не містить нотаріальних відміток (нотаріально не засвідчено).

Зважаючи на це, відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості UA100210/2019/000074/2 від 03.04.2019 року.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції чинній на час прийняття спірного рішення), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

У змісті відзиву на позовну заяву зазначено, що декларантом не було надано банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару, що підтверджується відомостями, наведеними у графі 44 митної декларації.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

З огляду на те, що транспортний засіб був придбаний за межами митної території України, на момент подання документів для здійснення митного оформлення до митного органу декларант зобов`язаний був подати банківські платіжні документи.

Проте такі документи митному органу надані не були.

Крім того вказано, що декларантом не подано страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування товару, що передбачено пунктом 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Також не були подані транспортні (перевізні) документи та документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, як того вимагає пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Поданий документ, що підтверджує купівлю-продаж товару, не містить нотаріальних посвідчувальних відміток та не був нотаріально засвідчений.

Декларанта було повідомлено про необхідність забезпечення перекладу документів, поданих до митного оформлення, відповідно до статті 254 Митного кодексу України, однак декларантом не забезпечено переклад таких документів українською мовою.

Враховуючи те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару; інформацію з зовнішніх джерел мережі Інтернет.

Однак, декларантом не було надано додаткових документів.

Відповідач зазначає, що за результатами опрацювання документів, поданих до митного оформлення, встановлено їх неповноту та невідповідність вимогам Митного кодексу України, що унеможливило перевірку правильності визначення заявленої митної вартості товару.

Зокрема, до митного оформлення не було подано декларацію країни відправлення, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засобу, а також страхові документи та документи, які містять відомості про вартість страхування.

Відсутніми є й транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення транспортного засобу до митної території України, у зв`язку з чим відповідні витрати не були включені до митної вартості товару, як того вимагають положення статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, до митного оформлення не подано документів, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг, передбачених нормативними актами Міністерства фінансів України, а також документів, які б дозволяли ідентифікувати фактичного власника транспортного засобу на момент його відчуження.

Поданий договір купівлі-продажу автомобіля від 22 березня 2019 року не узгоджується з відомостями реєстраційних документів, оскільки продавець, зазначений у договорі, не підтверджений відповідним технічним паспортом, тоді як надані реєстраційні документи містять дані про іншого власника.

Окрім цього, договір купівлі-продажу не містить відомостей про пробіг транспортного засобу, а надані витяги з інформаційного ресурсу SCHWAKENET містять суперечливі відомості щодо дати виготовлення та першої реєстрації автомобіля, що не дозволяє однозначно ідентифікувати технічні характеристики транспортного засобу та підтвердити заявлену митну вартість.

Також, у наданому витязі в графі Getriebeart (тип коробки передач) зазначено "5-Gang autom." (п`ятиступенева автоматична коробка передач), тоді як відповідно до технічного листа виробника щодо характеристик автомобіля, поданого позивачем, а також акта митного огляду № 205010/2018/416202, транспортний засіб оснащений механічною коробкою передач.

З огляду на викладене, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, зазначених у наданому витязі, оскільки такі відомості не відповідають фактичним технічним характеристикам транспортного засобу та мають ознаки спотворення.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та проаналізувавши доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, суд доходить висновку, що позиція митного органу є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам Митного кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем під час митного оформлення не було подано належних та достатніх документів, які підтверджують заявлену митну вартість транспортного засобу, зокрема банківських платіжних документів, страхових документів, транспортних (перевізних) документів, документів щодо вартості перевезення, а також інших документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості митним органом правомірно було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, однак такі документи декларантом подані не були.

Крім того, суд звертає увагу на виявлені митним органом розбіжності та суперечності у поданих позивачем документах, зокрема щодо ідентифікації власника транспортного засобу, його технічних характеристик, пробігу, дати виготовлення та першої реєстрації, а також типу коробки передач.

Зазначені обставини об`єктивно унеможливлювали перевірку достовірності заявленої митної вартості за основним методом її визначення.

Позивачем під час розгляду справи не спростовано наведених відповідачем обставин, не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували правильність визначення митної вартості або спростовували встановлені митним органом порушення.

Також суду не подано доказів усунення виявлених недоліків або подання витребуваних додаткових документів у передбачений законом строк.

За таких обставин суд погоджується з доводами митного органу про наявність підстав для сумніву у достовірності заявленої митної вартості товару та приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийняте у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, визначені Митним кодексом України, а підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Суддя Свентух Віталій Михайлович