Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №126/2095/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/2095/25

Провадження № 33/801/43/2026

Категорія: 327

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.

Доповідач: Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Бершадського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень на користь держави, а також стягнуто з неї на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 09.09.2025 о 10 год. 43 хв. в с. Лугова по вул. Київській громадянка ОСОБА_1 не належним чином виконувала батьківські обов`язки щодо забезпечення належних умов виховання сина ОСОБА_2 , 2012 року народження, внаслідок чого останній вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, але не досяг віку адміністративної відповідальності, за що відповідальності передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Не погодившись з постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу правопорушення.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, не встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання її винуватості.

Скаржниця зазначає, що, розглядаючи справу, суд поклав в основу висновку про її винуватість показання свідків. Водночас зміст наданих ними пояснень не підтверджує наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, а свідчить виключно про суб`єктивне емоційне сприйняття свідками сторонніх звуків.

Із пояснень свідків убачається, що вони повідомляли лише про факт їзди сином скаржниці на мотоциклі та про спричинений їм дискомфорт, однак жодних відомостей про ухилення скаржниці від виконання батьківських обов`язків чи ігнорування потреб дитини ними надано не було.

Скаржниця звертає увагу, що ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 184 КУпАП має полягати в умисній бездіяльності щодо обов`язків, прямо передбачених законодавством. Водночас у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі йдеться про «неналежне виконання батьківських обов`язків», що не відповідає диспозиції зазначеної статті.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт свідомого ухилення скаржниці від виконання батьківських обов`язків. До суду не надано характеристик з місця навчання чи проживання дитини, актів обстеження житлово-побутових умов, а також інших документів, які б свідчили про систематичне та злісне невиконання скаржницею її обов`язків.

Крім того, судом не встановлено, у чому саме полягало невиконання скаржницею батьківських обов`язків. Оскаржувана постанова містить загальні формулювання та не містить посилань на конкретні дії або бездіяльність, які б утворювали склад адміністративного правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, що не перешкоджає розгляду справи без її участі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей, а також відсутності контролю за дозвіллям.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція даної норми закону є банкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені Сімейним кодексом України, Законом України «Про охорону дитинства».

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» (із відповідними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Загальним об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 184 КпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку і громадської безпеки, безпосереднім об`єктом - суспільні відносини у сфері охорони прав та законних інтересів неповнолітніх осіб. Що стосується об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП, то вона виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Частина 2 ст. 184 КУпАП передбачає кваліфікований склад, що встановлює відповідальність за повторність вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 зазначеної статті. Відповідальність за ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП для батьків або осіб, що їх замінюють, настає у випадку, коли адміністративне правопорушення вчинене малолітньою особою.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- протоколом серії ВАР №674430 від 09.09.2025 з якого встановлено, що 09.09.2025 о 10 год. 43 хв. в с. Лугова по вул. Київській громадянка ОСОБА_1 не належним чином виконувала батьківські обов`язки щодо забезпечення належних умов виховання сина ОСОБА_2 , 2012 року народження, внаслідок чого останній вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, але не досяг віку адміністративної відповідальності, за що відповідальності передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно яких неповнолітній ОСОБА_6 катається на мотоциклі поблизу їхнього домоволодіння, чим створює підвищений рівень шуму, оскільки транспортний засіб має змінену вихлопну трубу. Свідки зазначили, що внаслідок цього їм було ускладнено відпочинок. На неодноразові зауваження свідків неповнолітній, за їх словами, не реагував.

Крім того, свідок ОСОБА_5 у своїх поясненнях зазначила, що зверталася з відповідними зауваженнями до матері неповнолітнього - ОСОБА_1 , однак, за твердженням свідка, остання не вжила заходів реагування та, навпаки, підтримувала дії сина щодо користування мотоциклом. У зв`язку з наведеним свідки просили застосувати заходи адміністративного впливу до ОСОБА_1 .

