Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №522/18168/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/219/26

Номер справи місцевого суду: 522/18168/25

Головуючий у першій інстанції Переверзева Л. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюПриморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17000,0 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на винесення судом першої інстанції постанови з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, без належного, всебічного та повного дослідження всіх обставин справи,

В обґрунтування апеляційної скарги особа, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначає, що викладені в оскаржуваній постанові висновки суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, а саме формулювання судом адміністративного правопорушення значно відрізняється від формулювання викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, скаржником зауважується про відсутність зазначення працівниками поліції у складному відносно ОСОБА_1 протоколі назви транспортного засобу на якому останній рухався, його технічні характеристики, а також допущено помилку в номері електросамокату. Також апеляційна скарга мотивована відсутністю в протоколі зазначення точного місця вчинення адміністративного правопорушення, а саме неправильне зазначення адреси, яка в свою чергу вбачається з долученого відеозапису подій. Натомість, також зауважено, що з вказаного відеозапису не вбачається наявність електросамокату, його назви та номеру, а також безпосередньо фіксування руху даного електросамокату під керуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Окрім наведеного, апеляційна скарга містить також посилання скаржника на не врегулювання діючими Правилами дорожнього руху України статусу електричного самокату к транспортного засобу та ігнорування судом першої інстанції поданих особою, яка притягується до адміністративної відповідальності клопотань про закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

В судове засідання 06 січня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , будучи повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, не з`явився (а.с. 89).

Будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи/розгляду за відсутності на адресу апеляційного суду не надходило.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає за необхідне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який сповіщений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього в повній мірі підтверджується наявними матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 396902 та доданим до нього відеозаписами з нагрудних відео реєстраторів поліцейських, які підтверджують викладені в протоколі обставини, а саме: що водій електросамоката ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, на пропозицію працівника поліції продути алкотест Драгер на місці зупинки погодився, результат тесту склав позитивну пробу із вмістом алкоголю у розмірі 0,86 % проміле алкоголю у видихаємому повітрі та отримані результат тесту не оспорював;

- результатом тесту № 2225 від 20.07.2025 року за допомогою приладу Alcotest Drager 7510, прилад ARLM-0410; та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

З огляду на наявні встановлені судом першої інстанції обставини справи та в подальшому досліджені апеляційним судом, судом першої інстанціях в повній мірі дотримано вищенаведені вимоги КУпАП та як результат винесено законну та обґрунтовану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 396902 вбачається, що 20.07.2025 року близько 01 год 15 хв ОСОБА_1 в м. Одесі по вул. Середньофонтанська, 31 керував електросамокатом JET, д.н.з. НОМЕР_1 , з явним ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, тест 2225, результат якого показав 0,86 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

За наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (п. 1 розділ 2). Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Згідно положень п. 3, 4 розділу 2 вищезазначеному Порядку № 1103 та п. 6 розділу 2 Інструкції № 1452/735, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеозаписи подій, що відбувалися в день його складенню, а саме: 471466, 474495, про долучення яких міститься відмітка в протоколі. З наявних долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається повне фіксування подій, які відбувалися в день складання протоколу, починаючи з моменту зупинки вказаного в протоколі транспортного засобу та подальше складення адміністративних матеріалів.

Відео 1, яке міститься на наявному в матеріалах носії інформації, містить фіксацію вказаного в протоколі електросамокату, який перебував у ввімкненому режимі та під керуванням ОСОБА_1 об 01 год 15 хв. З даного відео також вбачається повідомлення працівниками поліції безпосередньо причини зупинки даного електросамокату, а саме щодо порушення комендантської години, при цьому особою, яка притягується до адміністративної відповідальності протягом всього періоду спілкування з поліцейським факт керування вказаним електросамокатом не заперечувався та особисто повідомлялось на запитання працівника поліції причину та напрямок руху в період дії комендантської години. Фіксація безпосередньо моменту руху вказаного електросамокату міститься на відео 2 (01 год 15 хв). З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в частині відсутності фіксування транспортного засобу та його руху відхиляються апеляційний судом як необґрунтовані.

Окрім того, слід також зауважити, що відповідно до п. 4 та п. 5 постанови Кабінету Міністрів № 1456 від 29.12.2021 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно з п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Положеннями п. 8 «Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан», затвердженого постановою КМУ від 08 липня 2020 року № 573, визначено, що на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право: перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться тощо (п. 16).

Разом з тим, відео 1 також містить фіксацію звернення працівників поліції до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з пропозицією щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу (01 год 19 хв), подальше проходження такого огляду за допомого газоаналізатору Драгер із фіксування результатів - 0, 86 проміле та повідомлення таких особі ( 01 год 23 хв). Відомості про технічний засіб за допомогою якого проводився огляд та отриманні результаті зазначено безпосередньо в протоколі про адміністративне правопорушення, роздруківці приладу Драгер та акті огляду, які наявні в матеріалах справи, а тому посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності звернення із пропозицією щодо проведення огляду на відсутності відомостей щодо приладу Драгер відхиляються апеляційним судом.

Стосовно віднесення електросамокату до категорії транспортних засобів, на що також міститься посилання в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху України.

За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, а саме п. 1.10 транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електросамокату, як транспортного засобів викладеній в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене в своїй сукупності, зазначений в протоколі електросамокат, яким здійснював керування ОСОБА_1 є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а тому, зважаючи також на положення ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо визначення об`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, доводи останнього у відповідній частині також відхиляються апеляційним судом.

Стосовно посилань особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в апеляційній скарзі на невідповідність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення обставин подій, слід зазначити, що вимоги щодо складання та оформлення протоколів про адміністративні правопорушення закріплені Порядком оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженим Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 року № 3/02-15, згідно п. 2.3 якого, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата i місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків i потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. До протоколу додаються копії документів та інші докази, що вказують на обставини та час вчинення правопорушення.

Особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати письмове пояснення та зауваження по суті вчиненого правопорушення. Пояснення та зауваження або включаються до протоколу, або додаються до протоколу окремо (п. 2.6).

Згідно змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу вбачається дотримання працівниками поліції вищенаведених вимог Порядку № 3/02-15 та положень ст. 256 КУпАП, щодо вимог складення протоколу про адміністративне правопорушення та зазначення всіх необхідних відомостей, в тому числі й щодо дати та місця складення адмін протоколу, особи відносно якої його складено, відомості про транспортний засіб, місце та суть адміністративного правопорушення тощо. При цьому, з вищенаведених долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності була ознайомлена зі змістом даного протоколу та наведеними в ньому відомостями, в тому числі й щодо місця вчинення правопорушення та відомостями про транспортний засіб, що також підтверджується відповідним підписом останнього на протоколі. Будь-яких заперечень щодо безпосередньо відомостей наведених в протоколі в складених працівниками поліції адмін матеріалах не міститься та зазначення про наявність таких з відеозаписів не вбачається. Таким чином, доводи апеляційної скарги у відповідній частині також відхиляються апеляційним судом, з огляду на вищевикладене, при цьому, невірне зазначення номеру будинку в даному випадку не впливають на суть адміністративного правопорушення вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 та вина якого в свою чергу в повній мірі підтверджується наявними матеріалами справи.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що при складанні протоколу не роз`яснено його права передбачені Конституцією України та положеннями ст. 268 КУпАП не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються відеозаписами подій (відео 1, 01 год 26 хв), а також безпосередньо підписом ОСОБА_1 в протоколі про ознайомлення з такими правами.

Доводи апеляційної скарги щодо ігнорування судом першої інстанції поданих особою, яка притягується до адміністративної відповідальності клопотань про закриття провадження у справі також не заслуговують на увагу, оскільки зазначеним клопотанням про закриття провадження судом першої інстанції в ході дослідження наданих працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення була надана відповідна правова оцінка, що вбачається безпосередньо зі змісту оскаржуваної постанови суду.

Будь-яких інших належних та обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не надано.

За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зібраними по справі доказами в повній мірі підтверджена наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого останньому адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуособи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 січня 2026 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева