Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №736/707/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/707/25

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/226/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем – Піцан В.М.,

учасники справи: боржник – ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження – приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року (місце ухвалення – м. Корюківка) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., в якій просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. з приводу незаконного заволодіння, привласнення чи розтрати 3304,00 грн його коштів та зобов`язати приватного виконавця Приходька Ю.М. повернути на рахунок НОМЕР_1 в Ощадбанку, привласнені ним 3304,00 грн.

Ухвалою Корюківського районного суду від 19.06.2025 скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., залишена без розгляду.

Ухвала обґрунтована тим, що після надання сторонами виконавчого провадження своїх заперечень, ОСОБА_1 подана уточнена скарга на протиправні дії приватного виконавця з викладом інших вимог, проте всупереч вимогам ч.4 ст. 448 ЦПК України скаржником не надано доказів направлення копій скарги іншим учасникам справи, отже суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 5 ст. 448 ЦПК України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив:

визнати підстави для відводу судді Корюківського районного суду Чернігівської області Кутового Ю.С. від слухання у справі № 736/707/25 обгрунтованими; скасувати ухвалу Корюківського районного суду від 19.06.2025; ухвалити нове рішення, яким визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. з приводу стягнення 3304,00 грн його коштів з, відповідно до законодавства України визначеного, та, окрім того, єдиного пенсійного рахунку, протиправними;

стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. 5000,00 грн витрат на правову допомогу при поданні скарги до суду першої інстанції та 5000,00 грн витрат на правову допомогу при поданні апеляційної скарги на ухвалу Корюківського районного суду від 19.06.2025 до Чернігівського апеляційного суду.

За доводами скарги, ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в порушення положень ст. 450 ЦПК України скарга була розглянута з порушенням строків і суб`єктом оскарження в якій є приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М., а не Приходько Ю.М.

Заявник вважає необгрунтованими посилання судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на положення ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки положення цієї статті регулюють вимоги до виконавчого документа, а також вважає безпідставними посилання суду на положення ч. 5 ст. 448 ЦПК України про залишенні без розгляду його скарги, оскільки подана ним 28.03.2025 первісна скарга була прийнята судом на підставі ухвали від 07.04.2025, у зв`язку з чим судді Корюківського районного суду ним були заявлені відводи.

Як стверджує заявник, всупереч положенням ст. 128 ЦПК України він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки повідомлення про виклик до суду він отримав 17.06.2025, тобто за два дні до судового засідання, в той час як в оскаржуваній ухвалі судом зазначено про належність його повідомлення.

Крім того, зазначає, що 19.06.2025 на адресу Корюківського районного суду ним була надіслана заява без електронного підпису про розгляд справи у його відсутність, яка не відображена в оскаржуваній ухвалі.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. – адвокат Прокоф`єв Б.І. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Корюківського районного суду від 19.06.2025 – без змін та стягнути витрати на правову допомогу, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам справи, постановлена у відповідності до норм процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За матеріалами справи, 28.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., в якій просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. з приводу незаконного заволодіння, привласнення чи розтрати 3304,00 грн його коштів та зобов`язати приватного виконавця Приходька Ю.М. повернути на рахунок НОМЕР_1 в Ощадбанку, привласнені ним 3304,00 грн.

Ухвалою Корюківського районного суду від 07.04.2025 скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Приходька Ю.М. прийнята до розгляду та призначено її розгляд на 09.05.2025 (а.с. 8).

06.05.2025 представником приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. – адвокатом Прокоф`євим Б.І. були подані заперечення, в яких він просив залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч. 5 ст. 448 ЦПК України або закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 26-32).

17.04.2025 ОСОБА_1 була подана заява про відвід головуючого судді Кутового Ю.С. (а.с. 13-14).

06.05.2025 ОСОБА_1 була подана уточнена скарга на протиправні дії приватного виконавця Приходька Ю.М. (а.с. 100-103).

Ухвалою Корюківського районного суду від 09.05.2025 заява про відвід судді Кутового Ю.С. у цій справі передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку визначеному ст. 33 ЦПК україни для вирішення питання про відвід судді (а.с. 98).

Ухвалою Корюківського районного суду від 14.05.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кутового Ю.С. у цій справі, відмовлено (а.с. 110).

Після вирішення питання заявленого ОСОБА_1 відводу судді, справа була призначена до розгляду на 19.06.2025 (а.с. 112).

Ухвалою Корюківського районного суду від 19.06.2025 скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., залишена без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що після надання сторонами виконавчого провадження своїх заперечень, ОСОБА_1 подана уточнена скарга на протиправні дії приватного виконавця з викладом інших вимог, проте всупереч вимогам ч. 4 ст. 448 ЦПК України скаржником не надано доказів направлення копій скарги іншим учасникам справи, тому суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 5 ст. 448 ЦПК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки до такого висновку суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ЦПК України, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи ДВС розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 447 цього Кодексу.

Скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 448 ЦПК України. Зокрема, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що після надання учасниками справи своїх заперечень, ОСОБА_1 подана уточнена скарга на протиправні дії приватного виконавця з викладом інших вимог, проте всупереч вимогам ч. 4 ст. 448 ЦПК України скаржником не надано доказів направлення копій скарги іншим учасникам справи. Інших підстав для залишення скарги без розгляду ухвала суду першої інстанції не містить.

Проте, як убачається з матеріалів справи, 28.03.2025 ОСОБА_1 була подана скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., яка була прийнята до розгляду Корюківським районним судом на підставі ухвали від 07.04.2025 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 06.05.2025 була подана уточнена скарга на дії приватного виконавця Приходька Ю.М. з викладом інших вимог, проте без надання доказів її направлення іншим учасникам справи, у зв`язку з чим судом першої інстанції скарга ОСОБА_1 була залишена без розгляду.

Отже, судом першої інстанції було залишено поза увагою, що подана 28.03.025 ОСОБА_1 скарга була прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам ст. 448 ЦПК України, таким чином встановивши, що скарга, подана 06.05.2025 ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 448 ЦПК Укаїни, отже суд першої інстанції мав повноваження залишити її без розгляду на підставі ч. 5 ст. 448 ЦПК України, тому доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Разом з тим, вимоги, заявлені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо вирішення питання відводу судді Корюківського районного суду Кутовому Ю.С. апеляційним судом не можуть бути розглянуті, оскільки згідно положень ЦПК України до повноважень апеляційного суду не входить вирішення та перегляд питання щодо заявлених та вирішених відводів у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, скарга ОСОБА_1 на протиправні дії приватного виконавця Приходька М.М., подана 28.03.2025 та прийнята до розгляду судом першої інстанції як така, що відповідає вимогам ст. 448 ЦПК України, тому підстави для її повернення без розгляду у суду першої інстанції не було.

Апеляційний суд також виходить з того, щонадмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції скарги ОСОБА_1 без розгляду, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою скасування судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та у відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. – адвокат Прокоф`єв Б.І. просять вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, проте вказані клопотання не підлягають вирішенню, оскільки розподіл судових витрат, здійснює суд, який приймає рішення за результатами розгляду спору по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ЦПК України.

Враховуючи, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, у випадку направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не підлягає вирішенню.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.01.2025.

Головуючий Судді: