Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №598/1393/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/1393/25Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т.

Провадження № 33/817/23/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 29 червня 2025 року о 21 годині 07 хвилин в м. Збаражі по вул. Ольги Кобилянської, Тернопільського району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. У водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Огляд на стан сп`яніння проводився в законодавчому порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат відповідно до тесту №1394, проведеного 29.06.2025 о 21 год 09 хв позитивний 2,23 % (проміле) алкоголю у крові. В медичний заклад для визначення степеню алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 їхати відмовився. Таким чином, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, та такою що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що процедура проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була порушена, оскільки він є військовослужбовцем, а тому такий огляд мали проводити представники військової частини та Зонального відділу ВСП, а не працівники поліції.

На думку захисника, оскільки на відеозаписі не зафіксовано ані рух транспортного засобу, ані перебування за кермом саме ОСОБА_1 , у поліцейського були відсутні правові підстави для ймовірної зупинки транспортного засобу за наявних фактичних обставин справи. У зв`язку з цим у водія не виник обов`язок проходити такий огляд, а відмова від його проходження за зазначених обставин не може тягнути для водія жодних негативних юридичних наслідків.

Крім того, апелянт зазначає, що перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський не роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, не повідомив про порядок застосування спеціального технічного засобу, а також не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Вважає, що відеозапис, який долучений до матеріалів справи здійснений на технічний прилад, не є належним та допустимим доказом його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки такий відеозапис не є безперервним, міститься частинами, тобто відеозйомка є переривчастою і не відображає всіх деталей та обставин спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими.

Апелянт вказує, що від огляду на місці зупинки та в медичному закладі не відмовлявся, працівниками поліції не було видано направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я.

На переконання апелянта, рапорт працівника поліції, який наявний в матеріалах справи, не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський є зацікавленою особою.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів, не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Посилаючись на практику ЄСПЛ, апелянт вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен бути проведений із залучення сторони обвинувачення, оскільки відсутність сторони обвинувачення у справі може вплинути на дію презумпції невинуватості в ході судового розгляду і, як наслідок, на питання неупередженості та безсторонності суду.

Просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В судове засідання апелянт - особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин, зважаючи, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 належним чином був повідомлений апеляційним судом про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання не з`явився та не подав будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376445 від 29 червня 2025 року, 29 червня 2025 року о 21 годині 07 хвилин в м.Збаражі по вул.Ольги Кобилянської, Тернопільського району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. У водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Огляд на стан сп`яніння проводився в законодавчому порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат відповідно до тесту №1394, проведеного 29.06.2025 о 21 год 09 хв позитивний 2,23 % (проміле) алкоголю у крові. В медичний заклад для визначення степеню алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 їхати відмовився.

Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та спростовує твердження апелянта про те, що його не ознайомили з правами, передбаченими ст.268 КУпАП.

Разом з тим, у графі “пояснення особи ” ОСОБА_1 вказав про те, що пояснення надасть у суді.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції та відеореєстратора із службового автомобіля працівників патрульної поліції.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, 29 червня 2025 року о 21 год. 07 хв. в м. Збаражі по вул. Ольги Кобилянської, Тернопільського району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками патрульної поліції за непрацюючий лівий габарит транспортного засобу ззаду .

Окрім того, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції вбачається, що працівниками патрульними поліції ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено підстави зупинки ТЗ, що узгоджується з приписами ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”.

Вказана підстава для зупинки транспортного засобу була повідомлена ОСОБА_1 працівником поліції і останній не заперечував зазначеного факту.

Тому, стверджувати про безпідставність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що під час діалогу з працівниками поліції правопорушник жодним чином не заперечував проти того, що саме він був за кермом транспортного засобу на момент зупинки автомобіля уповноваженими особами.

Також, як правильно встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки документів працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного спітніння. У зв`язку з цим, останньому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», працівниками поліції було роз`яснено процедуру огляду, після чого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння, результат тесту становив 2.23 проміле. Після цього, працівниками поліції було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі, на що останній відмовився.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було вручено письмове направлення на проходження огляду, чим порушено вимоги законодавства, апеляційний суд відхиляє, оскільки положення профільного законодавства не містять обов`язку поліцейського вручати цей документ (направлення) безпосередньо водієві у письмовій формі з метою проходження ним огляду.

Доводи апеляційної скарги у частині того, що працівниками поліції не були залучені свідки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не заслуговують на уваги, оскільки частиною 2 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку відеозаписи з спеціальних технічних засобів нагрудних бодікамер, додані до матеріалів справи. (а. с. 11)

Що стосується доводів апелянта про те, що працівники поліції не проінформували ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надали йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Alcotest 6820», то відповідно до п.5 Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. В даному випадку, такої вимоги щодо вказаних документів ОСОБА_1 не заявляв.

Що стосується твердження апелянта про необхідність участі у провадженні "сторони обвинувачення", то апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст.7 КУпАП, яким регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Наразі чинним законодавством України не передбачено участь сторони обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р №1452/735.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 р. щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя