Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №159/29/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/29/26

Провадження № 3/159/309/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Денисюк Т.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є учасником бойових дій, особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, має на утриманні неповнолітнього сина,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №207716 від 29.12.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 25.12.2025 о 21.35 годині за адресою: АДРЕСА_3 у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2017 р.н., вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , яке полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

ОСОБА_1 в судовому засіданні факт вчинення домашнього насильства заперечив пояснив, що є учасником бойових дій, отримав поранення та проходить тривале лікування. У нього з колишньою дружиною ОСОБА_3 напружені відносини, їх старший син загинув на війні, а щодо меншого встановлений порядок спілкування. Того дня у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги і підвищеної небезпеки він зателефонував до сина щоб дізнатись чи пішов він в укриття. З відповіді зрозумів, що колишня дружина вирішила залишитись з дитиною квартирі в багатоповерховому будинку. Тоді він викликав поліцію і поїхав до квартири щоб переконати колишню дружину пройти у сховище. Колишня дружина не відчинила двері, розмова відбулась за зачиненими дверима на підвищених тонах, але без образ і нецензурних слів. Зрештою за сприянням працівників поліції дитина спустилась у сховище. ОСОБА_1 заперечив вчинення будь-яких протиправних дій по відношенню до колишньої дружини, а також заперечив перебування у той день в стані алкогольного сп`яніння.

Належним чином повідомлена потерпіла ОСОБА_3 на виклик до суду не з`явилася.

Заслухавши пояснення особи, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 7 Кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

За матеріалами справи ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення домашнього насильства у формі психологічного щодо колишньої дружини.

Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до п.п.3, 4, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Положеннями наведеного Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Разом з тим, домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Конфліктна ситуація та нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Домашнє насильство передбачає домінування кривдника над постраждалою особою, а об`єктивна сторона ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки - настання фізичної чи психічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Матеріали справи не містять доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

На підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, наданий, окрім протоколу серії ВБА №207716 від 29.12.2025, електронний рапорт поліції від 25.12.2025, заява та письмові пояснення ОСОБА_3 від 25.12.2025.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.

Рапорт не є письмовим доказом в розумінні статті 251 КУпАП.

ОСОБА_1 провину не визнає та заперечує факт вчинення домашнього насильства, відеофіксація вчиненого останнім правопорушення в матеріалах справи відсутня.

Потерпіла на виклик до суду не з`явилася, обставин події не конкретизувала.

Відтак відомості, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження в суді.

Провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 251-252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

у х в а л и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяТ. В. Денисюк