Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №583/4886/25 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4886/25

2/583/124/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2025 року до Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 – адвоката Розторгуєвої В.Б. до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, в якій просить позбавити матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачка ОСОБА_4 зловживала спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя, через що двох її дітей від першого шлюбу та спільного з ОСОБА_3 сина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.10.2013 р. помістили до Сумського обласного будинку дитини. На підставі розпорядження голови Великописарівської районної державної адміністрації № 22-ОД від 21.01.2014 р. «Про надання громадянину ОСОБА_3 дозволу забрати малолітнього сина ОСОБА_1 з Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини» ОСОБА_3 забрав малолітнього сина додому та з того часу батько та син проживають разом. Мати дитини – ОСОБА_4 з того часу жодного разу сина не відвідала, з дитиною не спілкується, ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Неповнолітнього сина ОСОБА_1 самостійно виховує батько - ОСОБА_3 . Таким чином, відповідачка ОСОБА_5 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_1 , тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просять їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, справа розглядається в порядку заочного провадження.

Третя особа – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та пояснив, що він проживав у шлюбі з відповідачкою до 2013 р., у шлюбі у них народилася спільна дитини – син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу відповідачка зловживала спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя, через що 01.10.2013 р. двох її дітей від першого шлюбу та спільного з ним ( ОСОБА_3 ) сина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помістили до Сумського обласного будинку дитини. Він ( ОСОБА_3 ) отримав дозвіл органу опіки та піклування та у січні 2014 року забрав свого сина ОСОБА_1 з Сумського будинку дитини. З того часу він проживає разом з сином, він ( ОСОБА_3 ) його виховує, матеріально забезпечує. Вважає, що в інтересах дитини відповідачку слід позбавити батьківських прав, так як відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо сина, не спілкується з дитиною, не цікавиться його життям та здоров`ям, ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області в судовому засіданні пояснила, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , відповідачка ОСОБА_4 не бере участі у вихованні сина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавиться його здоров`ям, навчанням, морально та матеріально не підтримує, до місця проживання сина не навідується. Батько – ОСОБА_3 не перешкоджав матері у спілкуванні з дитиною, проте вона самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Батьком створені належні умови для проживання, розвитку та навчання дитини, він забезпечує дитину одягом, взуттям, шкільним приладдям. Зазначила також, що відповідачка рішенням суду від 10.06.2014 р. вже позбавлена батьківських праві відносно двох своїх старших дітей, а на даний час втретє вийшла заміж, народила дитину та покинула її. Де наразі знаходиться ОСОБА_5 - невідомо. Органом опіки було обстежено місце проживання дитини в с. Добрянське Охтирського району, де для дитини батьком створені всі належні умови. Враховуючи наведене, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення позивача, його представника, третьої особи, представника органу опіки та піклування, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 02.09.2011 року (а.с. 7).

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 25.11.213 р. розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією рішення № 575/918/13-ц пр. № 2/575/280/13 від 25.11.2013 р. (а.с. 16).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області №37 від 25.09.2013 р. вирішено влаштувати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Сумський обласний спеціалізований Будинок дитини на повне державне утримання, влаштувати малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до Сумського центру соціально-психологічної реабілітації дітей області. Попереджено ОСОБА_6 про настання адміністративної та кримінальної відповідальності за неналежне виховання малолітніх дітей, вживання спиртних напоїв.

Згідно розпорядження голови Великописарівської районної державної адміністрації № 22-ОД від 21.01.2014 р. ОСОБА_3 було надано дозвіл забрати малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини (а.с. 11).

Відповідно до довідок Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області № 411 від 29.08.2025 р. та № 444 від 30.09.2025 р. ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_1 , гр.. ОСОБА_3 виховує сам неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та являється його опікуном (а.с. 10, 12).

Згідно довідок від 09.04.2024 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 фактично проживають за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 14,15).

Відповідно до характеристики учня 8 класу Ліцею імені І.М. Середи Великописарівської селищної ради ОСОБА_1 № 220 від 03.09.2025 р. у вихованні сина мама участі не приймає, батьківські збори не відвідує (а.с. 13).

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 10.06.2014 р. по справі №575/347/14-ц ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав по відношенню до малолітнії дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права, зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ, норм національного та міжнародного права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність захисту прав дитини, а тому насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретно взятої справи, а вже тільки потім права її батьків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ч.1 ст.165 СК України).

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення матері батьківських прав ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачка протягом тривалого часу, починаючи з 2013 року ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо його ( ОСОБА_1 ) виховання, утримання.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_4 у шлюбі, у них народилася спільна дитина – син ОСОБА_1 . ОСОБА_4 вела аморальний спосіб життя та коли сину було два роки - вона бросила його і хлопчик залишився проживати з батьком. З цього часу відповідачка ні разу не приходила до сина і не бачилась з ним. Вихованням та утриманням сина займається його батько – ОСОБА_3 . Відповідачка навіть тоді, коли приїжджала в с. Велика Писарівка, то до хлопчика не приходила, з ним не спілкувалась і не цікавилась ним.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21), зроблено висновок, що «відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю. Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються.»

Неповнолітній ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що свою матір він не пам`ятає, його вихованням та утриманням займається батько, з яким він проживає разом весь час. Мати взагалі не спілкується з ним, не приходить до нього, не телефонує йому, він ( ОСОБА_1 ) взагалі свою матір жодного разу не бачив, не знає, де вона є, де проживає, чим займається, мати його покинула ще коли він був малим, тому він ініціював питання про позбавлення її батьківських прав.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, про що свідчать ті обставини, що протягом тривалого часу (більше десяти років) відповідачка не піклується про свого сина, не бачиться з ним, взагалі не спілкується, не цікавиться його здоров`ям, навчанням, не утримує його матеріально.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування – виконавчого комітету Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області № 287 від 02.12.2025 р. орган опіки та піклування Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 38-41).

Досліджені судом докази свідчать про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, вона не цікавиться своїм сином, матеріально не утримує його, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, взагалі не спілкується з сином, не створює умов для отримання ним освіти.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому згідно п.2 ч. 1 ст. 164 СК України її необхідно позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд вважає, що такий крайній захід впливу на відповідачку, яка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, є доцільним та необхідним для захисту інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_3 необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 150, 164, 165 СК України, Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991 року), Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено 09.01.2026 р.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду : Н.Б. Плотникова