Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №127/22991/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/22991/25

Провадження № 33/801/15/2026

Категорія: 307

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач: Шемета Т. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, -

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.

В постанові суду зазначено, що 13 липня 2025 року о 09 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_2 : ображала словесно, наносила удари, що завдало шкоди психічному та фізичному здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 протягом року вже було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено відповідне стягнення.

Не погоджуючись із такою постановою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Чернілевську Р. В., 20 листопада 2025 року, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції жодних дзвінків та повідомлень з приводу розгляду справи ОСОБА_1 не надсилав, їй не було відомо ні про розгляд справи, а ні про ухвалення постанови про визнання її виною у вчиненні адміністративного правопорушення. Відтак ОСОБА_1 не була повідомлена судом належним чином про місце, дату та час розгляду справи.

ОСОБА_1 стверджує, що будь-яких неправомірних дій, які можуть бути розцінені як акт психологічного чи фізичного насильства відносно власної доньки вона не вчиняла, категорично заперечує факт вживання нецензурної лайки, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів реального настання шкоди, завданої психологічному здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок дій матері, також відсутні докази заподіяння шкоди фізичному здоров`ю дитини внаслідок неправомірних дій матері. При цьому, жодних звернень від малолітньої ОСОБА_2 до медичного закладу із забоєм ані до виклику поліції, а ні вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення не було, незважаючи на твердження про те, що матір завдала доньці сильний удар ногою, що викликав у неї значний фізичний біль.

Сторона захисту звертає увагу суду на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови міститься вказівка про те, що ОСОБА_1 протягом року вже було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено відповідне стягнення. Однак постановою Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі № 127/8864/25 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2025 року було скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Поведінка дітей в сім`ї ОСОБА_3 є абсолютно неконтрольованою, думка матері для них не має жодного значення, батько ОСОБА_4 переконав дітей, що мати для них фактично лише обслуговуючий персонал, їх поваги чи турботи не заслуговує, і взагалі лише він любить їх та здатен забезпечити їх потреби, в зв`язку з чим виникають часті конфліктні ситуації.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представника адвокат Чернілевська Р. В. підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, надали характеризуючі ОСОБА_1 матеріали. Законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 батько ОСОБА_5 заперечив проти апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд в суді першої інстанції, зазначаю таке.

За змістом частини 1 статті 277-2 КУпАП, суд повідомляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, повісткою, яка вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Пунктом 3 частини 1статті 278 КУпАП визначено, що суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Тобто особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав: на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист, тощо.

На аркуші справи 15 міститься датована 25 липням 2025 року судова повістка про виклик ОСОБА_1 до суду на 28 липня 2025 року о 10:30 годин, однак доказів отримання її останньою матеріали справи не містять. В оскаржуваній постанові суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 про судовий розгляд повідомлена телефонограмою, однак телефонограма в матеріалах справи відсутня.

Відтак, розглядаючи справу, суд першої інстанції не вжив належних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення її про день та час судового розгляду, чим порушив її права, визначені статтею 268 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями частин 1, 2статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 172-3 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 статті 172 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини 1 статті1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 671438, 13 липня 2025 року о 09:00 год. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_2 : ображала словесно, нанесла удар ногою в область стегна, що завдало шкоди психічному та фізичному здоров`ю, завдано фізичних страждань та спричинено фізичний біль, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП. В графі потерпілі, вказано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 1).

Згідно рапорту ВРУП ГНУП у Вінницькій області підрозділу протидії домашньому насильству ст. інспектор Ходаніцького В. К. , 13 липня 2025 року прибувши на місце виклику за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено заявника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який звернувся до працівника поліції із письмовою заявою та поясненням про вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру його дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В подальшому встановивши всі обставини події, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 671438 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та винесено терміновий заборонний припис серії АА № 458118 на всі види заборони терміном на п`ять діб. (а. с. 3).

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13 липня 2025 року, ОСОБА_5 просить прийняти міри до його дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка 13 липня 2025 року близько 09:30 год вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме ображала їхню малолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , нецензурною лайкою та вдарила її ногою в район стегна (а.с. 4).

Згідно пояснень ОСОБА_5 , 13 липня 2025 року близько 09:00 год. його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи в кімнаті їхньої спільної доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме вдарила її ногою та ображала словесно. Такі відносини між донькою та дружиною тривають близько двох років (а.с. 5).

Як пояснила ОСОБА_1 , вдома в неї жодних конфліктів з донькою не було, донька веде себе неадекватно, кричить матом, на зауваження не реагує, поводить себе по відношенню до неї і бабусі агресивно. Жодних дій по відношенню до доньки нею не було вчинено (а.с. 6).

Згідно пояснень ОСОБА_7 , 13 липня 2025 року близько 09 год. 30 хв. його мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно вчинила домашнє насильство, а саме образила його малолітню сестру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 нецензурною лайкою, а також вдарила її ногою в область стегна (а. с. 7).

13 липня 2025 року складено терміновий заборонений припис серії АА № 458118 стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку із скоєнням нею насильства психологічного та фізичного характеру щодо своєї доньки ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відтак переліченими вище доказами поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме вдарила ногою, та ображала словесно свою доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наявні в справі докази є взаємно узгодженими, послідовними і в сукупності достовірно підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_2 .

Склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не вимагає наявності медичної документації для підтвердження фізичного насильства (тілесних ушкоджень), а для констатації події та складу правопорушення достатньо встановити факт заподіяння потерпілій фізичного болю або психологічних страждань, що мало місце в справі яка розглядається.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів заподіяння шкоди психологічному чи фізичному здоров`ю, не знайшли свого підтвердження.

Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі наголошує, що в мотивувальній частині постанови суду першої інстанції міститься посилання на те, що ОСОБА_1 протягом року вже було визнано винною за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, однак це не відповідає дійсності.

Так, постановою Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі № 127/8864/25 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2025 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, отже дійсно в діях ОСОБА_1 не має повторності вчинення правопорушення, а вказівка на це суду першої інстанції та ще й без будь-якої конкретизації, є помилковою.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що у даній справі ОСОБА_1 визнано винною за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто за вчинення діяння, передбаченого ч. 1 цієї статті, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме щодо її доньки ОСОБА_2 2014 року народження. Кваліфікація за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не вимагає встановлення повторності, а ґрунтується виключно на особі потерпілої. Тому скасування попередньої постанови (у справі № 127/8864/25) не впливає і не могло впливати на правильність кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у цій справі.

Доводи сторони захисту про нібито «неконтрольовану поведінку дітей», «відсутність поваги до матері» та «негативний вплив батька» є лише твердженням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та не підтверджені доказами. Суб`єктивна оцінка ситуації учасниками процесу не може слугувати підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності чи переоцінки встановлених судом обставин. Предметом доказування у даній справі є вчинення ОСОБА_1 дій, що містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 173-2 КУпАП, а наявність сімейних конфліктів, психологічний клімат у родині, взаємини між батьками та дітьми не можуть слугувати виправданням психологічного та фізичного насильства з боку матері стосовно дитини. Не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 ні її позитивна характеристика як працівника з місць роботи, ні її участь у навчальному процесі дитини, що підтверджено наданою нею Довідкою КЗ «Вінницький ліцей № 2» від 23.12.2025 року.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши правильність процесуальних дій суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дійсно порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, не забезпечив належного повідомлення її про день та час судового розгляду.

Разом з тим, зазначене процесуальне порушення було усунуто тим, що апеляційним судом поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2025 року, досліджено докази, які містяться в матеріалах справи та надано оцінку тим доводам, які висловлені в апеляційній скарзі, чим повністю усунуто неповноту судового розгляду судом першої інстанції.

Апеляційний суд особливу увагу звертає на те, що суд першої інстанції припустився помилки, призначаючи покарання ОСОБА_1 та в порушення вимог статей 27, 33 КУпАП, призначив покарання, яке не відповідає санкції частини 2 статті 173-2 КУпАП: 340 грн штрафу, тоді як санкція цієї статті передбачає накладення штрафу в розмірівід тридцяти (510 грн) до шістдесяти (1 020 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як уже зазначено вище, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП є доведеною, а тому слід було б змінити лише міру призначеного покарання, проте відповідно до частини 9 статті 294 КУпАП, у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.

З урахуванням мотивів, викладених у постанові апеляційного суду, не зважаючи на допущену судом першої інстанції неповноту судового розгляду та неправильність накладеного адміністративного стягнення, з урахуванням того, що апеляційний суд не вправі погіршити становище ОСОБА_1 як особи, яка подає апеляційну скаргу, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2025 року слід залишити без змін, та як наслідок, подану апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Т. М. Шемета