Постанова від 17 грудня 2025 р. у справі №450/720/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/720/25 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.

Провадження № 22-ц/811/2124/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту смерті під час виконання бойового завдання з відсічі військової агресії російської федерації,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту смерті під час виконання бойового завдання з відсічі військової агресії російської федерації.

В обґрунтування заявлених вимог покликалася на те, що вона є матір?ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 21 березня 1996 року. Заінтересована особа ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_4 , шлюб між заявницею та заінтересованою особою розірваний 12 червня 1997 року.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполь Донецької області, з 11 грудня 2020 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 був учасником бойових дій.

Відомості військового квитка серія НОМЕР_2 свідчать, що ОСОБА_4 проходив військову службу в роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення.

Відповідно до Витягу з наказу начальника (по стройовій частині) від 25 лютого 2022 року N? 43, яким відповідно до наказу військового комісара від 19 лютого 2022 року N? 25 з метою створення групи посилення для виконання завдань плану оборони м. Маріуполя зі складу ІНФОРМАЦІЯ_6 виділено військовослужбовців, у розпорядження командиру в/ч НОМЕР_3 , серед інших, солдата ОСОБА_4 .

З 24 лютого 2022 року солдат ОСОБА_4 відповідно до наказу військового комісара від 19 лютого 2022 N? 25 виконував завдання з відбиття збройної агресії Російської Федерації у місті Маріуполь у складі групи посилення військової частини НОМЕР_4 .

03 травня 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 подано заяву в Маріупольський РУП ГУ НП в Донецькій області про те, що з 28 лютого 2022 року втрачено зв?язок із солдатом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стрільцем 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони, який знаходився в м. Маріуполі з метою виконання завдань плану оборони міста.

З 03 травня 2022 року ГУНП в Донецькій області солдата ОСОБА_4 визнано зниклим безвісти за особливих обставин, відомості внесені до ЄРДР N?12022052770001274.

Наголошує на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не володіє інформацією щодо місцезнаходження зниклого безвісти солдата ОСОБА_4 , перебування його в полоні чи загибелі з березня 2022 року та на підставі звернення заявниці ОСОБА_1 матері ОСОБА_4 надав сповіщення про зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця 24 березня 2022 під час виконання бойового завдання в місті Маріуполь Донецької області.

3 часу зникнення безвісти ОСОБА_4 пройшло більше двох років.

Звертає увагу, що протягом всього терміну шукала сина шляхом звернення до уповноважених установ, також вона неодноразово зверталася до військкомату. Пошукові дії в Україні не дали результату, в полоні держави -агресора не перебуває.

Враховуючи відсутність до теперішнього часу інформації у ІНФОРМАЦІЯ_8 про місцеперебування солдата ОСОБА_4 , котрий залучався до виконання бойового завдання з оборони міста Маріуполя, зважаючи на набуття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, згідно статті 4 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 12 липня 2018 року N? 2505-VIII, зважаючи на відсутність достовірної, підтвердженої інформації про потрапляння у полон, захоплення в заручники або інтернування, відповідно до вимог Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року N? 280, солдат ОСОБА_4 вважається 3 24 березня 2022 року «зниклим безвісти».

А отже з 24 лютого 2022 року військовослужбовець ОСОБА_4 виконував завдання з відсічі та стримування збройної агресії та перебував безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Зникнення безвісти сталося в зоні бойових дій під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області в місті Маріуполь.

Факт оточення міста Маріуполь з березня 2022 року військовими формуваннями РФ та терористичного угруповання так званої «ДНР», а також факт ведення на території цього міста у вказаний період запеклих боїв, під час яких військовослужбовці, що перебували в місті постійно піддавалися бомбардуванню та масованим обстрілам, є загальновідомим та не потребує доказування.

З врахуванням зазначених обставин, просила суд встановити факт загибелі солдата ОСОБА_4 - стрільця 3 відділення охорони 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, РНОКПП НОМЕР_5 , який пропав безвісти 24 березня 2022 року, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок особливих обставин під час ведення воєнних дій в місті Маріуполь Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, та допустити негайне виконання рішення суду.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту смерті під час виконання бойового завдання з відсічі військової агресії російської федерації - задоволено частково.

Встановлено факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , громадянина України, уродженця міста Маріуполь, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , в місті Маріуполь, Донецької області.

В іншій частині заявлених вимог - відмовлено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 травня 2025 року оскаржило Міністерство оборони України.

В апеляційній скарзі покликається на те, що встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо незаперечними доказами буде доведено обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної влади факту смерті, однак такі в матеріалах справи відсутні.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, а з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

04 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України, вважає її такою, що не відповідає ст. 356 ЦПК України та обставинам справи, які встановлювались судом. Наголошує на тому, що просила встановити саме факт загибелі ОСОБА_4 , який пропав безвісти майже три роки назад за обставин, що загрожували смертю, а не просила оголосити його померлим відповідно статті 46 ЦК України. Тому вважає, що в межах доводів та вимог апеляційної скарги, така не підлягає задоволенню.

Вважає, що надала докази, які достовірно свідчать про смерть її сина в певний час за певних обставин, тобто достовірно підтверджують як сам факт смерті військовослужбовця у певний час, так і причинно-наслідковий зв?язок між його смертю та захистом батьківщини від збройної агресії російської федерації проти України.

Просить змінити оскаржуване рішення та задовольнити її заяву, встановивши факт загибелі солдата ОСОБА_4 - стрільця 3 відділення охорони 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, РНОКПП НОМЕР_5 , який пропав безвісти 24 березня 2022 року, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок особливих обставин під час ведення воєнних дій в місті Маріуполь Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації.

08 липня 2025 року від ОСОБА_3 на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі. Не погоджується з підставами та обгрунтуванням апеляційної скарги Міністерства оборони України та підтримує позицію ОСОБА_1 , викладену в відзиві на

апеляційну скаргу, просить суд врахувати всі докази, обставини і правові наслідки, які

виникли внаслідок ухвалення рішення Пустомитівського районного суду Львівської

області від 23 травня 2025 року у справі № 450/720/25 та змінити його в резолютивній

частині, задовільнивши заяву ОСОБА_1 та встановити факт загибелі

солдата ОСОБА_4 - стрільця 3 відділення охорони 2 взводу роти

охорони

ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, РНОКПП

НОМЕР_5 , який пропав безвісти 24 березня 2022 року, та загинув

ІНФОРМАЦІЯ_10 внаслідок особливих обставин під час ведення воєнних дій в місті Маріуполь

Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини,

здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної

агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець: Донецької обл., м. Маріуполь, місце проживання зареєстровано 19 липня 2016 року Приморською районною адміністрацією Маріупольської міської ради в АДРЕСА_1 .

Заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а залучений до справи як заінтересована особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 є батьком такого, факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданого 21 березня 1996 року Приморським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполь, копією паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було зареєстровано 23 червня 1995 року та розірвано 12 червня 1997 року, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за № 127 (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 12 червня 1997 року, згідно якого прізвища після розірвання шлюбу: громадянина - не вказано, громадянки - ОСОБА_5 ).

У судовому засіданні з усних пояснень заявника та письмових пояснень заінтересованої особи ОСОБА_3 встановлено, що з березня 2022 року зв`язок родичів із ОСОБА_4 був втрачений, а також, що у період із 24 лютого 2022 року такий виконував завдання та обов`язки військової служби, перебуваючи на тимчасово окупованій території України (м. Маріуполь), на якій велися активні бойові дії.

Заявник ОСОБА_1 зверталась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_9 31 січня 2025 року, за результатом якої, за № 01/592 від 12 лютого 2025 року та за підписом тимчасово виконуючого обов?язків начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковника ОСОБА_6 , було надіслано запитувані документи щодо солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти 24 березня 2022 року, зазначено також, що копію трудової книжки такого надати неможливо, у зв`язку із тим, що він її до особової справи не надавав.

Відомості військового квитка серія НОМЕР_9 свідчать, що ОСОБА_4 проходив військову службу в роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_10 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_13 31 травня 2018 року, ОСОБА_4 - учасник бойових дій.

До матеріалів заяви долучено копію Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 29 серпня 2020 року, відповідно до змісту якого Міністерство оборони України в особі командира НОМЕР_11 навчального танкового полку НОМЕР_12 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України полковника ОСОБА_7 з одного боку, та громадянина України (військовослужбовця) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іншого боку, перебуваючи під захистом держави і маючи усі права і свободи, закріплені Конституцією України, відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України уклали цей Контракт строком на 3 роки.

Згідно з Витягом із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_14 (по стройовій частині) № 47 від 23 грудня 2020 року солдата ОСОБА_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_13 (по особовому складу) від 11 грудня 2020 року № 85-PC на посаду стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони Маріупольського об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_15 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_16 » Сухопутних військ Збройних Сил України, вважати таким, що з 23 грудня 2020 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов?язків за посадою за 4 тарифним розрядом у розмірі 2730 гривень, шпк «солдат», календарна вислуга років станом на 23 грудня 2020 року складає 03 роки 03 місяці 25 днів, пільгова вислуга років - 04 роки 07 місяців 25 дні, разом - 07 років 11 місяців 20 днів. Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_13 від 11 грудня 2020 року №85-PC (вх.№1884 від 23 грудня 2020 року), рапорт солдата ОСОБА_4 (вх. №1868 від 23.12.2020 року).

Відповідно до Витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_17 (з основної діяльності) № 28 від 24 лютого 2022 року «Про направлення особового складу групи посилення ІНФОРМАЦІЯ_17 у оперативне розпорядження начальника штабу оборони АДРЕСА_2 », у зв`язку з початком повномасштабної агресії російської федерації проти України та введенням в дію плану оброни міста Маріуполь групі посилення зі складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_17 в кількості 17 військовослужбовців, ІНФОРМАЦІЯ_9 в кількості 36 військовослужбовців, вибути у оперативне розпорядження начальника штабу оборони міста Маріуполя - командира НОМЕР_14 бригади оперативного призначення ІНФОРМАЦІЯ_18 (військової частини НОМЕР_4 ).

Відповідно до Витягу з наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_9 (по стройовій частині) № 43 від 25 лютого 2022 року, яким відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_17 № 28 від 24 лютого 2022 року з метою створення групи посилення для виконання завдань плану оборони м. Маріуполя зі складу ІНФОРМАЦІЯ_6 виділено військовослужбовців, у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, серед інших, солдата ОСОБА_4 стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як вбачається із сповіщення сім`ї № 01/315 за № 01/315 від 27 січня 2025 року, за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_19 підполковника ОСОБА_6 та начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_8 , стрілець 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_20 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за нашу Батьківщину, зник безвісти за особливих обставин 24 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в місті Маріуполь Донецької області.

03 травня 2022 року від начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшло повідомлення в Маріупольський РУП ГУ НП в Донецькій області про те, що з 28 лютого 2022 року втрачено зв?язок із солдатом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стрільцем 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони, який знаходився в м. Маріуполі з метою виконання завдань плану оборони міста (ЄО 5538), на підставі чого 04 травня 2022 року були внесені відомості ЄРДР за № 12022052770001274 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 115 КК України (2001 року).

У судовому засіданні 14 травня 2025 року з пояснення заявника ОСОБА_1 було встановлено, що нею були вжиті заходи по розшуку сина ОСОБА_4 на окупованій території, оскільки пошукові дії у виді звернення до уповноважених органів, зокрема військомату, в Україні не підтвердили необхідних обставин, в результаті чого нею були отримані документи про його смерть, видані на окупованій території, на підтвердження вказаного, судом було оглянуто паспорт заявника для виїзду за кордон із відповідними відмітками.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 2531 від 12 лютого 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті вказана як ІНФОРМАЦІЯ_10 , а місцем смерті вказано: територія комбінату «Азовсталь», також із довідки про причину смерті (до форми № 106/ у № 2531, яка видається для поховання) від 12 липня 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказана дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_10 , причина смерті: вибухова травма: осколкове поранення стегна.

20 вересня 2023 року приморським відділом запису актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки було видано свідоцтво про смерть ( НОМЕР_15 ), актовий запис № 62, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 26 років, місце смерті: російська федерація, донецька народна республіка, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район.

Встановлення факту смерті ОСОБА_4 необхідне заявнику для отримання грошових виплат, передбачених для членів сімей загиблих осіб Постановою КМУ від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що , дослідженими у справі доказами доведено факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Маріуполь Донецької області, РНОКПП НОМЕР_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 в місті Маріуполь Донецької області, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню в цій частині.

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території має юридичне значення для заявника, оскільки необхідне реєстрації такого факту у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд відмовив у задоволенні заяви в частині встановлення факту смерті ОСОБА_4 - стрільця 3 відділення охорони 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 , внаслідок особливих обставин під час ведення воєнних дій в місті Маріуполь Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, оскільки встановлення причин, умов або кваліфікації смерті - зокрема, пов`язаної із захистом Батьківщини чи виконанням бойових завдань - не належить до предмета доказування в рамках справ про встановлення факту смерті. Суд зазначив, що встановленню підлягає лише сам факт смерті особи у певному місці та в певний час, за наявності передбачених законом умов, без правової оцінки обставин загибелі.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах звертав увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов`язані з ним.

За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Частиною другою статті 294 ЦПК України передбачене право суду з метою з`ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою.

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина, ОСОБА_4 , суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про те, що заявником наведено достатньо аргументів та надано достатньо доказів, які дають підстави для встановлення факту смерті військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Маріуполь Донецької області, РНОКПП НОМЕР_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 в місті Маріуполь Донецької області.

Крім того, факт смерті ОСОБА_4 підтверджують письмові свідчення ОСОБА_9 (а.с. - 47), який на власні очі бачив тіло свого побратима ОСОБА_4 з осколковим пораненням, без ознак життя, так і допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 , який був із ОСОБА_4 в одній групі посидення зі складу ІНФОРМАЦІЯ_6 , та чув по рації, що останній не повернувся із виконуваного завдання.

Вказані обставини та докази, які містяться в матеріалах справи з достатньою вірогідністю підтверджують факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження узгоджується з позицією Великої Палата Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), оскільки заявник не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.

Зважаючи на вищенаведене, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Міністерство оборони України, апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що доцільним у даному випадку є оголошення фізичної особи померлою (загиблою), а не вставновлення факту смерті.

Проте, колегія суддів вважає безпідставним такі покликання скаржника, оскільки оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті, тоді як для встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю, характерне те, що день вірогідної смерті особи точно встановлений.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо обрання неналежного способу захисту заявницею, є неприйнятними, оскільки судом першої інстанції на підставі незаперечних доказів достовірно встановлено факт смерті військовослужбовця ОСОБА_4 у певний час і в певному місці, а також неможливість здійснення заявником реєстрації цього факту державним органом.

Відтак, застосуванню норми матеріального права, передбачені положеннями статті 46 ЦК України, щодо оголошення особи померлою, на що звертає увагу представник Міністерства оборони України, у даному випадку не підлягають.

Звернення заявника із заявою про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження узгоджується з позицією Великої Палата Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), оскільки заявник не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом першої інстанції обставини справи, покликання в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19, є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові, а відповідні аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції оскаржує Міністерство оборони України та просить відмовити в задоволенні заяви повністю.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в частині заявленої вимоги про встановлення факту смерті ОСОБА_4 - стрільця 3 відділення охорони 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_9 , внаслідок особливих обставин під час ведення воєнних дій в місті Маріуполь Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації,

Однак, рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, а отже на підставі ст. 367 ЦПК України перегляду в цій частині не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційних скаргах, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08 січня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.