Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №569/7503/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7503/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі – Ковальчук О.Б.,

представника позивача – адвоката Барилюк А.І.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача - ОСОБА_3 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача - ОСОБА_3 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі розпорядження Рівненського міського голови № 518-р від 12.05.2021 року.

У спірній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який із 1995 року по теперішній час у помешканні не проживає без поважних причин, його особистих речей немає, участі в утриманні житла не бере, іншим чином не користується квартирою, за комунальні послуги не сплачує. Відповідач добровільно покинув спірне житло, перешкод у користуванні квартирою позивач та інші мешканці квартири йому не створюють.

Факт реєстрації відповідача у спірній квартирі є перешкодою для реалізації житлових прав та породжує додаткові витрати на сплату комунальних послуг.

Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , а судові витрати віднести за його рахунок.

Представник позивача – адвокат Барилюк А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити.

Відповідач – ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явився повторно, причин неявки не повідомив та не подав заяви про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа – 1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином.

Третя особа – 2 - законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, подала на електронну пошту Рівненського міського суду Рівненської області заяву 13.10.2025 року, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність.

За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи зі згоди представника позивача.

Заслухавши думку представника позивача – адвоката Барилюк А.І., дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження Рівненського міського голови № 518-р від 12.05.2021 року батько позивача ОСОБА_3 21.07.2021 року уклав Договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду.

На час пред`явлення позовної заяви та на час розгляду справи у спірній квартирі зареєстровані чотири особи. Дана обставина підтверджується довідкою № 2157 від 30.01.2025 року про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні в АДРЕСА_2 , виданою Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.

Згідно довідки № 6 від 07.03.2025 року, виданої ОСББ «Студентська,5А» у спірній квартирі зареєстрований позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Останній, хоча зареєстрований за вказаною адресою, однак фактично тривалий час за місцем реєстрації не проживає, про що за участю представника ОСББ «Студентська, 5А» складений акт обстеження квартири АДРЕСА_3 від 07.03.2025 року, видана довідка № 5 від 12.02.2025 року.

На виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 23.10.2025 року про витребування доказів, Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було надано відповідь про надання інформації № 342/24.11-04-05 від 18.11.2025 року, з якої вбачається, що відповідач 08.12.2000 року уклав шлюб із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що було складено актовий запис № 1406, ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народилася донька - ОСОБА_7 , про що було складено актовий запис № 247.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він проживає по сусідству зі спірною квартирою. Йому відомо, що більше двадцяти років відповідач за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 не проживає та квартирою не користується.

Отже, відповідач вибув на інше постійне місце проживання, втративши будь-який зв`язок із квартирою за місцем реєстрації.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст. 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

П. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами та доповненнями), передбачено, що відповідно до ст. 107 ЖК України наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це.

Верховний Суд зауважує, що зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання (згідно із законом); 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («KryvitskaandKryvitskyyv. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем.

Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло (04 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 520/7767/19, провадження № 61-3153св22 (ЄДРСРУ № 114187334).

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 161/20415/19 (провадження № 61-14025св21) зроблено висновок, що: «відповідно до частини другої статті 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт вибуття відповідача (відповідачів) на постійне місце проживання в інше жиле приміщення відповідно до статті 107 ЖК України. При цьому, слід ураховувати, що доказуванню у цьому разі підлягають обставини, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання. На підтвердження вибуття особи до іншого постійного місця проживання суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення».

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц (провадження № 61-46621св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 227/1044/20 (провадження № 61-15632ск20).

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 361/6668/15 (провадження № 61-25867св18) зроблено висновок, що: «основною умовою втрати права користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтею 107 ЖК Української РСР, є наявність у наймача або члена його сім`ї іншого постійного місця проживання. При цьому слід встановити таке місце проживання із зазначенням його адреси та дослідити належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд до іншого населеного пункту, укладення трудового договору на невизначений строк тощо)».

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла («KryvitskaandKryvitskyyv.Ukraine», заява № 30856/03), наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві» (Zehentnerv.Austria), заява № 20082/02, пункт 56, ECHR 2009).

При цьому визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно ст. 72 Житлового кодексу України).

При розгляді справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає без поважних причин за місцем реєстрації більше 25 років.

Судом досліджено усі обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності відповідача і прийшов до висновку, що ОСОБА_2 вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

За весь період відсутності відповідач у квартирі не з`являвся, не здійснював жодних дій , які б свідчили, що він має намір користуватися спірною квартирою.

Позивач та інші мешканці квартири перешкод у користуванні помешканням відповідачеві не створювали.

Таким чином, оскільки відповідач за вказаною адресою не проживає більше 25 (двадцяти п`яти) років, не оплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальними послугами, не несе інших витрат, суд вважає, що ОСОБА_2 вважається таким, що втратив право користування ним.

Керуючись ст.ст. 9, 71, 72, 107 ЖК України, ст. ст. 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача - ОСОБА_3 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задоволити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 із зняттям його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук