Рішення від 30 листопада 2025 р. у справі №495/6328/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 рокуСправа № 495/6328/25

Номер провадження 2-а/495/78/2025

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Білгороді-Дністровському адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень: постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

18.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень: постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 травня 2025 року було виписано постанову №2320 ІНФОРМАЦІЯ_2 за підписом начальника ТЦК полковника ОСОБА_2 .

Підставою ухвалення постанови, за її змістом, стала та обставина, що на думку автора постанови, позивач не прибув 09.05.2025 р. за викликом по повістці N?3242644 від 21.04.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив про причину неявки. За наслідками вказаного правопорушення, як вважає автор оскаржуваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З даною постановою він категорично не згодний, вважаю її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Основні аргументи правової позиції позивача:

1) Відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки не існує об?єктивних доказів вручення позивачу повістки, в тому числі й з урахуванням практики ВС.

2) Постанова складена неповноваженим суб?єктом владних повноважень: повістка, як слідує з тексту постанови, виписувалась ІНФОРМАЦІЯ_4 , за якою позивач мав прибути саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але постанову несподівано ухвалює ІНФОРМАЦІЯ_5 .

3) Постанова ухвалена з порушенням вимог ст. 276 КУпАП (розгляд справи відбувся за місцем розгляду всупереч закону).

4) Відсутність повідомлення позивача та дату та час розгляду справи, що призвело до порушення його прав, зокрема, визначені ст. 268 КУпАП

Так позивач звертає увагу суду, що під час ухвалення оскаржуваної постарови не були з?ясовані всі обставини щодо направлення повістки, належності способу оповіщення про явку до ТЦК, поважності причин неявки за викликом; жодні докази на підтвердження скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в постанові не зазначено та до постанови не додано. Отже, дії автора протоколу щодо винесення оскаржуваної постанови є протиправними.

Привертає увагу, що на адресу місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 , а також на електронну адресу жодних повідомлень або повісток про виклик до ТЦК не надходило, на номер мобільного телефону йому ніхто не телефонував і не запрошував до ТЦК, про необхідність явки до ТЦК він дізнався лише, 19 травня 2025 року, коли його зупинили на вулиці працівники ТЦК та він одразу направився до ТЦК та наразі вже проходить службу в ЗСУ та є військовослужбовцем.

Такими чином, вважає, що невручення повістки особисто призовнику та відсутності доказів такого вручення є підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судова практика вказує, що належно врученою є лише повістка, яка вручена особисто військовозобов?язаному і він поставив підпис про її отримання, як вбачається з правового висновку, викладеного у Постановах Верховного Суду: від 14.12.2021 року у справі №761/8429/16-к та від 28.01.2020 року у справі №759/5435/16-к.

Також відзначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не є уповноваженим органом на складання протоколу.

Так, повістка оформлена ІНФОРМАЦІЯ_4 , виклик здійснювався саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач зареєстрований у м. Білгород-Дністровський та обліковується у ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому саме ІНФОРМАЦІЯ_4 мав складати відповідну постанову.

На підтвердження даної тези, послається на ст. 276 КУпАП, яка має назву «Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення»: Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.

Оскільки вчинення правопорушення (на думку автора протоколу) відбулось у м. Білгород-Дністровський, обліковується позивач ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлення (нез?явлення у визначений час до РТЦК) відбулось у ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому й розгляд адміністративної справи з послідуючим ухваленням постанови мала відбутись саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Складання постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 є порушенням вимог КУПАП щодо суб?єкта, який має розглядати справу та ухвалювати постанову.

Крім того, відзначає, що автором протоколу грубо порушено вимоги статей 278, 279 КУпАП, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення не надав ОСОБА_1 можливість скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та такі права та обов`язки ОСОБА_1 не роз?яснювалися, в тому числі й право на правничу допомогу, взагалі не міститься в постанові про те, чи повідомлявся він на розгляд справи. Під час ухвалення постанови не були з?ясовані всі обставини щодо направлення повістки, належності способу оповіщення про явку до ТЦК, поважності причин неявки за викликом; жодні докази на підтвердження скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в постанові не зазначено та до постанови не додано.

Цікаво, що постанова містить посилання, що ОСОБА_1 надав заяву про визнання вини 19 травня 2025 року. Проте, нікого не бентежить той факт, що ОСОБА_1 19 травня 2025 року дістався до РТЦК та з 20.05.2025 вже прийняв присягу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою.

Фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КлАП, стало його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, так зазначено у повістці.

ОСОБА_1 заперечує сам факт отримання повістки. Будь-яких даних, що ОСОБА_1 було проінформовано за наявним номером телефону про надходження повістки оскаржувана постанова не містить.

На обов?язок доведення саме відповідачем як суб?єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа N?537/4012/16-a), від 08.11.2018 року (справа N? 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа N? 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа N? 524/7184/16-а).

У постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов?язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об?єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що не відповідає наведеним вище вимогам.

Оскаржувану постанову він не отримував, про її існування дізнався через повідомлення у мобільному додатку «ДІЯ» в розділі «виконавчі провадження».

Відтак просить поновити строк для оскарження постанови від 19.05.2025 №2320 ІНФОРМАЦІЯ_1 і оскаржувану постанову скасувати.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак надали заяву згідно якої просили справу розглянути за їхньої відсутності, позов підтримали та просили задовольнити.

1.2.Позиція відповідача.

Представник відповідача відзиву на позов не надав.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

2. Рух справи у суді.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каланжова Владислава Івановича про витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень: постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 надати суду докази вручення/направлення ОСОБА_1 повістки № 3242644 від 21.04.2025 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.05.2925 та інформацію чи перебував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 21.04.2025.

26.08.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 19.08.2025.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неприбуттям сторін у судове засідання сторін на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

3. Встановлені судом обставини справи, норми права, які застосував суд.

Судом встановлено, що 19 травня 2025 року було виписано постанову №2320 ІНФОРМАЦІЯ_2 за підписом начальника ТЦК полковника ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-3 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

З постанови від 19.05.2025 №2320, вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не прибув 09.05.2025 за викликом по повістці N?3242644 від 21.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 . Про причини та підстави неявки за викликом по повістці ІНФОРМАЦІЯ_11 не повідомив.

Своїми діями, які полягали у неприбутті за повісткою, ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N? 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Із довідки виданої командиром В/Ч НОМЕР_1 від 27.05.2025 №6781 вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у В/Ч НОМЕР_1 з 20.05.2025.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Перш ніж визначитись з суттю позовних вимог, слід надати оцінку поважності пропуску строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

У відповідності до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно рішення Європейського Суду у справі Bellet v. France, суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення його до відповідальності, доказів надіслання йому оскаржуваної постанови матеріали справи не містять, про наявність постанови дізнався лише 13.08.2025, тобто з дотриманням десятиденного строку з моменту коли отримав копії відповідної постанови, тож суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з відповідним позовом пропущений з поважних причин, а отже підлягає поновленню, у зв`язку з неможливістю порушення права особи на доступ до суду.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанов про адміністративне правопорушення.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно достатті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зістатті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зістатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

В силу дії норми статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і застаттею 210 КУпАП.

Щодо покликання позивача на те, що оскаржувана постанова ухвалена неповноваженим суб?єктом владних повноважень та з порушенням вимог ст. 276 КУпАП.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.

В оскаржуваній постанові зазначено: "місцем виявлення адміністративного правопорушення громадянином ОСОБА_1 є адміністративно-територіальні межі Деснянського району м. Києва, на які поширюється юрисдикція ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Відтак судом не встановлено порушень вимог ст. 276 КУпАП, оскільки постанову винесено органом за місцем виявлення адміністративного правопорушення, що відповідає ч. 5 цієї статті і, відповідно, повноважним органом - ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Щодо твердження позивача про те, що відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки не існує об?єктивних доказів вручення позивачу повістки.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

З 19.05.2024 в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» діють положення ч. 10 ст. 1, якими визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (п. 1); прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів (п. 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (п. 5).

Відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Як вбачається із листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.08.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 перебував на військовому обліку військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 (з обліку призовників) з 25.04.2024 року по 19.05.2025. З 13.05.2024 ОСОБА_1 систематично перебував у розшуку у зв?язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову на військову службу під час мобілізації. 22.06.2025 під час бойових дій, внаслідок потрапляння безпілотного боєприпасу РФ по будівлі ІНФОРМАЦІЯ_13 за адресою: АДРЕСА_1 було знищено майно та документи, які там знаходились, що підтверджується Актом про пожежу Білгород-Дністровського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області від 22.06.2025 року (вхідний N? 10655 від 25.06.2025 року). Отже, докази направлення повістки, засобами поштового зв?язку, на адресу ОСОБА_1 знищено пожежою. Тому сталося зміна юридичної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: АДРЕСА_2 . Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів ОСОБА_1 з 19.05.2025 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_14 . З 20.05.2025 року призваний на військову службу по мобілізації.

Крім того, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, сама оскаржувана постанова не містить детального опису обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, як вбачається зі змісту спірної постанови, громадянин ОСОБА_1 не прибув 09.05.2025 за викликом по повістці N?3242644 від 21.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 . Про причини та підстави неявки за викликом по повістці ІНФОРМАЦІЯ_11 не повідомив. Однак начальником ІНФОРМАЦІЯ_15 не конкретизовано про який саме виклик (повістку) йдеться в оскаржуваній постанові.

Також в оспорюваному рішенні суб`єкта владних повноважень не зазначено, чи позивач належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 д, що позбавляє його можливості належного захисту, оскільки він не має чіткого розуміння суті звинувачення.

Таким чином, суд вважає підставним покликання позивача на те, що відсутні беззаперечні докази того, що відповідна повістка вручалася ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №337/3389/16-а.

Суд позбавлений можливості встановити наявність у діянні ОСОБА_1 , кваліфікованому за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, складу адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду цієї справи відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові. Крім того, відповідачем не подано будь-яких заперечень або доказів, які могли б спростувати наведені у позовній заяві доводи представника позивача щодо неналежного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 . Натомість позивач заперечує факт належного оповіщення його про такий виклик.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зістаттею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно достатті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Водночас, за приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 19 травня 2025 №2320, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_16 полковником ОСОБА_3 , за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити строк на оскарження постанови №2320 від 19.05.2025 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень: постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову №2320 від 19.05.2025 про адміністративне правопорушення у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: Каланжов Владислав Іванович, адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_17 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя Ірина БРАТКІВ