Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №490/8511/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8511/25

н\п 2/490/918/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 138957,75 грн, з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 109793,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 5250,43 грн, пеня в розмірі 21793,24 грн та 3% річних в розмірі 2120,67 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 15.11.2023 року в м. Миколаєві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW 740», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП декілька транспортних засобів отримали механічні пошкодження, їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.02.2024 року відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушень передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення (далі –КУпАП).

Позивач вказує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «BMW 740», д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-214990762.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 28.03.2024 року між представником потерпілої особи (транспортний засіб «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_2 ) та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 3200,00 грн) у розмірі 58892,00 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 27.02.2024 року між представником потерпілої особи (транспортний засіб «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_3 ) та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 3200,00 грн) у розмірі 50901,41 грн.

Таким чином, загальний розмір страхових відшкодувань виплачених ТДВ «СГ «Оберіг» за пошкоджені транспортні засоби складає 109793,41 грн.

Посилаючись на пп. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також те, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача компенсацію виплаченого страхового відшкодування.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.10.2025 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

22.10.2025 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 23.10.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 23.10.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась ухвала про відкриття провадження у справі. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду 18.11.2025 року та 16.12.2025 року з відмітками «повертається, за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження також і шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.06.2023 року між ТДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_1 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-214990762. У відповідності до умов вказаного полісу ТДВ «СГ «Оберіг» взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого т/з марки «BMW 740» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

Згідно копії Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.02.2024 року по справі №490/11273/23, 15.11.2023 року близько 00:11 год., у м. Миколаєві, вул. Колодязна, буд. 39, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW 740» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним та у разі виникнення перешкоди для руху мати змогу негайно вжити заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортними засобами «Toyota Land Cruiser Prado» д.н.з. НОМЕР_4 , «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_3 , «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. За дані дії передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (протокол серії ААД №561909).

Крім того, 15.11.2023 року о 00 год. 11 хв., у м. Миколаєві, вул. Колодязна, 35-А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW 740» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху аби керувати транспортним засобом та здійснив наїзд на перешкоду у виді купи сміття, а саме листя. За дані дії передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (протокол серії ААД №561861).

Також, 15.11.2023 року о 00 год. 11 хв., у м. Миколаєві, вул. Колодязна, 39, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «BMW 740» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці вчинення ДТП за допомогою газоаналізатора «Alcotester Dragger ARLM-0341», у встановленому законом порядку. Згідно чеку №394, результат - 2,01 проміле. Водій з результатом погодився, від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. За дані дії передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ААД №560395).

Визнано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Щодо відшкодування Позивачем шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до ремонтної калькуляції від 08.01.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 65092,53 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 28.03.2024 року між представником потерпілої особи та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 3200,00 грн) в сумі 58892,00 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування на користь представника потерпілої особи в розмірі 58892,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №27545 від 15.04.2024 року.

Щодо відшкодування позивачем шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_3 .

Відповідно до Звіту №150121 від 19.12.2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без ПДВ, складає 54101,41 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 27.02.2024 року між представником потерпілої особи (транспортний засіб «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_3 ) та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 3200,00 грн) у розмірі 50901,41 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування, за вирахуванням суми франшизи 3.200,00 грн, на користь представника потерпілої особи в розмірі 50901,41 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9552 від 17.06.2024 року.

Таким чином, загальний розмір страхових відшкодувань виплачених ТДВ «СГ «Оберіг» за пошкоджені транспортні засоби складає 109793,41 грн.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу BMW 740, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-214990762.

Відповідно до ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону №1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV, Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Підпунктом «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону № 1961-IV встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду в сумі 109793,41 грн, заподіяну відповідачем внаслідок ДТП 15.11.2023 року, ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.

З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні статейЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідача виникло зобов`язання перед ТДВ «СГ «Оберіг» відшкодувати завдані збитки в розмірі 109793,41 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов`язань за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, направлення відповідачу досудової вимоги про виплату грошових коштів та її невиконання, триває порушення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу.

Так, суд погоджується з визначенням розміру сум, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов`язань на підставі ст. 625 ЦК України, які не спростовані відповідачем, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 15.02.2025 року по 07.10.2025 року інфляційні втрати у розмірі 5250,43 грн та 3% річних у розмірі 2120,67 грн.

Разом з тим, позивачем також ставиться питання про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 21793,24, яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на те, що пеня це неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7300,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 у справі №199/3939/18-ц (провадження №61-15441св19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу, позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року укладеним з ФОП адвокат Войцехівський А.В., акт прийому-передачі наданих послуг №46580/3/1 від 07.10.2025 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1208 адвоката Войцехівського А.В.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 7300,00 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідача понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 гривень, які підтверджуються платіжною інструкцією №34643 від 01.10.2025 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код ЄДРПОУ: 39433769, юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» грошові кошти у розмірі 138957 (сто тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 75 копійок, з яких: 109793,41 грн – сума виплаченого страхового відшкодування, 5250,41 грн – інфляційні втрати, 2120,67 грн – 3% річних, 21793,24 грн – пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати у розмірі 9722 (дев`ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7300,00 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін