Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №120/10445/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 січня 2026 р. Справа № 120/10445/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю пункту 1.30 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №55 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення суворої догани начальнику зв`язку - начальнику групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_1 .

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач був зобов`язаний знати стан справ по службі зв`язку військової частини НОМЕР_2 та вживати необхідних заходів, щодо усунення виявлених недоліків та порушень у питаннях ведення обліку військового майна, документального оформлення його руху у військовій частині, виявлених за результатами інвентаризацій, а своєчасно відпрацьовувати матеріали для списання майна за єдиними актами, як начальник зв`язку – начальник групи зв`язку та інформаційних систем штабу військової частини НОМЕР_2 .

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ, як і акт службового розслідування не містять жодної інформації щодо обставин вчинених правопорушень.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 07.02.2022 року по теперішній час безперервно проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10.05.2023 №130 позивача призначено на посаду начальника зв`язку – начальника групи зв`язку та інформаційних систем штабу військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №91 призначено службове розслідування за фактами виявлених розбіжностей, нестач та неприйнятих рішень командиром військової частини НОМЕР_3 викладених в актах №1 роботи комісії з прийняття і здавання посади командира військової частини НОМЕР_3 , №2 про прийняття і здавання озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки закріпленої за військовою НОМЕР_4 , №3 прийняття і здавання військового та фінансового господарства військової частини НОМЕР_3 , проведення якого доручено комісії з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

За результатами службового розслідування комісією військової частини НОМЕР_1 складено акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №13635, в якому запропоновано оголосити сувору догану позивачу - начальнику групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 03.07.2025 №55 «Про результати службового розслідування», яким наказав притягнути до дисциплінарної відповідальності:

пункт 1.30. За порушення статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 11, 16, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року № 300, пункту 6 розділу VІІ Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, та за неналежне виконання службових обов`язків начальнику зв`язку - начальнику групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголосити "сувору догану".

На переконання позивача, дії відповідача у частині повноти та об`єктивності проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , зазначені в акті службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №13635, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №55 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності з накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани – протиправні, а тому просять суд скасувати пункт 1.30 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №55.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про збройні Сили України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 23.05.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону №2232-XII).

Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (стаття 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту ЗСУ застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

За статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.

Саме з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

За змістом пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

У ході розгляду справи судом встановлено, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана" за порушення вимог статтей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 3.1.9 наказу Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України".

Так, статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Згідно із статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Суд звертає увагу, що зазначені норми в оскаржуваному наказі визначають загальні правила поведінки військовослужбовця та не вказують на жодне конкретне порушення позивачем службової дисципліни, з огляду на що, допущено не дотримання вимог статті 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

При цьому, суд зауважує, що враховуючи наявність досить широкого кола обов`язків, покладених на військовослужбовця статутами, при накладенні на нього дисциплінарного стягнення необхідно конкретизувати, які саме вимоги нормативно-правових актів порушено, як це передбачено пунктом 3 розділу V Порядку № 608.

Тобто, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі №320/1646/19.

Норми, які на думку відповідача, порушені позивачем містять загальні визначення з значним переліком обов`язків та принципів, яких має дотримуватися військовослужбовець.

Відповідачем ні в акті службового розслідування, а ні в оскаржуваному наказі не конкретизовані протиправні дії позивача щодо кожного порушення зазначених статей, що свідчить про формальний підхід командира при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає обґрунтованими твердження позивача, що із зазначеними в акті службового розслідування №13635 обставинами та підставами притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не можна погодитись, оскільки вони в повній мірі не конкретизують та не зазначають при проведенні службового розслідування за фактом несвоєчасного відпрацювання матеріалів для списання майна за єдиними актами, які саме порушення та яких конкретних норм допустив позивач.

Крім того, згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що перед ОСОБА_1 було поставлено питання щодо надання інформації, які пояснюють причини виникнення нестачі, у відповідь на яке позивач повідомив, що сума нестачі 4045630,49 грн. - це засоби зв`язку втрачені під час виконання завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. За вказаними подіями втрати (знищення) військового майна служби зв`язку військової частини НОМЕР_2 військовою частиною НОМЕР_2 готуються Єдині акти списання військового майна.

Комісією військової частини НОМЕР_1 пояснення щодо виконання службових обов`язків, проведення списання військового майна, інших питань, які стосуються проведення службового розслідування у ОСОБА_1 не відбирались.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

- дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

- виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

- розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Однак в порушення даних норм, з матеріалів справи взагалі не вбачається, що позивач був повідомлений про проведення службового розслідування відносно нього, а відтак він був позбавлений усіх основоположних прав, передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608.

В межах проведення службового розслідування встановлені відповідні порушення посадовими особами військової частини НОМЕР_2 :

списання нестачі майна зв`язку, що виникла в наслідок втрати майна зв`язку під час виконання завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, не здійснено у визначені строки відповідно до відповідно до розділу 1, пункту 7 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом МОУ №81 від 29.03.2021 (зі змінами).

Порядок списання військового майна визначений Порядком списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 29.03.2021 року №81 (далі - Порядок № 81).

Відповідно до пункту 6 Розділу VII Порядку №81, списання військового майна, закріпленого за військовими частинами, що належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, втраченого (знищеного, зруйнованого) внаслідок воєнних (бойових) дій, проводиться за єдиними актами списання військового майна (додаток 26), а будівель (споруд), об`єктів незавершеного будівництва - за єдиними актами списання будівель (споруд), об`єктів незавершеного будівництва (додаток 27) командувачами відповідних видів, окремих родів військ (сил), оперативних командувань, повітряних командувань Збройних Сил України незалежно від вартості такого майна та номенклатури служб забезпечення.

Списання військового майна, закріпленого за військовими частинами Головного управління розвідки Міністерства оборони України та Держспецтрансслужби, втраченого (знищеного, зруйнованого) внаслідок воєнних (бойових) дій, проводиться за єдиними актами списання незалежно від вартості такого майна та номенклатури служб забезпечення начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України та Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту відповідно.

Єдиний акт списання готується комісією із списання військового майна за участі відповідних начальників служб забезпечення військової частини (згідно з номенклатурою військового майна, яке пропонується до списання) та затверджується командувачем виду (окремого роду військ (сил), оперативного командування, повітряного командування) Збройних Сил України, начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Головою Адміністрації Держспецтрансслужби. До єдиного акта списання включається військове майно, яке було втрачене (знищене, зруйноване) під час однієї події, незалежно від його належності до різних служб забезпечення, з обов`язковим внесенням втрат до книги обліку втрат та книги обліку нестач військового майна.

У разі втрати (знищення, руйнування) військового майна внаслідок воєнних (бойових) дій у військовій частині, яка не має особового рахунка у відповідній службі забезпечення органу військового управління, не є розпорядником бюджетних коштів та не веде бухгалтерський облік відповідно до законодавства, єдиний акт списання готується комісією із списання військового майна у такій військовій частині та надсилається до військової частини, у бухгалтерському обліку якої відображається військове майно, що підлягає списанню. Командир цієї військової частини у п`ятиденний строк з дня отримання єдиного акта списання звіряє правильність внесених до єдиного акта списання відомостей стосовно облікових даних військового майна, що підлягає списанню, та надсилає його за підпорядкованістю посадовій особі, яка має право затверджувати єдині акти списання, супровідним листом, у якому зазначається інформація про відображення такого військового майна у бухгалтерському обліку військової частини.

Єдиний акт списання затверджується у двох примірниках, підпис посадової особи завіряється гербовою печаткою військової частини. Один примірник разом з документами, що стали підставою для його затвердження, зберігається у справах військової частини (служби забезпечення), посадова особа якої затвердила цей акт. Інший примірник направляється у військову частину, в якій сталася втрата. До відповідних служб забезпечення у триденний строк від дня затвердження єдиного акта списання направляються його завірені копії.

Судом з`ясовано, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.03.2025 року №239 призначено комісію із списання військового майна (крім стрілецької зброї) втраченого (знищеного) внаслідок воєнних (бойових) дій за єдиними актами списання військового майна, до складу якої позивач не входить.

Саме вказана комісія, відповідно до Порядку №81 опрацьовує та направляє до військової частини НОМЕР_3 матеріали для списання майна, а тому твердження військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного відпрацювання позивачем матеріалів для списання майна за єдиними актами є необґрунтованими.

Всі необхідні документи для списання втраченого в ході бойових дій військового майна своєчасно відпрацьовано та передано позивачем комісії для списання, що підтверджується інвентаризаційними описами необоротних та оборотних активів від 16.06.2025 року (том 1 а.с.43-47) та рапортом ТВО начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 (том 1 а.с. 49).

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2000 р. №748 затверджено Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах (далі - Положення №748) яким передбачено:

- метою проведення інвентаризації є встановлення фактичної наявності військового майна, його якісного стану (категорійності) і комплектності, виявлення обсягів нестачі, надлишку та надлишкового військового майна, а також відображення результатів інвентаризації в інвентаризаційних описах або відомостях наявності та якісного стану майна (далі інвентаризаційний опис) ( пункт 3 Положення №748);

- інвентаризація військового майна у військовій частині проводиться як планова, так і позапланова - у разі перевірки результатів господарської діяльності і документальної ревізії та в інших випадках, коли необхідно встановити наявність військового майна. Інвентаризація проводиться за наказами (розпорядженнями) командира (начальника) військової частини, вищестоящих командирів (начальників), а також за рішенням органу досудового розслідування, прокурора або суду (пункт 4 Положення №748);

- позапланова інвентаризація військового майна проводиться обов`язково у разі, зокрема, установлення фактів зловживань службовим порушень, крадіжок або зіпсування майна, а також за становищем, інших службових рішенням органу досудового розслідування, прокурора або суду ( пункту 7 Положення №748);

