Рішення від 17 грудня 2025 р. у справі №630/1485/25 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1485/25

Провадження № 2/630/644/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нерубацької А.О.,

позивача (дистанційно) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 630/1485/25 (провадження № 2/630/644/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою підтвердження підстав для отримання необхідної соціальної допомоги та реалізації цивільних прав, що має така особа відповідно до законодавства; та зміни місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленого рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 12 грудня 2022 року справі № 630/389/22, та визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що 12 грудня 2022 року рішення Люботинського міського суду Харківської області, ухваленим в справі № 630/389/22, був розірваний шлюб, який був ним зареєстрований 20 грудня 2005 року з відповідачем ОСОБА_2 , та під час якого у них народились двоє доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цим рішенням одночасно було визначено місце проживання їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_5 , а іншої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 . Він, ОСОБА_1 , проживає постійно зі своєю старшою донькою та утримує її виключно за свій рахунок, що й було підтвердженого вказаним вище рішенням суду, а також підтверджується тим, що він не отримує аліментів від ОСОБА_2 на утримання доньки. Що ж до молодшої доньки ОСОБА_6 , то вона, як вказав позивач, хоча й проживала постійно зі своєю матір`ю, але матеріальним утриманням молодшої доньки фактично займався саме він, ОСОБА_1 , бо відповідач з 2021 року взагалі не працювала та не отримувала ніякого доходу. До того, навесні 2025 року у ОСОБА_2 загострились тяжкі хвороби, які вимагали проведення операцій та тривалого лікування. Саме через необхідність виїзду за кордон на довгострокове лікування ОСОБА_2 передала йому, ОСОБА_1 , свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду для того, аби він мав змогу проживати в цій квартирі з обома доньками, які залишились на його утриманні та вихованні. 17 серпня 2025 року відповідач ОСОБА_2 одноособово виїхала за межі України і до тепер перебуває за кордоном, а донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати разом з ним, ОСОБА_1 , і старшою сестрою в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За повідомленням, отриманим від ОСОБА_2 , для неї призначили перший етап стаціонарного лікування, який триватиме 4 місяці. Тому наразі він, ОСОБА_1 , повністю утримує обох своїх доньок, і потребує встановлення цього факту та визначення місця проживання молодшої доньки разом з ним, оскільки це сприятиме йому в отримання необхідних послуг з соціального забезпечення.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року було відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Відповідачу був встановлений строк у 15-днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження в справі на подання відзиву на позов. Одночасно з цим третій особі був встановлений 10-денний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження в справі на подання письмових пояснень щодо позову, а також роз`яснено про можливість подати письмові пояснення щодо відзиву протягом 10-денний строк з дня отримання копії відзиву.

Копії ухвали про відкриття провадження в справі та позовної заяви і доданих до неї документів були направлені відповідачу ОСОБА_2 та третій особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд» як зареєстрованим користувачам. Вказані документи були доставлені до електронного кабінету відповідача та третьої особи 19 листопада 2025 року.

Протягом встановленого судом строку відповідачем ОСОБА_2 був відзив від 23 листопада 2025 року, в якому вона визнала позовні вимоги та обставини, на яких ґрунтується позов. У відзиві ОСОБА_2 пояснила, що з травня 2025 року у неї прогресують тяжкі захворювання, внаслідок чого вона з 25 серпня 2025 року перебуває на стаціонарному лікуванні в Швейцарії, яке може тривати 2-3 роки. Перед виїздом за кордон вона, ОСОБА_2 , передала позивачу ОСОБА_1 в оренду свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , аби він міг проживати в ній разом з обома їх спільними доньками. Також вона, ОСОБА_2 , вказала у відзиві, що з позивачем вона досягла домовленості, що протягом усього часу її перебування на лікуванні за кордоном обидві доньки перебуватимуть на повному утриманні та вихованні позивача ОСОБА_1 , який і до того надавав їй та молодшій доньці матеріальну допомогу. Тому вона, ОСОБА_2 , не заперечує проти того, що місце проживання молодшої доньки ОСОБА_6 буде визначено з батьком.

Третьою особою Органом опіки та піклування в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у строк, встановлений ухвалою суду від 10 листопада 2025 року про відкриття провадження в справі, письмові пояснення щодо позову та щодо відзиву після отримання його копії не подані.

Інших процесуальних заяв по суті справи учасниками справи не подано.

