Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №597/1087/25 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 08 січня 2026 р.

Справа: №597/1087/25

Суддя: Храпак Н. М.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/1087/25Головуючий у 1-й інстанції Тренич А.Г.

Провадження № 22-ц/817/122/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 597/1087/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кульгавець Сергій Михайлович, на ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року, постановлену суддею Тренич А.Г., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Заліщицької державної нотаріальної контори про усунення права від спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Заліщицької державної нотаріальної контори про усунення права від спадкування.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року, цивільну справу №597/1087/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Заліщицька державна нотаріальна контора про усунення права від спадкування, передано для розгляду за підсудністю до Чортківського районного суду Тернопільської області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кульгавець Сергій Михайлович подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до Заліщицького районного суду Тернопільської області та стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що помилковими є висновки суду першої інстанції, що даний позов не підсудний Заліщицькому районному суду Тернопільської області, оскільки відповідачка зареєстрована в с.Долина Чортківського району, Тернопільської області.

Суд керувався ч.1 ст.27 ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Однак представник заявника вважає, що до спірних правовідносин належить застосовувати правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходження майна або основної його частини.

Оскільки спір виник з приводу нерухомого майна, яке розташоване в с. Лисівці колишнього Заліщицького району, Тернопільської області, тому позовна заява пред`явлена за місцем знаходження нерухомого спадкового майна за правилами виключної підсудності до Заліщицького районного суду .

Представник відповідачки — адвокат Калінніков М.О. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року, залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що апеляційна скарга представника позивачки ґрунтується на твердженні про те, що спір у даній справі нібито виник з приводу нерухомого майна, а відтак підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, визначеними частиною першою статті 30 ЦПК України.

Визначальним для вирішення питання підсудності є не абстрактні міркування апелянта, а зміст первісної позовної заяви, з якої суд першої інстанції зобов`язаний виходити при вирішенні питання про підсудність.

Так, у позовній заяві про усунення від права на спадкування: не зазначено жодного конкретного об`єкта нерухомого майна, не визначено склад спадщини, не наведено місцезнаходження будь-якого майна, не зазначено, що саме є основною чи єдиною частиною спадкового майна, відсутній будь-який зв`язок позовних вимог з конкретним об`єктом нерухомості.

Предметом позову у даній справі є усунення відповідачки від права на спадкування.

Фактично предмет позову сформульований виключно щодо особи відповідачки та її спадкових прав, без будь-якої індивідуалізації спадкового майна.

Отже, зміст позову не дає підстав для висновку, що спір виник з приводу нерухомого майна у розумінні статті 30 ЦПК України.

Виключна підсудність є винятком із загального правила, а тому може застосовуватися лише за наявності чітко встановлених процесуальних передумов.

Такі передумови передбачають, що з позовної заяви має прямо вбачатися конкретний об`єкт нерухомого майна, його місцезнаходження та зв`язок позовних вимог з правовим режимом цього майна.

За відсутності цих відомостей суд позбавлений можливості застосувати статтю 30 ЦПК України, оскільки не може визначити, за місцезнаходженням якого саме майна має розглядатися справа.

Посилання заявника на земельні ділянки, кадастрові номери та їх місцезнаходження є новими доводами, які не містяться у позовній заяві, не були предметом оцінки суду першої інстанції, фактично змінюють правову конструкцію спору на стадії апеляційного перегляду, що є неприпустимим.

Отже, за відсутності в позові вказівки на конкретне нерухоме майно, суд першої інстанції обґрунтовано застосував загальні правила територіальної підсудності, визначені частиною першою статті 27 ЦПК України, та передав справу за місцем зареєстрованого проживання відповідачки.

У зв`язку з цим ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року, цивільну справу №597/1087/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Заліщицька державна нотаріальна контора про усунення права від спадкування, передано для розгляду за підсудністю до Чортівського районного суду Тернопільської області.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 не підсудний Заліщицькому районному суду Тернопільської області, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 , згідно інформації Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області № 823 від 30.09.2025, зареєстрована в с.Долина Чортківського району Тернопільської області, а тому суд прийшов до висновку про направлення матеріалів справи №597/1087/25 на розгляд до Чортківського районного суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Правила визначення територіальної підсудності цивільних справи унормовано у 3 параграфі 2 Глави І Розділу ЦПК України

Так, за загальним правилом територіальної підсудності, визначеним ч. 1 ст. 27 ЦПК України, передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц зазначено, що «виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо пред`явлено позов про право власності на кілька приміщень, розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох об`єктів нерухомості у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких встановлено виключну підсудність, то позов пред`являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення».

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України (ст.ст.1216-1218,1221,1223,1241 ЦК України).

Таким чином, право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна).

Усунення права від спадкування безпосередньо пов`язано з правом на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно.

Таким же конкретним є і питання усунення від прав на спадкове майно, оскільки, його кінцевою метою і результатом є реалізація (захист) права спадкоємців на спадкування певного майна (частки в ньому), тобто, набуття в порядку спадкування у власність майна чи унеможливлення такого.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У справі, яка переглядається та встановлено судом, що позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Заліщицької державної нотаріальної контори про усення ОСОБА_2 від права на спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 34/2025, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с.30-59), спадщину після смерті останнього прийняли дочка померлого – ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шляхом подання відповідних заяв до Заліщицької державної нотаріальної контори.

Також, як вбачається зі спадкової справи, предмет спадкового майна знаходиться в селі Лисівці, Чортківського (до зміни адміністративно - територіального поділу України - Заліщицького) району Тернопільської області.

Отже, оскільки спір у цій справі фактично виник з приводу усунення права від спадкування, яке безпосередньо пов`язано з правом на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, то підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.

Таким чином, спір у цій справі підлягає розгляду за правилами виключної підсудності (за місцем знаходження майна) та належить до територіальної юрисдикції Заліщицького районного суду Тернопільської області.

Зважаючи на викладені обставини колегія суддів вважає, що передаючи справу за підсудністю до Чортківського районного суду Тернопільської області, суд першої інстанції не дослідив належним чином зміст позовних вимог та не звернув уваги на те, що правовідносини, що склались між сторонами стосуються усунення від спадкових прав на майно, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для направлення справи за підсудністю до суду за місцем знаходження відповідача у справі.

Отже, посилання суду першої інстанції на те, що адреса реєстрації місця проживання відповідача знаходиться в межах територіальної юрисдикції Чортківського районного суду Тернопільської області, як на підставу передачу справи за підсудністю до іншого суду є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржувана ухвала судді першої інстанції про передачу справи за підсудністю постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кульгавець Сергій Михайлович слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кульгавець Сергій Михайлович, задовольнити.

Ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів

Оригінал: reyestr.court.gov.ua