Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №357/18163/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18163/25

Провадження № 2/357/1364/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Примак А. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

05 листопада 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9226352 від 20 липня 2022 року в сумі 11 670,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн і витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.07.2022 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 9226352 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 9226352 від 20.07.2022 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. 24.10.2022 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»(далі - Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 83-МЛ від 24.10.2022 р.(далі - Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 9226352 від 20.07.2022 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Сума заборгованості Відповідача становить 11670 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: 1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 3000 грн. 2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 8370 грн. 3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 300 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: 1. Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 21964050/111 від 16.10.2025 р. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року(копія додається), що підтверджується Актом наданих послуг №Д/5193 від 22.10.2025 року.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою судді від 06 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 09 січня 2026 року.

08 січня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Усенка М.І про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.

08 січня 2026 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Єфремової І.І. надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими остання визнала позовні вимоги в сумі 10 860,00 грн, з яких: залишок по тілу кредиту в сумі 3 000,00 грн; залишок по відсотках в сумі 7 560,00 грн; залишок по комісії в сумі 300,00 грн. та просила суд зменшити витрати на правничу допомогу позивачу до 3 000.00 грн через завищений розмір вказаних витрат. В частині зменшення розміру відсотків пояснила, що згідно позовної заяви, позивач просить суд стягнути відсотки за користування кредитом в сумі 8 370,00 грн, хоча до нового кредитора перейшло право вимоги за відсотками по даному кредитному договору в сумі 7 560,00 грн.

08 січня 2026 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Єфремової І.І. надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців через те, що відповідач лише недавно повернулася в Україні з-за кордону, відновлює своє життя в Україні, здійснює пошук роботи для забезпечення себе та свого сина.

Через неявку учасників справи та клопотання останніх про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд за наявними у справі доказами.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20 липня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9226352, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 3 000,00 грн (п. 1.2) Кредит надається строком на 105 днів з 20.07.2022 і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 04.08.2022 (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується з 02.11.2022 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2). Згідно п. 1.4 Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 04.08.2022 (день завершення пільгового періоду),але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 02.11.2022 (останнього дня строку кредитування).

Згідно п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 750,00 грн, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 8 850,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 3 750,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 11 850,00 грн.

Згідно п. 1.5.1 договору Комісія за надання кредиту: 300,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 450.00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування протягом пільгового періоду.

Згідно п. 1.5.3 Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору - цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (смс на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника.

Позичальник підтверджує, що до підписання цього Договору ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору).

Вищевказана інформація також передбачена і в паспорті споживчого кредиту.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит складено графік платежів за договором про споживчий кредит, згідно з яким реальна річна процентна ставка становить 1025,00 %; загальна вартість кредиту 11 850,00 грн, яка складається з: тіла кредиту в сумі 3 000,00 грн; процентів за користування кредитом в сумі 8 550,0 грн та з комісії за користування кредитом в сумі 300,00 грн.

20 липня 2022 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 000,00 грн згідно договору № 9226352, що підтверджується платіжним дорученням № 78790071.

24 жовтня 2022 року між «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 83-МЛ. Згідно вказаного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до за кредитним договором № 9226352 від 20 липня 2022 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору № 83-МЛ від 24 жовтня 2022 року про відступлення прав вимоги має загальну суму заборгованості у розмірі 10 860,00 грн, з них заборгованість за тілом в сумі 3000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 7560,00 грн і заборгованість за комісією в сумі 300,00 грн..

Згідно Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 9226352 від 2 липня 2022 року ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Кредит-Капітал» за договором станом в сумі 11 670,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом -3000,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 11 670,00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 300,00 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача, що підтверджується довідкою про застосування одноразового ідентифікатора від 20 липня 2022 року.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, ним до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій не зверталась, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надала.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подала. Натомість представник відповідача надала суду додаткові пояснення, згідно з якими визнала позовні вимоги в сумі 10 860,00 грн, з яких: залишок по тілу кредиту в сумі 3 000,00 грн; залишок по відсотках в сумі 7 560,00 грн; залишок по комісії в сумі 300,00 грн. В частині зменшення розміру відсотків пояснила, що згідно позовної заяви, позивач просить суд стягнути відсотки за користування кредитом в сумі 8 370,00 грн, хоча до нового кредитора перейшло право вимоги за відсотками по даному кредитному договору в сумі 7 560,00 грн.

Суд частково погоджується з доводами представника відповідача про часткове визнання позовних вимог, приймаючи часткове визнання позову в силу ст. 206 ЦПК України.

Разом з цим суд не в повній мірі погоджується з доводами представника відповідача про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 8 370,00 грн до 7 560,00 грн.

Суд зазначає, що вказаний розмір процентів за користування кредитними коштами був погоджений між ТОВ «Мілоан», як первісним кредитором, так і ОСОБА_1 , як позичальником за кредитним договором № 9116352. Так, згідно з п.1.5 вказаного кредитного договору, сторонами було погоджено, що загальні витрати за користування кредитом становлять 8 850,00 грн і орієнтовна загальна вартість кредиту становить 11 850,00 грн. В додатку № 1 до кредитного договору, який є невід`ємною частиною кредитного договору, зазначено про те, що загальна вартість кредиту становить 11 850,00 грн, що включає в себе проценти за користування кредитними коштами в сумі 8 550,00 грн.

Тому, незважаючи на те, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступив боргу за вказаним кредитним договором ТОВ ФК «Кредит Капітал», згідно з яким заборгованість за процентами за користування кредитними коштами становила 7 560,00 грн, новий кредитор ТОВ ФК «Кредит Капітал» мав право донараховати проценти за користування кредитними коштами, так як вказане було передбачено кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором № 9226352, новий кредитор за період з 25.10.2022 до 01.11.2022 (включно) правомірно донараховав проценти за користування кредитом в сумі по 90,00 грн за кожен день користування кредитом, в межах строку дії кредитного договору № 9226352.

Згідно даного розрахунку заборгованості станом на день закінчення дії кредитного договору (02.11.2022) заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором № 9226352 від 20.07.2022 становила 11 580,00 грн, з яких 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 280,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 300,00 грн заборгованість за комісією.

Разом з цим, згідно розрахунку заборгованості ТОВ ФК «Кредит Капітал» станом на день закінчення дії кредитного договору № 9226352 від 20.07.2022, заборгованість відповідача перед позивачем становила 11 580,00 грн, з яких 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 280,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 300,00 грн заборгованість за комісією.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в межах суми заборгованості за кредитним договором № 9226352 станом на день закінчення дії вказаного кредитного договору, а саме в сумі 11 580,00 грн, з яких 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 280,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 300,00 грн заборгованість за комісією.

Згідно з вимогами статті 435 ЦПК України - за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Приймаючи до уваги те, що представник відповідача в своїй заяві клопоче перед судом про розстрочення рішення суду, посилаючись на тяжке матеріальне становище через те, що відповідач з неповнолітньою дитиною лише у вересні 2025 року повернулися із-за кордону та на даний час відповідач не є працевлаштованою в Україні, суд вважає за можливе при ухваленні рішення про задоволення позову, розстрочити його виконання терміном на дванадцять місяців, зі сплатою його рівними частинами щомісячно.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2 403,75 грн, що становить 99,23% від розміру задоволених судом позовних вимог.

З приводу стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується Актом наданих послуг №Д/5193 від 22.10.2025 року.

Представник відповідача заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 3 000.00 грн, вважаючи, що розмір витрат в сумі 8 000,00 грн є завищеним.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 вказано, що у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, суд відхиляє заперечення представника відповідача за первісним позовом щодо відсутності детального розрахунку у звіті про обсяг наданих послуг згідно договору про надання правової допоомги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № № 910/12876/19 від 07.07.2021.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

За таких обставив суд відхиляє твердження представника відповідача щодо відстуності доказів понесених відповідачем судових витрат на здійснення правничої допомоги.

У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У справі, що розглядається, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, висловлена у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення у розмірі 3 000.00 грн. Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі понесених витрат на правничу допомогу в сумі 2 976,90 грн, що становить 99,23% від розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9226352 від 20 липня 2022 року в сумі 11 580,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 403,75 грн і витрати на правничу допомогу в сумі 2 976,90 грн, що в загальній сумі становить 16 960,65 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату боргу на дванадцять місяців, зі сплатою його рівними частинами щомісячно в сумі 1 413,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», адреса: вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Бебешко