Ухвалою від 11 грудня 2025 року підготовче провадження в справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позові. Окремо позивач пояснив, що після припинення сімейних відносин з ОСОБА_2 він продовжив фінансово утримувати обох своїх доньок, бо колишня дружина ніде не працювала. Після того як у ОСОБА_2 погіршилось здоров`я він не міг залишити молодшу доньку без догляду, і згодився на переїзд до квартири колишньої дружини, аби молодша донька продовжила проживати у звичних для неї умовах. Він також докладає зусиль, що б доньки відвідували розвиваючі гуртки і танці. Незважаючи на зайнятість на роботі, він, ОСОБА_1 , намагається проводити більшість часу з дітьми, аби доглядати молодшу доньку. Іноді йому в цьому допомагає старша донька ОСОБА_7 , яка навчається в коледжі. Також позивач наголосив на тому, що визначення місця проживання молодшої доньки та встановлення факту утримання двох дітей є необхідним для нього у вирішенні соціальних питань, пов`язаних з отриманням державної допомоги чи інших послуг.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, але у відзиві нею було викладено клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності.

Третя особа - Орган опіки та піклування в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, але направив до суду заяву про проведення судового розгляду за відсутності його представника.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

Сторони, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 грудня 2005 року, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим 11 квітня 2008 року Фрунзенським відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції; та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданим повторно 29 березня 2022 року Міжгірським відділом державної РАЦС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 12 грудня 2022 року, ухваленого в справі № 630/389/22. Цим же рішенням було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , а також визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

За інформацією Державної прикордонної служби України, наданою станом на 19 листопада 2025 року, ОСОБА_2 виїхала за межі України 17 серпня 2025 року і від тоді не поверталась в Україну; діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 територію України не покидали.

З листа Кантональної лікарні Санкт-Галлена, Швейцарія, від 25 серпня 2025 року вбачається, що для ОСОБА_2 передбачена госпіталізація в медичному закладі на період з 27 серпня 2025 року по 03 грудня 2025 року через потребу у проходженні лікування від чисельних хвороб.

Перебування з 25 серпня 2025 року на стаціонарному лікуванні в Швейцарії відповідач ОСОБА_2 підтвердила у відзиві, в якому також вказала, що третя за рахунком операція з п`яти операцій запланована на квітень-травень 2026 року.

З наведеного вище суд робить висновок, що виїзд відповідача ОСОБА_2 за межі України був викликаний потребою в отриманні медичної допомоги, і що наразі відповідач перебуває саме в Швейцарії, куди вона виїхала наодинці.

В той же час, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої було визначено з матір`ю ОСОБА_2 , залишилась без матері та фактично проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 08 вересня 2025 року, складеного спеціалістами Служби в справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради. Цим актом також зафіксовано те, що в квартирі окрім ОСОБА_1 і малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також проживає неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Право на проживання ОСОБА_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , засновано на договорі найму житла від 16 серпня 2025 року, укладеного з ОСОБА_2 , яка передала квартиру в користування позивача для проживання разом з їх спільними дітьми.

Крім того, довідкою КЗ «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 323 Харківської міської ради» від 06 жовтня 2025 року підтверджується те, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована до закладу дошкільної освіти з 06 вересня 2025 року. В іншому листі від 28 листопада 2025 року директор КЗ «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 323 Харківської міської ради» вказав, що участь у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймає саме батько ОСОБА_1 , який приходить на батьківську збори, спілкується з представниками навчального закладу; та приводить і забирає дитини з закладу.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За ч.ч. 1, 2 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що батько не заперечує проти спілкування дитини з матір`ю. Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини.

Позиція, що дитина може бути розлучена з матір`ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України».

Тобто для розлучення малолітньої дитини з матір`ю необхідна наявність виняткових обставин, що передбачені ч. 2 ст. 161 СК України.

Про істотне значення обставин, визначених диспозицією ст. 161 СК України, для правильного вирішення спору про місце проживання дітей, зазначено й у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-2445цс-16 від 14 грудня 2016 року.

За дорученням суду органом опіки та піклування в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради подано суду висновок № 434 від 10 грудня 2025 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Оцінюючи такий висновок, суд вважає його обґрунтованим, бо він складений на підставі проведеної перевірки способу життя позивача ОСОБА_1 , який офіційно зареєстрований як фізична особа - підприємець, та умов проживання малолітньої дитини в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій створені належні умови для проживання дитини, та в якій вона проживає разом зі своєю старшою сестрою ОСОБА_8 після виїзду їх матері ОСОБА_2 за межі України для лікування. Також органом опіки та піклування взято до увагу ту обставину, що малолітня ОСОБА_9 з 20 серпня 2025 року перебуває під наглядом лікарів - фахівців КПН «Міська дитяча поліклініка № 4» ХМР та отримує необхідну медичну допомогу в супроводі свого батька ОСОБА_1 .

Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, але попередньо суд повинен впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

З огляду на встановлені обставини того, що дитина наразі проживає з батьком, який створив для неї належні побутові і житлові умови, суд дійшов висновку, що в цьому випадку позивачем буде забезпечено розвиток доньки у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд визначає місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком за місцем їх фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання своїх дітей, то суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 встановлення факту, який може мати наслідком збільшення або зменшення прав та обов`язків учасника сімейних відносин не може відбуватись в порядку окремого провадження та має бути встановлений у позовному провадженні, враховуючи наявність спору про право.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Суд зазначає, що в силу положень ст. 15, 150, 151, 180 Сімейного кодексу України ОСОБА_1 має зобов`язання щодо виховання та утримання доньок ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , що в свою чергу, при належному їх виконанні, виключає подібні зобов`язання інших осіб.

Як була зазначено вище, та підтверджено відповідачем у відзиві, починаючи з 17 серпня 2025 року, коли відповідач ОСОБА_2 виїхала за межі України на тривале лікування, діти сторін ОСОБА_10 і ОСОБА_11 проживають спільно зі своїм батьком ОСОБА_1 . Отже, від вказаної дати позивач самостійно виховує своїх доньок, оскільки мати дітей не може виконувати свій обов`язок через постійне перебування за кордоном, що свідчить про її фізичну відсутність поряд з дітьми.

Крім того, за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, сформованими стосовно відповідача ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2025 року, відповідач за 2020 рік отримала доходи в загальній сумі 98739,30 грн, з яких 93739,30 грн. були нараховані та виплачені роботодавцем - ФОП ОСОБА_1 ; за 2021 рік доходи відсутні; за 2022 рік отримано дохід лише в сумі 62,11 грн; за 2023 рік доходи відсутні; за 2024 рік (лише за січень і лютий) отримано дохід в сумі 16000,00 грн в якості соціальних виплат; за 2025 рік доходи відсутні.

Що ж до позивача ОСОБА_1 , то даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів ним отримано за 2024 рік дохід в загальній сумі 1260677,99 грн, а також за 1 півріччя 2025 рік отримано дохід в загальній сумі 775339,72 грн.

Співставляючи дані про доходи, які отримані сторонами за 2024 і 2025 роки, суд вважає, що вони свідчать про наявність у позивача джерел доходів, які дозволяють йому повноцінно утримувати обох своїх доньок, і що з огляду на низький рівень доходів відповідача суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що він надає фінансове утримання в тому числі й колишній дружині, і не отримує від неї аліментів.

Аналізуючи викладені вище докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стверджуваний позивачем факт самостійного виховання своїх дітей та знаходження дітей на його утриманні знайшов підтвердження в судовому засіданні.

У даній справі вирішуються вимоги про встановлення факту, що є способом судового захисту, який полягає в дослідженні судом відповідних обставин та фіксації встановлених фактів у судовому рішенні, тобто фактичному відображенні об`єктивної дійсності, стану речей, який має місце на день розгляду справи та ухвалення рішення, за умови, що від встановлення такого факту залежить реалізація позивачем певних конкретних прав та неможливості їх реалізації іншим чином.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду неодноразово висновував у своїх постановах про можливість звернення одинокої матері (батька) до компетентних органів за нарахуванням соціальної допомоги (постанова від 18 квітня 2022 року в справі № 320/11614/20) та (або) до адміністрації роботодавця про надання соціальної додаткової відпустки як одинокій матері (батьку) чи про виплату компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки (постанова від 13 серпня 2022 року в справі № 808/610/18).

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем ОСОБА_1 двох своїх доньок дозволить реалізувати права на отримання соціальних пільг та послуг, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд одночасно стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд виходить з того, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті.

Ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, позивачем при зверненні з позовом було сплачено судовий збір в сумі 1937,92 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № PPP6-3KEO-81M7-XA5A від 03 листопада 2025 року. З цієї суми судового збору 50% підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, а інші 50% слід стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 160, 161, 180 СК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 142, 176, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт, що на самостійному вихованні та утриманні ОСОБА_1 перебувають двоє дітей: малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн. з суми судового збору, сплаченого по платіжній інструкції № PPP6-3KEO-81M7-XA5A від 03 листопада 2025 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, юридична адреса: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

30 грудня 2025 року.