Вирок від 29 грудня 2025 р. у справі №569/11981/23 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11981/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадження №12023181010001504 від 20.05.2023 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше несудимого, студента 4 курсу ВСП " Рівненський автотранспортний фаховий коледж" НУВГП,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_7 , законного представника ОСОБА_8 , інспектора з ювенальної превенції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 20 травня 2023 року о 12 год 22 хв, перебуваючи в примірочній магазину «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58, діючи в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного матеріального збагачення, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку власника, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний ОСОБА_6 гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 3 450,00 грн, чим завдав потерпілій майнової шкоди у вказаному розмірі.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Встановлені судом обставини підтверджуються дослідженими в суді доказами, обсяг який визначений судом за погодженням з учасниками судового провадження.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у заволодінні гаманцем з грошовими коштами визнав повністю, щиро покаявся, та пояснив, що 20 травня 2023 року о 12 год 22 хв, він разом з ОСОБА_10 перебували в магазині «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58. В цей час вони підійшли до примірочної, де перед ними стояла потерпіла ОСОБА_6 , яка через пару хвилин зайшла в примірочну. Біля 12 год 20 хв, коли остання вийшла з примірочної кабінки, туда зайшов він, що приміряти на себе кофту. В цей час він побачив, що на дзеркалі лежав гаманець, який він забрав собі. Вийшовши з примірочної кабінки, він разом з ОСОБА_10 , вийшли на вулицю, щоб знайти потерпілу, і повернути їй гаманець. Побачивши потерпілу, він повернув їй вказаний гаманець. Обвинувачений також пояснив, що умислу на крадіжку даного гаманця в нього не було, вважає, що в його діях наявний склад шахрайства. Крім того, останній показав, що він припускав, що даний гаманець залишений потерпілою, яка перед ним заходила в примірочну кабінку. Чому не повідомив про залишений гаманець продавців магазину, пояснити не може. Попросив вибачення у потерпілої та просив суд суворо його не карати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що 20 травня 2023 року, біля 12 год, вона разом із ОСОБА_11 перебували в магазині «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58. Зайшовши в магазин, вона здала в камеру схову свій рюкзак, а гаманець, в якому знаходилось 3450 грн, залишила в руках. Після того, як вибрала собі одяг, вирішила зайти в примірочну кабінку, щоб приміряти. Вона стояла в черзі в примірочну кабінку, а ззаді неї стояло два молодих хлопці, серед них був обвинувачений, який після неї зайшов в примірочну кабінку. Зайшовши в кабінку, вона на дзеркало положила гаманець, і побувши декілька хвилин вийшла з примірочної, а гаманець залишився лежати на дзеркалі. Через декілька хвилин пригадавши, що вона забула гаманець в примірочній кабінці, вона повернулась назад, однак вже гаманця там не було, і даних хлопців вона не побачила. Тоді вона вибігла на вулицю, однак і там тих хлопців вже не було. Після цього, вона повідомила про крадіжку продавців магазину, які викликали працівників поліції. Через три дня їй було повернуто 3450 грн, а тому жодних претензій до обвинуваченого немає, міру покарання просить визначити судом на власний розсуд. Також потерпіла у своій заяві поданій до суду вказує, що обвинувачений шахрайським способом заволодів її гаманцем, в якому знаходились 3450 грн.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 20 травня 2023 року о 12 год 20 хв, він разом з ОСОБА_3 перебували в магазині «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58. Останній взявши кофту вирішив її приміряти, і вони підійшли до примірочної кабінки. Перед ними до даної кабінки стояла потерпіла, яка зайшовши в середину і побувши там декілька хвилин вийшлав приміщення магазину. Після цього, в кабінку зайшов обвинувачений, і вийшовши звідти через декілька хвилин пояснив йому, що там знайшов дещо цікаве. Вийшовши з магазину, останній показав гаманець, який знайшов в примірочній кабінці, і в його присутності перерахував грошові кошти, що там знаходилось. Всього там було 3450 грн, з яких 1900 грн забрав обвинувачений, а решту коштів передав йому. Поділивши грошові кошти, вони розійшлись. Про вказану знахідку вони не повідомляли продавців магазину. В подальшому він добровільно видав вказані грошові кошти працівникам поліції.

Таким чином, крім показів потерпілої, свідка, частково обвинуваченого, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні прокурором та перевіреними на предмет допустимості та належності письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом пред"явлення особи для впізнання, протоколом огляду та іншими доказами.

Так, згідно форми виводу АРМ 102, до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області 20.05.2023 надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_6 в 12 год 27 хв про те, що перебуваючи в приміщенні магазину « Євро Сезон », що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58, нею в примірочній кабінці було залишено гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 3450 грн, і які були викрадені невідомими особами ( а.к.п. 9);

протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_6 від 20 травня 2023 року о 12 год 55 хв, про крадіжку гаманця з грошовими коштам в сумі 3450 грн ( а.к.п.10);

протоколом огляду місця події від 20 травня 2023 року о 12 год 49 хв з фототаблицею, згідно якого слідчим ОСОБА_12 було оглянуто приміщення магазину « Євро Сезон », що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58 ( а.к.п. 13-19);

протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2023 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала по фотографії ОСОБА_3 , який 20 травня 2023 року знаходився в магазині «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58 ( а.к.п. 26-29);

протоколом огляду від 23.05.2023 року з фототаблицею, згідно якого ОСОБА_10 , в присутності мами ОСОБА_13 , було добровільно видано грошові кошти в сумі 1500 грн, отримані 20 травня 2023 року від ОСОБА_3 ( а.к.п. 39-43);

протоколом пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_10 впізнав по фотографії ОСОБА_3 , з яким він 20 травня 2023 року знаходився в магазині «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58 ( а.к.п. 44-47);

заявою ОСОБА_3 , який в добровільнмоу порядку при законному представнику мамі ОСОБА_8 було видано старшому слідчому Рівненського РУП грошові кошти в сумі 1900 грн ( а.к.п.48);

постановою старшого слідчого ОСОБА_14 від 23 травня 2023 року, згідно якої грошові кошти сумі 3400 грн визнано речовими доказами, приєднано до матеріалів кримінального провадження та передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 ( а.к.п. 49,54 );

протоколом огляду від 23.05.2023 року з фототаблицею, згідно якого ОСОБА_3 , в присутності мами ОСОБА_8 було добровільно видано грошові кошти в сумі 1900 грн, які перебували в гаманці потерпілої ОСОБА_6 ( а.к.п. 50-53);

розпискою ОСОБА_6 від 26.05.2023, згідно якої остання отримала на зберігання грошові кошти в сумі 3400 грн, що були викрадені 20 травня 2023 року в приміщенні магазину «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58 ( а.к.п. 55);

протоколом перегляду відеозапису від 07 червня 2023 року, згідно якого вбачається, що 20 травня 2023 року ОСОБА_3 в 12 год 22 хв було забрано з примірочної кабіни магазину «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58 гаманець чорного кольору. В 12 год 23 хв до примірочної кабіни заходить потерпіла ОСОБА_6 і виявляє відсутність свого гаманця ( а.к.п. 57-62);

постановою старшого слідчого ОСОБА_14 07 червня 2023 року визнано та приєднано в якості речового доказу до матеріалів кримінального провадження диск формату "CD-R". який добровільно надано адміністратором магазину «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58 ОСОБА_15 ( а.к.п. 63).

Захисником ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено клопотання про перекваліфікцію дій останнього з ч.4 ст. 185 КК України на ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майно шляхом обману. Останні вважають, що ОСОБА_3 не вчиняв крадіжки гаманця з грошовими коштами, а шляхом обману заволодів ними 20 травня 2023 року в примірочній кабіни магазину «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58. Після заволодіння даним гаманцем з грошовими коштами, обвинувачений вийшов на вулицю магазину, де негайно повернув даний гаманець потерпілій.

Крім того, потерпіла також вказала, що обвинувачений ОСОБА_3 заволодів її гаманцем з грошовими коштами шахрайським способом, і просила перекваліфікувати його дії з крадіжки на шахрайство.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України, то суд виходить з наступного:

За нормативним визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі й усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, у таких випадках слід констатувати презумпцію "забутості" речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Водночас установлені судом у цьому кримінальному провадженні обставини вказують на такі факти:

- перебування об`єкту посягання у відомому для потерпілого місці, а саме в примірочній кабінці приміщенні магазину «Євро Сезон», що за адресою м. Рівне, вул. Пересопницька, 58 про що свідчило, зокрема, і те, що потерпіла повернулась в примірочну кабінку і здійснювала активні дії, спрямовані на відшукання гаманця безпосередньо в межах саме цього магазину, що вказує на те, що гаманець, попри його втрату власником, перебував у власності потерпілої, проте реалізувати своє право на користування, розпорядження ним тощо вона не мала можливості через протиправні дії обвинуваченого;

- реальну обізнаність обвинуваченого про те, хто є власником гаманця, зокрема перебування останнього в черзі за потерпілою, що дає підстави передбачити, що вона повернеться за своїм гаманцем.

Крім того, зі змісту встановлених судом обставин не вбачалося, що обвинувачений повідомляв очевидцям про знахідку і вчиняв дії, спрямовані на встановлення власника гаманця, а поклав його до своєї сумки та вийшов з приміщення магазину, із цього моменту отримавши реальну можливість розпорядитися ним, що свідчить про наявність умислу на вчинення крадіжки.

Також у судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений міг припускати, що гаманець був залишений потерпілою, оскільки бачив як вона входила в примірочну кабінку, і вона може за ним повернутися, проте привласнив його в таємний спосіб;

- обвинувачений не повідомив про знайдений гаманець продавця магазину, що є обов`язком особи, яка знайшла знахідку, на підставі ч. 1 ст. 337 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а одразу забрав собі і вийшовши з магазину частину грошових коштів віддав ОСОБА_10 , а частину залишив у себе, що свідчить про те, що він не мав бажання повернути гаманець з грошовими коштами власнику;

- потерпіла через короткий проміжок часу повернулась за своїм майном, але не змогла реалізувати своє право через протиправні дії обвинуваченого;

- відповідно до приписів ч. 4 ст. 339 ЦК право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.

Таким чином, суд вваажає кваліфікувати дії обвинуваченого саме як крадіжку, а не шахрайство.

Суд вважає, що доводи обвинуваченого, захисника та потерпілої щодо відсутності умислу на вчинення крадіжки є неспроможними.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, та містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і останній у його вчиненні винен.

У відповідності до ст. 12 КПК України, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, що суд враховує при призначенні покарання.

Що стосується особи обвинуваченого то суд враховує, його молодий вік, умови життя та виховання, рівень розвитку, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих чи сімейних обставин, виховання у неповній сім"ї.

Також обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, адміністративних правопорушень не вчиняв, характеризується по місцю навчання з позитивної сторони, отримує стипендію, займається додатковими заробітками, має власні заощадження.

Згідно акту про обстеження матеріально-побутових умов та умов проживання сім"ї Керечанів, сім"я на обліку не перебуває, умови проживання, виховання позитивні, матеріальне забеспечення достатнє, сім"я Керечан та сам обвинувачений характеризуються позитивно.

Згідно досудової доповіді Рівненського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області щодо обвинуваченого ОСОБА_3 то беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, спосіб життя, історію правопорушення, відсутність криміногенних факторів, а також низький рівень ризику повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього ОСОБА_3 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на мінімалізацію ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, та за наявності мотивації і готовності до змін самого обвинуваченого.

У разі якщо суд дійде висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 76 КК України.

Крім того, для мінімізації ризиків вчинення повторного правопорушення орган пробації вважає за можливе виправлення неповнолітнього без ізоляції від суспільства за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, проведення роз`яснювальних бесід виховного характеру з підлітком та матір`ю. Спільних зусиль Олександра та його матері.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обтяжуючих обставин суд не встановив.

Витрат на залучення експертів немає.

Цивільний позов не заявлявся, шкода відшкодована потерпілій повністю.

Згідно Постанови Верховного Суду від 18.09.2019 - каяттям є негативно забарвлене почуття, що поєднує в собі співчуття або жаль з приводу свого вчинку і почуття провини за його наслідки.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся з приводу вчиненого як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду, висловив жаль з приводу свого вчинку та вказав, що в подальшому таких протиправних діянь не вчинятиме. Хоча останній і не визнав факт крадіжки, вважає, що в його діях наявний факт шаарайства, однак обставини не заперечував, попросив вибачення в потерпілої.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 103 КК України передбачено, що при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Аналогічні роз`яснення щодо врахування судом всіх обставин, наведені у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Як встановлено в ході судового розгляду, обвинувачений щиро покаявся у вчиненому діянні, попросив вибачення у потерпілої, активно сприяв розслідуванню кримінального правопорушення, враховуючи дані про його особу, його молодий вік, доповідь Рівненського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації», а також те, що обтяжуючих обставин в ході судового розгляду не встановлено, то суд приходить до переконання про призначення обвинуваченому покарання більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті встановленої ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті (частини) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, а саме пробаційного нагляду.

Водночас при призначенні покарання суд враховує всі інші фактори, що мають місце як у момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, так і після них. Ці фактори мають стати показником позитивних чи негативних тенденцій виправлення винного, зниження його рівня деліктоздатності й засвідчити своєрідний процес декриміналізації обвинуваченим, тобто буде підставою призначення менш суворого покарання, ніж передбачено законом.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винного і обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а обтяжуючих обставин не встановлено, тому суд прийшов до переконання, що обвинуваченому має бути призначене покарання без ізоляції від суспільства у виді пробаційного нагляду, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, та буде необхідний і достатній для його виправлення, попередження нових правопорушень.

Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання ще більш м`якого, ніж передбачено законом.

Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, та воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Призначаючи вищевказане покарання обвинуваченому, суд виходить з принципу справедливості і вважає, що такий менш суворий вид покарання буде достатній для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та із застосування вимог ст. 69 КК України, призначити більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції статті за це кримінальне правопорушення, у виді у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: а саме:

- 1 (один) слід руки, який упаковано в спеціальний пакет «НПУ № KIV 1131967» та передано на зберігання згідно квитанції № 376 (206) до кімнати зберігання речових доказів Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, після набрання вироком законної сили - знищити; грошові кошти в сумі 3 400,00 грн., які передано під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , вважати повернутими останній; записи з камер відеоспостереження з магазину «Євро Сезон» від 20.05.2023, збережені на диску формату «СD-R» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, потерпілою, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя -