Вирок від 08 січня 2026 р. у справі №159/7842/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7842/25

Провадження № 1-кп/159/242/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника - ОСОБА_6 ,

у відкритому судовому засіданні розглянув обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030550001165 від 23.09.2025 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 26.08.2024, УНЗР НОМЕР_2, уродженця села Кирпилівка Камінь-Каширського району Волинської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, без освіти, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 28.06.2023 Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.4 ст.186, ст.69 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 16.06.2025 ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області умовно-достроково, невідбутий строк покарання складає 10 місяців 12 днів,

у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи судимим 28.06.2023 Ковельським міськрайонним за ст.186 ч.4 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, 16.06.2025 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений на 10 місяців 12 днів, за що судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочини проти власності.

Так, він 22 вересня 2025 року приблизно о 21 годині 18 хвилин, знаходячись в приміщенні позакласної вузлової дільничної залізничної станції Рівненської дирекції Львівської залізниці «Ковель-Пасажирський», що за адресою: м. Ковель, вул. Ветеранів, 1а, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився біля колони в залі вокзалу, та забравши з кишені штанів ОСОБА_7 , повторно відкрито викрав мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 12С», вартістю 2283,33 грн, разом з силіконовим чохлом типу «бампер» вартістю 98 гривень, чим завдав ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 2381,33 грн.

Отже, ОСОБА_5 здійснив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно, в умовах воєнного стану, що є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.4 ст.186 КК України.

Окрім того, він же 22 вересня 2025 року, близько 21 години 30 хвилин, знаходячись поблизу четвертої колії позакласної вузлової дільничної залізничної станції Рівненської дирекції Львівської залізниці «Ковель-Пасажирський», що за адресою: м. Ковель, вул. Ветеранів, 1а, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», наздогнав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався вздовж колії у напрямку від приміщення вокзалу, та застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а саме, завдавши удар кулаком в ділянку правої брови та спричинивши внаслідок цього тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в ділянці правої брови, крововиливу в білкову оболонку правого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, забрав з рук ОСОБА_7 , тим самим повторно відкрито викрав мобільний телефон марки «Fiso Oukitel F150», чим завдав ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 1700 гривень.

Отже, ОСОБА_5 здійснив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, що є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.4 ст.186 КК України.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив вчинення ним грабежів у спосіб, час та місці зазначених в обвинувальному акті. ОСОБА_5 повідомив, що 22.09.2025 поїхав в Ковель де вживав алкогольні напої. Ввечері поїхав на залізничний вокзал у м. Ковелі, де мав намір переночувати. На залізничному вокзалі у нього виникла суперечка з потерпілим ОСОБА_7 з приводу того, що останній курив у приміщенні вокзалу. Під час суперечки обвинувачений відкрито забрав у нього телефон, марки повідомити не може бо у них не розбирається. Після чого потерпілий вибіг на вулицю і почав кричати, матюкатися, обвинувачений побіг за ним. Наздогнавши потерпілого обвинувачений забрав у нього інший телефон, при цьому вдаривши потерпілого у голову. Потерпілий від удару впав на землю. Після цього обвинувачений сховав обидва мобільні телефони біля аптеки, яка була недалеко. Коли обвинувачений повернувся на вокзал його зустріли працівники поліції, яким він все розказав, що сталося, нічого не приховував, видав телефони, які відкрито викрав у потерпілого. Обвинувачений вину визнав повністю, щиро шкодує про вчинене, зробив для себе відповідні висновки про недопустимість подібної поведінки в майбутньому, готовий понести покарання за вчинене те, яке визначить суд, просить суворо не карати. Повідомив, що у нього є цивільна дружина, яка з їхнім сином, якому 9 років, проживає у Білорусії, він батьком сина не записаний.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при визначенні міри покарання поклався на розсуд суду, про відшкодування обвинуваченим завданої кримінальними правопорушенням шкоди - не повідомив.

Зважаючи на те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які просили розглядати кримінальне провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та стосуються речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) та відкритому викраденні чужого майна (грабежі) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинених повторно, в умовах воєнного стану, що є кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.4 ст.186 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Діяння, які вчинив обвинувачений, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною яка обтяжує покарання та яка зазначена в обвинувальному акті, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також, обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діянь, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення; враховує форму та ступінь його вини яка полягає в прямому умислі; мету і корисливі мотиви вчиненого; обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення, який раніше вчинив кримінальне правопорушення проти власності, а також, які безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, а також обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який активно сприяв розкриттю злочину, визнавши свою вину та повідомивши усі обставини вчинення кримінального правопорушення, не приховував від поліції викрадені речі; відсутність доказів відшкодування обвинуваченим завданої потерпілому шкоди, про те що обвинувачений примирився з потерпілими докази у матеріалах справи також відсутні. Також суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується, як особа, на яку немає компроментуючих даних.

Обставин, які б унеможливлювали понесення обвинуваченим покарання, суд не встановив.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України, суд не встановив.

У судовому засіданні прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі та за сукупністю вироків визначити останньому остаточне покарання у виді восьми років позбавлення волі.

Захисник просив призначити обвинуваченому покарання в мінімальному його розмірі в межах санкції ч.4 ст.186 КК України.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за тяжкі злочини, передбачений ч.4 ст.186 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону ближче нижньої межі.

На переконання суду таке покарання відповідатиме принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде справедливим і співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не є надто суворим чи м`яким.

Також суд враховує, що обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності 28.06.2023 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ч.4 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 06.06.2025 звільнений умовно-достроково на підставі ст.81 КК України (невідбутий термін покарання 10 місяців 12 днів).

З огляду на це, на підставі статей 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_5 до покарання призначеного за цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської областівід 28.06.2023.

У строк покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення з дня його затримання в порядку ст.208 КПК України, тобто з 23.09.2025.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку встановленому ч.9 ст.100 КПК України.

Мобільні телефони марки «Redmi 12C» та «Fisco», які зберігаються в ОСОБА_9 , та належить потерпілому ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_7 .

Футболку білого кольору із візерунками чорного кольору та слідами бурого кольору, яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сейф-пакет 3175823, упакування 3025302439491781), яка належить ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_5 .

На підставі ст.ст. 118, 122, 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути процесуальні витрати в розмірі 2674,20 грн на проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта від 26.09.2025 №СЕ-19/103-25/12838-ТВ).

У зв`язку із визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначення йому покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід продовжений ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.11.2025 у виді тримання під вартою, ОСОБА_5 необхідно залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт у кримінальному провадженні не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 334, 368, 370, 374, 376, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 3 (три) місяці.

На підставі ч.1 ст.71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.06.2023 та остаточно призначити ОСОБА_5 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (років) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 23.09.2025 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази у справі:

- мобільні телефони марки «Redmi 12C» та «Fisco», які зберігаються в ОСОБА_9 , та належить потерпілому ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_7 .

- футболку білого кольору із візерунками чорного кольору та слідами бурого кольору, яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області (сейф-пакет 3175823, упакування 3025302439491781) - повернути ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 2674,20 грн на проведення судової експертизи.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:ОСОБА_1