Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №671/1303/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/1303/25

Провадження № 22-ц/820/190/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

П`єнти І.В., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року (суддя Цибульський Д.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що 26 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії №821453263 (далі кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 29 900 грн. Водночас ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит протягом 30 днів (дисконтний період) та сплатити проценти за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,21% від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі закінчення дисконтного періоду без оплати процентів відповідач зобов`язався сплатити проценти за базовою процентною ставкою 2,10% від суми кредиту за кожний день користування ним.

За договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 року) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс»), яке, у свою чергу, за договором факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року відступило це право Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-ю, згідно з яким позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим на час переходу до позивача права вимоги виникла заборгованість у розмірі 32674,72 грн., яка складається з 29 900 грн. заборгованості по кредиту та 2774,72 грн. заборгованості по відсоткам.

За таких обставин ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 32674,72 грн. заборгованості за кредитним договором, 2 422,40 грн витрат зі плати судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32674, 72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за укладеним із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Юніт Капітал» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «Юніт Капітал» понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу, а тому ці витрати слід покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору та одержання відповідачем кредитних коштів. Також матеріали справи не містять доказів переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Юніт Капітал». Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд поклав на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких не відповідає вимогам реальності та співмірності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено 26 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 29 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 кредитного договору).

Пунктами 1.7, 1.9.1 кредитного договору визначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 25.02.2022 року, під 0,21% від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 1.9.3 кредитного договору якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 2,10% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У пункті 1.12 (підпункти 1.12.1, 1.12.2) кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строк дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти в розмірі 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Кредитний договір укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 та підписаний відповідачем електронним підписом (одноразовим ідентифікатором MNV4D4T8).

За платіжним дорученням від 26 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в розмірі 29900 грн.

Згідно з реєстром прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, складеним на підставі укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції додаткової угоди №27 від 31 грудня 2021 року) (далі договір факторингу №28/1118-01), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату відступило ТОВ «Таліон Плюс» своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Як передбачено пунктом 4.1 договору факторингу №28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») до фактора (ТОВ «Таліон Плюс») з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно з реєстром прав вимоги №1 від 23.02.2024 року, складеним на підставі укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» за плату відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

За змістом пункту 1.3 договору факторингу №23/0224-01 термін «Право вимоги» означає всі права клієнта за кредитним договором, у тому числі право грошової вимоги до боржника по сплаті суми боргу за кредитним договором, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Як передбачено пунктом 4.1 договору факторингу №23/0224-01 право вимоги переходить від клієнта (ТОВ «Таліон Плюс») до фактора (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку.

23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги №1.

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату своє право грошової вимоги до боржників за цілим рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

За змістом пункту 1.2 цього договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до фактора (ТОВ «Юніт Капітал») прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор (ТОВ «Юніт Капітал») стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до фактора (ТОВ «Юніт Капітал») прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» підписали реєстр божників і склали акт прийому-передачі цього реєстру.

ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим на день закінчення строку кредитування виникла заборгованість у розмірі 32674,72 грн, із яких 29900 грн неповернутий кредит і 2774,72 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 26 січня 2022 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 29900 грн., а той зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти в порядку, визначеному кредитним договором. ОСОБА_1 підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) MNV4D4T8.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

26 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кредитні кошти (29900 грн.) на зазначений ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит картковий рахунок, про що свідчить платіжне доручення від 26 січня 2022 року (а.с. 42) та довідка акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 02 вересня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250825/95210-БТ (а.с. 209 т.1).

Отже твердження ОСОБА_1 щодо недоведеності позивачем факту укладення сторонами кредитного договору та одержання відповідачем кредитних коштів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

За договорами факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс», яке відступило це право ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а те, у свою чергу, відступило це право вимоги ТОВ «Юніт Капітал».

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали угоди факторингу, які передбачали перехід як дійсного права вимоги, так і права вимоги, що виникне в майбутньому. Дія рамкових угод була продовжена згідно з додатковими угодами до договорів факторингу. Підставою для переходу права вимоги від клієнта до фактора було підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. На час підписання сторонами цих реєстрів у ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед кредиторами з повернення кредиту та сплати процентів.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступили дійсне право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, що підтверджується відповідними договорами факторингу, додатковими угодами до договору факторингу, реєстрами прав вимоги (боржників) та актами приймання-передачі цих реєстрів.

Посилання ОСОБА_1 на недоведеність переходу до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Юніт Капітал» як нового кредитора слід стягнути неповернутий кредит і нараховані проценти.

При цьому ТОВ «Юніт Капітал» правильно визначило розмір заборгованості за кредитним договором станом на день закінчення строку кредитування у розмірі 32674,72 грн., із яких 29900 грн. неповернутий кредит і 2774,72 грн. заборгованість за простроченими процентами (а.с. 78 т.1).

Матеріали справи доказів на спростування розміру зазначеної заборгованості не містять, відповідачем теж не надано суду таких доказів.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та належно оцінив зібрані докази, а також правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є безпідставними.

При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним відповідачем в апеляційній скарзі правовим позиціям касаційного суду щодо порядку укладення та виконання кредитного договору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підставі договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року №05/06/25-01 (а.с.74-76 т. 1) з додатковою угодою №25770713531, Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» (далі Адвокатське бюро) надавало ТОВ «Юніт Капітал» професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 3.1). Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (пункт 3.3). Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.4). Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь Адвокатського бюро не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта (пункт 3.6).

Згідно з протоколом погодження вартості послуг від 05.06.2025 року (а.с. 77 т.1) Адвокатське бюро надало ТОВ «Юніт Капітал» юридичні послуги у виді вивчення матеріалів справи та складення позовної заяви загальною вартістю 7 000 грн.

Визначений Адвокатським бюро і ТОВ «Юніт Капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. До того ж, ОСОБА_1 в суді першої інстанції не ставив під сумнів співмірність витрат на правничу допомогу, які має понести позивач, та не заявляв клопотання про зменшення розміру цих витрат.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаний висновок суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,апеляційний суд-,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 08 січня 2026 року.

Судді: Т.О.Янчук

І.В. П`єнта

О.І. Ярмолюк