Як убачається з показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наданих у судовому засіданні, вони пояснили, що неповнолітній ОСОБА_6 , 2012 року народження, пересувається територією села на мотоциклі без глушника. Свідки зазначили, що в умовах воєнного стану та постійної загрози повітряних атак такі звуки спричиняють їм психологічний дискомфорт і нервове напруження.

Надаючи оцінку зазначеним поясненням свідків, суд виходить з того, що вони отримані у передбаченому законом порядку, є конкретними за змістом, послідовними та взаємоузгодженими між собою, а відтак належними і допустимими доказами у розумінні статті 251 КУпАП. Сукупність наведених пояснень дає підстави для встановлення факту систематичного користування неповнолітнім мотоциклом поблизу місця проживання свідків, створення підвищеного рівня шуму та відсутності належної реакції з боку матері дитини на зауваження оточуючих.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що скаржниця не заперечує факту систематичного користування її неповнолітнім сином мотоциклом. Зазначені дії є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки керування транспортними засобами дозволяється лише особам, які досягли встановленого віку та мають посвідчення водія відповідної категорії, чого неповнолітній ОСОБА_6 не мав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 була обізнана з обставинами незаконного користування її сином мотоциклом, про що свідчать як пояснення свідків, так і відсутність заперечень з боку скаржниці. Незважаючи на це, вона не вживала жодних ефективних заходів для припинення такої поведінки, не забезпечила належний контроль за діями неповнолітнього та не виконала покладений на неї законом обов`язок щодо виховання дитини і недопущення вчинення нею правопорушень.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що бездіяльність ОСОБА_1 , яка полягала у невжитті заходів реагування за наявності відомостей про протиправну поведінку неповнолітнього сина, свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Така бездіяльність перебуває у причинному зв`язку з допущенням неповнолітнім порушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про поведінку свого неповнолітнього сина та наслідки такої поведінки, не вжила необхідних заходів щодо належного виконання батьківських обов`язків, чим допустила їх невиконання. Таким чином, сукупність установлених судом обставин та досліджених доказів підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Не приймаються до уваги доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу висновку про її винуватість показання свідків, а зміст наданих ними пояснень нібито не підтверджує наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, та свідчить виключно про суб`єктивне емоційне сприйняття сторонніх звуків.

Як убачається з матеріалів справи, пояснення свідків містять відомості не лише про факт користування неповнолітнім сином скаржниці мотоциклом, а й про систематичність такої поведінки, ігнорування ним зауважень оточуючих, а також обізнаність матері дитини про зазначені обставини та відсутність з її боку належних заходів реагування. У сукупності ці обставини свідчать про неналежне виконання скаржницею покладених на неї батьківських обов`язків.

Також не заслуговують на увагу посилання скаржниці на те, що ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 184 КУпАП має полягати виключно в умисній бездіяльності, а формулювання протоколу про «неналежне виконання батьківських обов`язків» не відповідає диспозиції зазначеної норми. Як правильно встановлено судом першої інстанції, бездіяльність скаржниці, яка полягала у невжитті заходів щодо припинення протиправної поведінки неповнолітнього сина за наявності обізнаності про таку поведінку, за своїм змістом охоплюється поняттям ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Доводи скаржниці про відсутність у матеріалах справи характеристик з місця навчання чи проживання дитини, актів обстеження житлово-побутових умов та інших документів не спростовують установлених судом обставин, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, може бути підтверджений сукупністю інших належних і допустимих доказів, зокрема показаннями свідків, яким суд надав відповідну оцінку.

Крім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що судом першої інстанції встановлено конкретні обставини невиконання скаржницею батьківських обов`язків, які полягали у відсутності належного контролю за діями неповнолітнього та невжитті заходів щодо недопущення вчинення ним правопорушень. За таких обставин твердження скаржниці про загальність формулювань постанови є безпідставними.

Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.

Отже, процесуальних порушень під час розгляду справи, які б слугували підставою для скасування постанови, суд першої інстанції не допустив.

З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.

За таких обставин постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко