Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №607/21155/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.01.2026 Справа №607/21155/25 Провадження №2/607/743/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, визначених на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2022 року по справі № 607/16956/22, та просила встановити новий спосіб – в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду у даній справі і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 24 грудня 2009 року сторони перебували зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2020 року у справі № 607/9732/20.

Від цього шлюбу у колишнього подружжя народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2022 року у справі № 607/9941/21 визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2022 року, справа № 607/16956/22, стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З моменту прийняття рішення судом майнове становище сторін змінилось, дитина подорослішали та виникла потреба у докових витратах.

Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, отримує дохід, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме стягувачем способу стягнення аліментів, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки в спосіб - 1/3 частки його доходу, як це передбачено діючим законодавством.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 17 листопада 2025 року, задоволено клопотання сторони позивача, витребувано з Головного управління ДПС у Тернопільській області інформацію: про розмір нарахованих (виплачених, наданих) усіх доходів та утриманих податків ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в період з 02 грудня 2022 року по 17 листопада 2025 року включно.

02 грудня 2025 року від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла запитувана інформація.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву у якій просила проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.

Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 01 вересня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

16 липня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі № 607/9732/20, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 грудня 2009 року, про що зроблено актовий запис № 2117 відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

22 березня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/9941/21 ухвалено рішення, яким визначено місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/16956/22 від 02 грудня 2022 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом інформації Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, наданої ОСОБА_5 03 жовтня 2025 року №1814/2803, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 08 травня 2012 року, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08 вересня 2016 року по теперішній час.

Листом ГУ ДПС у Тернопільській області № 24477/6/19-00-12-02-03 від 26 листопада 2025 року, який надійшов до суду поштовим відправленням, надано інформацію про розмір нарахованих (виплачених, наданих) усіх доходів та утриманих податків ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в період з грудня 2022 року по жовтень 2025 року, зокрема відповідач отримував заробітну плату від ОСОБА_6 та отримує виплати військовослужбовця від Військової частини НОМЕР_3 з квітня 2024 року по жовтень 2025 року, також отримав соціальні виплати з відповідних бюджетів Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, виграші та призи від ТОВ «ГЕЙМДЕВ», ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ», ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА», ТОВ «НЕЙТІВ АППС», ТОВ «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ», інші доходи від АТ «А-БАНК».

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України), згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 СК України).

Згідно із частинами 1–3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до абз. другого ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Судом було встановлено, що матеріальний стан відповідача покращився, оскільки він є військовослужбовцем, має постійний дохід – виплати, які суд описав вище. Водночас аліменти з ОСОБА_2 стягуються з 2022 року, і на час призначення їх судом відомості про працевлаштування чи військову службу відповідача, його дохід, не з`ясовувалися в силу вирішення цього питання в наказному провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отож, суд враховує той факт, що після визначення судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2022 року розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 23 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, матеріальний стан відповідача покращився.

Відтак, у даній справі встановлено наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів - зміна матеріального становища ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2022 року по справі № 607/16956/22, підлягає зміні, а саме: з твердої грошової суми у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на частку від доходу в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Саме такий розмір аліментів суд вважає законним, розумним та справедливим, адже обов`язок батьків утримувати дитину є рівним.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виснував, що позов про зміну способу стягнення аліментів підлягає задоволенню частково.

Згідно вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263–265, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180–182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2022 року по справі № 607/16956/22, та встановити новий спосіб: стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.

Копію рішення направити відповідачу у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складено 09 січня 2026 року.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.