- результати інвентаризації оформляються актом, до якого додаються інвентаризаційні описи і який підписується головою і членами інвентаризаційної комісії, а також у порядку ознайомлення командирами (начальниками) відповідних служб. Акт разом з інвентаризаційними описами, оригіналами облікових документів та письмовими поясненнями, одержаними від матеріально відповідальних осіб, щодо виявлених надлишків і нестач військового майна, висновками та пропозиціями інвентаризаційної комісії подається на затвердження командиру (начальнику) військової частини ( пункт 29 Положення №748);

- у разі виявлення за результатами інвентаризації надлишку або нестачі військового майна командир (начальник) військової частини призначає розслідування з метою встановлення причин їх виникнення, розміру заподіяної шкоди та винних осіб. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб установлено в ході інвентаризації (пункт 30 Положення №748);

- відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи (пункт 31 Положення №748);

- рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування. Заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством (пункт 32 Положення №748);

- командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику) ( пункт 34 Положення №748).

Суд зазначає, що за нормами вищевказаного Положення №748 відповідальність за організацію інвентаризації військового майна несе командир (начальник) військової частини, який повинен створити належні умови для її проведення у стислі терміни, визначити об`єкти (крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим) і терміни проведення інвентаризації, зокрема, у разі приймання (здачі) посади матеріально відповідальними особами (п.п.5, 7 цього Положення).

В свою чергу, причиною та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення зазначено особисту недисциплінованість військовослужбовця.

Разом з цим, ані матеріали службового розслідування, ані оскаржуваний наказ не містить належних висновків щодо доведеності вчинення дій, допущення бездіяльності, що призвело до заподіяння саме позивачем такої шкоди та внаслідок вчинення саме ним відповідних протиправних дій.

Отже, відповідачем не доведено та необґрунтовано сам факт допущення позивачем дисциплінарного проступку.

При цьому, додана до матеріалів справи службова характеристика ОСОБА_1 свідчить про те, що відгуки командування про виконання обов`язків - виключно позитивні. Порушень військової дисципліни за час проходження служби не має. До відповідальності не притягувався. У службових перевірках діяв відкрито та надавав повну інформацію.

При обранні виду стягнення відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до позивача покарання у вигляді суворої догани, а не більш м`якого виду покарання, а також не встановлено пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, що в свою чергу порушує вимоги пункту 1 розділу IV Порядку №608, згідно з яким особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Крім того, відповідно до пункту 7 розділу І Порядку №81, військове майно незалежно від його призначення, джерел надходження та способів придбання у разі втрат (нестач), крадіжок, знищення, пошкоджень та стихійного лиха, псування та передчасного виведення з ладу матеріальних засобів (крім речового майна, яке набуло непридатного стану через інтенсивну експлуатацію у військових частинах (підрозділах), які безпосередньо беруть участь у воєнних (бойових) діях, антитерористичних операціях, операції Об`єднаних сил, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки), а також нестач, що утворилися в межах норм природних втрат, списується з регістрів обліку на підставі наказу командира (начальника) військової частини (яка має особовий рахунок у відповідній службі забезпечення органу військового управління, є розпорядником бюджетних коштів та веде бухгалтерський облік відповідно до законодавства) і затвердженого ним акта якісного (технічного) стану або акта списання з обов`язковим внесенням втрат (нестач) до книги обліку втрат та книги обліку нестач військового майна.

Командири (начальники) військових частин у місячний строк подають до служб забезпечення органів військового управління комплект документів (акт якісного (технічного) стану або акт списання, витяг з наказу командира (начальника) військової частини із зазначенням розмірів заподіяної шкоди, витяги з книги обліку втрат військового майна, книги обліку нестач військового майна щодо внесення змін в облік військової частини).

Отже, організація списання військового майна покладається на відповідних командирів (начальників) військових частин, що регулюється пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №81.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням вищенаведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №55 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, тому відповідач необґрунтовано притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності.

В свою чергу, з наявних у справі доказів не убачається причинно-наслідковий зв`язок дій/бездіяльності позивача та заподіяної охоронюваним законом інтересам шкоди.

У постанові від 20.03.2019 року у справі №918/203/18 Верховний Суд констатував, що причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку очевидним є факт наявності суто припущення у висновках службового розслідування, а отже з огляду на наведені обставини, не вбачається причинного зв`язку між протиправною поведінкою, зокрема, позивача та завданою шкодою, оскільки матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача державі завдано збитки, у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків щодо несвоєчасного списання нестачі майна зв`язку.

Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

Суд вважає за необхідне наголосити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб`єкт, суб`єктивну сторону, об`єкт і об`єктивну сторону.

Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Однак акт службового розслідування не містить належного викладу та опису вчиненого позивачем дисциплінарного проступку.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованості накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді "сувора догана" за порушення статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 3.1.9 наказу Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", пункту 6 розділу VІІ Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, у зв`язку із чим пункт 1.30 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 року №55 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення суворої догани начальнику зв`язку - начальнику групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.30 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.07.2025 року №55 "Про результати службового розслідування" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення суворої догани начальнику зв`язку - начальнику групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя Свентух Віталій Михайлович